Олег Михайлович Литвак (28 серпня 1949, с. Олещин, Тлумацький район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР — 18 вересня 2019, Київ, Україна) — український прокурор та правознавець, доктор юридичних наук (2002), професор, член-кореспондент НАПрНУ (з 05.2008), ректор Національної академії прокуратури України.

Біографія Народився 28 серпня 1949 року в селі Олещин Тлумацького району Станіславської області. Батько Михайло Романович (1925—1992) — директор Жуківської СШ; мати Олександра Іванівна (1929) — учителька Жуківської СШ; дружина Надія Олександрівна (1953) — інженер; дочка Олена (1972) — лікар-гінеколог, доктор медичних наук; дочка Світлана (1979) — нейрохірург, доктор медичних наук; онучка Надія (2000); онук Михайло (2000); онук Олег (2002); онук Андрій (2004).

Закінчив Харківський юридичний інститут (1974) (юрист, «Правознавство»); кандидатська дисертація «Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992—1995 роки)»; докторська дисертація «Державний контроль над злочинністю (кримінологічний аспект)» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2002).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчій округ № 87, Івано-Франківська область. На час виборів: в.о. Генерального прокурора України, безпартійний. Член фракції НДП (05.1998-02.1999), позафракційний (02.-07.1999), фракції СДПУ(О) (07.1999-01.2000), фракції «Батьківщина» (01.-09.2000), позафракційний (09.2000-02.2001), член фракції СДПУ(О) (02.-12.2001), член фракції партії «Єдність»; заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 07.1998).

11.1966-03.1967 — учень токаря, токар ремонтно-механічного цеху Калуського ВО «Хлорвініл», м. Калуш Івано-Франківської області. 03.-08.1967 — учень Калуського міського ПТУ № 18. 08.1967-04.1968 — машиніст, транспортувальник Калуського ВО «Хлорвініл». 05.1968-05.1970 — служба в армії, Прикарпатський ВО. 09.1970-03.1974 — студент Харківського юридичного інституту. 03.-07.1974 — стажист помічника прокурора, 07.1974-01.1976 — старший слідчий прокуратури, м. Калуш. 02.-04.1976 — помічник прокурора Богодухівського району Харківської області. 04.1976-11.1978 — слідчий прокуратури Жовтневого району м. Харкова. 12.1978-04.1981 — старший слідчий прокуратури, 04.1981-11.1986 — слідчий з особливо важливих справ Івано-Франківської області. 11.1986-01.1987 — прокурор, м. Калуш. 01.-07.1987 — прокурор слідчої частини прокуратури СРСР (Москва). 07.1987-01.1990 — слідчий з особливо важливих справ, старший слідчий з особливо важливих справ при Генеральній прокурорі СРСР (Москва). 04.-05.1991 — заступник начальника слідчої частини Головного управління нагляду за слідством і дізнанням, 05.1991-01.1992 — заступник начальника Управління з розслідування особливо важливих справ прокуратури СРСР (Москва). 01.1992-11.1993 — заступник начальника слідчого управління — начальник слідчого відділу, 11.1993-04.1994 — перший заступник Генерального прокурора, 04.-12.1994 — перший заступник Генерального прокурора — начальник Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. 01.-07.1995 — директор Центру правової реформи і законопроєктних робіт при Міністерстві юстиції України. 08.1995-02.1996 — перший заступник голови правління з правової роботи АКБ «ОЛБанк», м. Київ. 02.1996-07.1997 — помічник Президента України з правових питань. 07.1996-02.1997 — голова Координаційного комітету боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. 04.-07.1997 — директор Національного бюро розслідувань України. 07.1997-01.1998 — в.о. Генерального прокурора України. 09.1998-09.2000 — доцент, професор Міжнародного інституту лінгвістики і права. 02.-05.2003 — проректор Київського міжнародного університету. 05.2003-06.2004 — провідний науковий працівник Інституту держави і права ім. В. Корецького НАНУ. 06.2004-03.2005 — професор Юридичної академії МВС України (м. Дніпропетровськ). 04.-08.2005 — професор Східноєвропейського університету економіки і менеджменту (м. Черкаси). 10.2005-09.2007 — провідний науковий працівник Інституту держави і права ім. В. Корецького НАНУ. 09.2007-02.2008 — радник Президента України. 02.2008-2010 — керівник Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента України. 04.2014-10.2014 — старший помічник Генерального прокурора з особливих доручень. 10.2014- — ректор Національної академії прокуратури України.

Пройшов шлях від помічника прокурора міста Калуш до директора Національного бюро розслідувань України і виконувача обов'язків Генерального прокурора. З його ім'ям, як керівника управління із розслідування особливо важливих справ прокуратури колишнього СРСР, пов'язані арешти членів «ГКЧП», допиту першого і єдиного президента СРСР Михайла Горбачова, розслідування у гучній на той час так званій «узбекській справі». Неперевершеним професійним досвідом Олег Михайлович щедро ділився у своїй подальшій діяльності, зокрема, як народний депутат у Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, на науковій і викладацькій роботі.

Позаштатний радник Президента України (06.1999-01.2000); член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (10.1997-07.2000).

Професор права Міжнародного інституту лінгвістики і права.

Член правління Української кримінологічної асоціації (з 1999), заступник голови Спілки юристів України.

Був членом СДПУ(О), Української партії «Єдність».

Почесний працівник прокуратури України (1996). Заслужений юрист України (10.1996).

Класний чин — державний радник юстиції України (10.1997).

«Людина року — 1998» в номінації «Юрист року».

Орден «За заслуги» III (04.1998), II (08.1999), I ступенів (06.2008). Заслужений діяч науки і техніки України (08.2009).

Державний службовець 1-го рангу.

Автор книг: «Злочинність, її причини та профілактика» (1997), «Державний вплив на злочинність. Кримінально-правове дослідження» (2000), «Функції прокуратури України. Навчально-методичний посібник» (1998, співав.), «Прокуратура України» (1998), численних статей.

Захоплення: спорт.

Примітки

Джерела Довідка Олег Литвак призначений старшим помічником Генерального прокурора з особливих доручень Генеральний прокурор представив ректора Національної академії прокуратури України