Васи́ль Миха́йлович Ткачу́к (10 грудня 1933, Королівка — 8 травня 2015, Підгайчики, Коломийський район, Івано-Франківська область) — український політик, голова спостережної ради агрофірми «Прут», інвестор першої у СРСР комерційної газети «Агро». Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Народний депутат України 3-го скликання.
Життєпис Народився 10 грудня 1933 (с. Королівка, Коломийський район, Івано-Франківська область); українець.
Освіта: Івано-Франківський інститут нафти і газу (1970), інженер; Львівський політехнічний інститут, економіст.
З березня 1998 по квітень 2002 — Нардеп України 3-го скликання, виборчий округ № 86, Івано-Франківської області. На час виборів: голова правління агрофірми «Прут». Член фракції НДП (травень 1998 — грудень 1999), член групи «Відродження регіонів» (грудень 1999 — квітень 2001), член фракції Партії «Демократичний союз» (квітень 2001), член групи «Регіони України» (квітень — листопад 2001), член фракції «Регіони України» (з листопада 2001). Секретар Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 1998).
Трудова діяльність 1950—1952 — учень слюсаря, газозварник паровозного депо станції Коломия Львівської залізниці. 1952—1956 — служба на Балтійському флоті. 1956—1968 — завідувач спиртосховища, механік, завідувач виробництва, директор Підгайчиківського спиртзаводу. Член КПРС з 1961 року. 1968—1987 — голова правління колгоспу «Прапор комунізму» села Підгайчики Коломийського району. 1987—1992 — голова правління агрофірми «Прут» села Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області. 29 лютого 1992 — 8 грудня 1992 — Міністр сільського господарства і продовольства України. З 1992 — голова правління, голова спостережної ради агрофірми «Прут». Депутат ВР СРСР (1985—1989), народний депутат СРСР (1989—1991) від Івано-Франківського національно-територіального виборчого округу № 47. Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова комісії з питань економічного розвитку, підприємництва і фермерства. Почесний член Товариства «Просвіта». 6 лютого 1988 року за його фінансової участі виходить перший номер першої у СРСР комерційної газети «Агро» (Коломия).
Володів польською мовою.
Захоплення Будівництво і дизайн української садиби, риболовля на гірських річках, садівництво, домашнє господарство. Помешкання Василя в Підгайчиках Коломийського району було оформлено ним разом із невісткою, ландшафтним дизайнером.
Сім'я батько Михайло Юрійович (1910—1945); мати Марія Степанівна (1915—1977); дружина Анастасія Тихонівна (1932—2014) — пенсіонерка; син Любомир (1957) — працівник агрофірми «Прут»; син Михайло (1959—1992); дочка Світлана (1964) — підприємець; дочка Уляна (1983) — маґістрантка Дипломатичної академії МЗС України.
Нагороди Заслужений працівник сільського господарства України (1978). Герой Соціалістичної Праці (березень 1982). Ордени Леніна (1976, 1982), Трудового Червоного Прапора (1972). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (11.2000). Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ст. (1999). Герой України (з врученням ордена Держави, 19 січня 2002). Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“» Почесний член УАА (липень 2003) Медаль «Будівничий України» (2003)Вісті не лежать на місці - Всевідо - 3 січня 2004 року - Ч. 1-2 (1647-1648) - с. 2.
Примітки
Посилання Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» сайт ВРУ