Стандартні боснійська, сербська, хорватська та чорногорська мови є офіційно зареєстрованими мовами і різними національними варіантами поліцентричної сербохорватської мови.
Історія В соціалістичній Югославії офіційна політика визнавала єдину сербохорватську (або хорватосербську) мову з двома стандартними варіантами — східним (поширеним у Сербії, Чорногорії та Боснії та Герцеговині з екавською та ієкавською вимовою, який використовували всі етнічні групи) та західним (поширеним у Хорватії, лише з ієкавською вимовою, який використовували всі етнічні групи). Щоправда, через невдоволення в колах хорватської інтелігенції починаючи з 1960-х хорватські культурні діячі почали називати мову виключно як «хорватська літературна мова» або іноді «хорватська або сербська мова» (як це було прийнято в доюгославські часи), і ці дві назви було вписано в хорватську конституцію 1974 року. Вважалося, що це єдина спільна мова, що має різні варіанти та діалекти. Акцент падав на єдність мови, тому відмінності були не ознакою мовних розбіжностей, а показником багатства й розмаїття «спільної мови». До того ж Югославія мала дві інші офіційні на федеральному рівні мови — словенську й македонську, що відображало прийняття Югославією мовного розмаїття. Жодних заходів на асиміляцію цих мов до сербохорватської не вживали.
З розпадом федерації мова стала політичним інструментом в усіх республіках, оскільки всі вони шукали додаткових індикаторів незалежності та окремої національної ідентичності. Кожна держава по-своєму «націоналізувала» мову: в Хорватії це проявилося появою великої кількості неологізмів, у Боснії — особливим ставленням до туркізмів, а в Сербії — наданням привілейованого статусу кирилиці. Мова в Боснії почала розвиватися незалежно після проголошення незалежності Боснії та Герцеговини у 1992 році. Тема незалежного розвитку мови в Чорногорії виникла серед чорногорських мовознавців у 1990-ті.
Сербський і боснійський стандарти мають тенденцію до інклюзивності, тобто прийняття широкого кола ідіом і використання запозичень (німецьких і турецьких), тоді як хорватська мовна політика є більш пуристською і надає перевагу неологізмам перед запозиченнями, а також відродженим застарілим словам (хоча ця політика нерідко стикається із критикою). Ці підходи пов'язані з різним культурним, історичним і політичним розвитком трьох варіантів і їхніх суспільств.
Письмо
Абетка Хоча всі ці мови можуть використовувати обидві сербохорватські абетки, вони роблять це по-різному. Боснійська і чорногорська офіційно використовують і латиницю, і кирилицю, але латиниця має більше поширення. Хорватська використовує лише латиницю. Сербська використовує і кирилицю, і латиницю. При цьому кирилиця є офіційною абеткою адміністрації в Сербії та Республіці Сербській, проте латиниця більш поширена в медіа і особливо в інтернеті.
Фонеми Всі стандартизовані мови мають той самий набір із 30 регулярних фонем, тому боснійська/сербська/хорватська латинська і сербська кирилична абетки відповідають одне одному зокрема й на фонетичному рівні.
Деякі мовознавці розглядають відповідники ять у вигляді ⟨je⟩ та ⟨ije⟩, що часто мають вигляд [ie] у хорватському та боснійському діалектах, як окрему фонему — «дифтонг ять» — чи навіть дві фонеми, одну коротку і одну довгу. Існують навіть кілька пропозицій від хорватських лінгвістів реформувати правопис із урахуванням цих дифтонгів, проте їх реалізацію не розглядають серйозно.
В процесі стандартизації чорногорської до цієї мови впровадили дві нові букви ⟨Ś⟩ і ⟨Ź⟩, на позначення звуків [ɕ] та [ʑ] відповідно. Ці букви відповідають традиційним диграфам ⟨sj⟩ та ⟨zj⟩. Критики зазначають, що [ɕ] та [ʑ] є лише алофонами /sj/ та /zj/ в герцеговинських діалектах (таких як чорногорська), тож нові літери не потрібні для адекватної орфографії.
У більшості діалектах сербської бракує фонеми /x/, натомість її місце займають /j/, /v/ або відсутність звуку. /x/ було введено в процесі уніфікації сербохорватської, тож сербський стандарт допускає такі дуплікати як snaja–snaha і hajde–ajde. Натомість у інших словах, особливо у запозиченнях, ⟨h⟩ є обов'язковою.
У деяких регіонах Хорватії та Боснії звуки літер ⟨č⟩ (звучить як [tʃ] у більшості діалектів) і ⟨ć⟩ [tɕ] злилися або майже злилися, зазвичай у [tʃ]. Те саме сталося із їхніми дзвінкими відповідникам ⟨dž⟩ та ⟨đ⟩, які злилися в [dʒ]. Як наслідок носії цих діалектів часто мають труднощі з розрізненням цих звуків.
Правопис Сербська мова зазвичай фонетично транскрибує іноземні імена і слова (хоча транслітерацію також дозволено), тоді як хорватський стандарт здебільшого транслітерує. Боснійська переважно наслідує сербську модель. Наприклад, Jon Jones хорватською точно так само — Jon Jones, а сербською і боснійською — Džon Džouns.
Крім того, у випадках, коли підмет майбутнього часу упускають (оскільки він є зрозумілим із форми дієслова), залишаючи комбінацію інфінітива і допоміжного дієслова «ću», в хорватській і боснійській просто випадає кінцева «i» інфінітива, тоді як у сербській і чорногорській — допоміжне дієслово зливається із інфінітивом присудка, заміняючи кінцевий суфікс «ti»:
«Uradit ću to.» (хорватська/боснійська) «Uradiću to.» (сербська/чорногорська)
Граматика
Тони і наголоси Загалом штокавські діалекти, що лежать в основі всіх чотирьох стандартизованих мов, мають чотири види музичного наголосу: низхідний короткий ⟨ı̏⟩, висхідний короткий ⟨ì⟩; низхідний довгий ⟨î⟩ і висхідний довгий ⟨í⟩. Крім того, наступний склад після наголошеного може бути або коротким ⟨i⟩, або довгим ⟨ī⟩. Під час відмінювання та дієвідмінювання наголос дуже часто зміщається і за типом, і за позицією.
Відмінності між чотирма наголосами і наявність довготи післянаголошених складів є притаманними розмовній мові західної Чорногорії, Боснії та Герцеговини, деяких регіонів Сербії, а також деяких регіонів Хорватії зі значною кількістю сербських іммігрантів. Крім того, у деяких розмовних варіаціях характерним є зміщення наголосу на енклітику, наприклад, фразу u Bosni (в Боснії) вимовлятимуть /ǔ bosni/ замість /u bôsni/, як це роблять у північній Сербії.
Розмовна мова у північній Сербії також зберегла систему чотирьох наголосів, проте довжина ненаголошених складів зменшилась або зникла у деяких позиціях. Втім зменшення довжини післянаголошених складів відбувається в усіх штокавських розмовних варіантах, навіть у найбільш консервативних у Чорногорії. Натомість зміщення наголосу на енклітики в північній Сербії є рідкісним і здебільшого обмежується конструкціями заперечення дієслів (ne znam = не знаю > /nê znaːm/).
Натомість ситуація в Хорватії є іншою. Значна частина носіїв хорватської, особливо заґребського походження, не розрізняють висхідні та низхідні наголоси. Цю особливість вважають характеристикою заґребського діалекту, який зазнав більше впливу кайкавиці, ніж стандартної хорватської.
Незалежно від розмовних відмінностей, всі три стандартизовані мови підтримують неоштокавську систему чотирьох наголосів. Обидва діалекти, які вважають за основу стандартної сербської мови (східногерцеговинський і шумадійсько-воєводинський) мають по чотири наголоси.
Фонетика
ВластивістьХорватськаПриклади подано за http://hjp.znanje.hr/.БоснійськаПриклади подано за Rječnik bosanskog jezika. Sarajevo, 2007. Rječnik bosanskoga jezika. Sarajevo, 2010.СербськаПриклади подано за Rečnik srpskoga jezika. Novi Sad, 2011.УкраїнськаПротиставлення -u/eburza berzaбіржаporculanporcelanporculanporcelanпорцелянаПротиставлення -u/itanjurtanjirтарілкаПротиставлення -u/obarunbaronбаронkrumpir krompirкартопляПротиставлення -i/o(j)ubojstvoubistvoубивствоdjelomičnodjelimičnod(j)elimičnoчастковоПротиставлення -io/ijumilijun milionмільйонПротиставлення -i/je після l/tproljevproljevprolivprolivдіареяstjecajstjecajsticajsticajзбігПротиставлення -s/zinzistirati insistiratiнаполягатиПротиставлення -s/cfinancijefinansijeфінансиПротиставлення -t/ćplaćaplataзарплатаsretansrećanщасливийПротиставлення -št/šć korištenjekorišćenjeвикористанняПротиставлення -k/hkorhorхорkirurghirurgхірургПротиставлення -l/-o після osolsoсільvolvoвілkolčićkočićkolčićkočićпалиця, кілокСербська часто упускає або не додає початкову або середню 'h':čahuračauraоболонкаhrvačrvačборецьhrđarđaіржаСербська упускає кінцевий 'r':jučerjučeвчораvečervečeвечірtakođertakođeтакож
Морфологія Існує три основні «вимови» (izgovori/изговори) штокавського діалекту, що відрізняються передачею протослов'янського голосного ять. Ось як ці відмінності виглядають у слові «дитина» (dětę): dite в ікавиці dijete в ієкавиці dete в екавиці
Сербська мова визнає екавицю та ієкавицю як рівні між собою вимови, натомість хорватська і боснійська приймають лише ієкавицю. У Боснії та Герцеговині (незалежно від офіційної мови) та в Чорногорії використовують майже виключно ієкавицю.
Ікавиця не є стандартною вимовою, вона поширена в діалектах Далмації, Ліки, Істрії, центральної Боснії (у районі між Врбасом і Босною), Західної Герцеговини, Басанської Країни, Славонії та північної Бачки (у Воєводині). Так, наприклад:
Українська Екавиця Ієкавиця Ікавиця вітер vetar vjetar vitar молоко mleko mlijeko mliko хотіти hteti htjeti htiti стріла strela strijela strila Але: стрілка (невелика стріла) strelica strilica
Деякі хорватські мовознавці намагалися пояснити ці відмінності морфологічною структурою окремих слів, пропонуючи ввести новий голосний — «дифтонг ять». Більшість мовознавців відхилили цю ідею.
Іноді це призводить до плутанини, оскільки те саме слово у різних діалектах має різне значення: сербське poticati («походити») в хорватській і боснійській означає «заохочувати». Хорватський і боснійський еквівалент «походити» — potjecati, тоді як сербське слово зі значенням «заохочувати» — podsticati.
Українська Хорватська Боснійська Сербська доливати dolijevati dolijevatidolivati dolivati пронос proljev prolivproljev proliv затока zaljev zalivzaljev zaliv вплив utjecati utjecatiuticati uticati
Стандартна боснійська допускає обидва варіанти, однак на практиці перевагу віддають хорватському варіанту.
Фонема /x/ (на письмі її передають як h) була нестійкою у східних південнослов'янських діалектах. У сербській і деяких хорватських діалектах (включно з деякими діалектами Славонії) цю фонему замінили /j/, /v/ або просто зникла. Це відображено в стандартизації сербської мови:
Українська Боснійська та хорватська Сербська вухо uho uvouho муха muha muva готувати kuhati kuvati невістка snaha snaja іржа rđahrđa rđa борець rvatihrvati rvati
Втім фонеми /x/ та /ɛf/ збереглися в багатьох словах як характерне явище боснійської розмовної мови та мовної традиції, особливо під впливом турецької та арабської. Вони навіть з'явилися в деяких місцях, де етимологічно їх не було. Тепер ці форми також є прийнятними в стандартній боснійській.
Українська Боснійська Хорватська Сербська легко lahkolako lako м'яко mehkomeko meko кава kahvakafa kava kafa бальзам mehlemmelem melem скатертина čaršafčaršav plahta čaršav клітка kafezkavez kavez гнити truhnutitrunuti trunuti вада mahanamana mana шарф mahramamarama rubacmarama marama
Оскільки ієкавська вимова є прийнятною для всіх офіційних стандартів, її буде використано для прикладів на цій сторінці. Інші відмінності у вимові та морфології наведено в таблиці:
Українська Хорватська Боснійська Сербська (ієкавиця) ЧорногорськаПриклади взято за Pravopis crnogorskoga jezika i rječnik crnogorskoga jezika. Podgorica, 2009. крапка točka tačka точно točno tačno община općina opština священник svećenik svećeniksveštenik sveštenik svještenik студент student студентка studentica studentkinja професор profesor професорка profesorica profesoricaprofesorka profesorica науковець znanstvenik naučnik перекладач prevoditelj prevodilacprevoditelj prevodilac читач čitatelj čitalacčitatelj čitalac Але: зібрання skupština мислитель mislilac пірнальник ronilac вчитель učitelj письменник pisacspisatelj письменниця spisateljica spisateljicaspisateljka spisateljica
Інтернаціоналізми Передача багатьох інтернаціоналізмів і транслітерацій відрізняється: