Козак Ярослав Іванович ( , м. Борщів Тернопільської області) — український політик, народний депутат України 3-го скликання (з вересня 1998 по квітень 2002), академік Нафтогазової академії України.
Родина
Виховувався у великій робітничій сім'ї разом із трьома братами — Володимиром, Ізидором, Євгеном. У сім'ї був наймолодшим сином. Найстарший брат Володимир був відомим вчителем математики у Борщеві. Його дід — Козак Андрій Теодорович — був одним із засновників у 1895 р. філії-читальні у м. Борщеві.
Має доньку Тетяну (кандидат медичних наук), двох синів — Володимира і Ярослава, та онука — Олексія.
Трудова діяльність
Трудову діяльність розпочав у 1958 р. у м. Борщеві спочатку учнем, а згодом майстром швейного цеху райпобуткомбінату. Упродовж 1961—1963 рр. працював дезінфектором у Борщівській райлікарні, шофером III класу в Борщівському міжрайвідділенні «Сільгосптехніка».
У 1963 р. вступив до Львівського політехнічного інституту (Івано-Франківський інститут нафти і газу був на той час одним із факультетів Львівського політехнічного інституту і був заснований у 1967 році). Тому у 1968 році закінчив уже Івано-Франківський інститут нафти і газу за спеціальністю «Машини і обладнання нафтових і газових промислів», таким чином ставши одним із перших випускників цього вищого навчального закладу.
З 1968 р. по 1975 р. працював дизелістом, старшим інженером-механіком, начальником вишкомонтажного цеху в Прилуцькому управлінні бурових робіт Державного підприємства "Виробниче об'єднання «Укрнафта». Державне підприємство "Виробниче об'єднання «Укрнафта» в свою чергу було створено на базі Укрнафтокомбінату на початку 1945 року, і мало забезпечувати видобуток нафти (газового конденсату та газу) в Українській РСР.
У 1975—1976 рр. знаходився у службовому відрядженні в Алжирській НДР як виконроб з будівництва бурових веж.
З 1976 р. по 1977 р. працював старшим інженером виробничого відділу Прилуцького управління бурових робіт, а протягом 1977—1987 рр. — начальником цеху, заступником директора Полтавського тампонажного управління Державного підприємства "Виробниче об'єднання «Укрнафта».
У 1987—1990 рр. знаходився у службовому відрядженні в Іраку. Працював керівником контракту з підтримки пластового тиску у свердловинах.
З 1990 р. по 1993 р. — заступник головного механіка Полтавського тампонажного управління Державного підприємства "Виробниче об'єднання «Укрнафта». З 1994 р. по 1998 р. — заступник начальника управління, начальник відділу, начальник управління, голова правління ВАТ Укрнафта 1997—1998.
у 1998—2002 рр. — Народний депутат України, обраний від 150 мажоритарного Карлівського виборчого округу Полтавської області, член Комітету з питань будівництва транспорту і зв'язку, входив до депутатської групи «Відродження регіонів».
Брав активну участь у законодавчій діяльності ВР України. Автор багатьох законів, спрямованих на покращення економічного стану країни.
Звання та нагороди
Академік Нафтогазової академії України; Державний службовець I рангу; Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС; Нагороджений медаллю за «Трудову відзнаку» (1986 р.), ювілейним орденом Святого Князя Костянтина Острозького І ступеня (2002 р.), Подякою Президента України (1999 р.), подяками Кабінету Міністрів України (2000 р., 2001 р.), Грамотою Президента України (2001 р.), Грамотою президії Центральної ради профспілки працівників нафтової і газової промисловості (2001 р.), Грамотою Верховної Ради України (2002 р.). Його ім'я внесено до «Золотої книги Української еліти» (2001 р.).
Джерела Б. Мельничук, І. Федечко. Козак Ярослав Іванович //
Посилання Біографія на сайті ВРУ