Костянтин Іванович Бєляков ( , м. Київ) — український вчений-правознавець. доктор юридичних наук, професор, завідувач наукового відділу теорії, історії та філософії інформаційного права Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної Академії правових наук України.

Освіта У 1984 році закінчив Київський політехнічний інститут (тепер — НТУУ «КПІ»), у 1990 році – Київську вищу школу МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (тепер — НАВСУ ).

Основні етапи науково-педагогічної діяльності У 1993 захистив кандидатську дисертатцію на тему: «Удосконалення інформаційного забезпечення розслідування злочинів на базі АІЛС (автоматизованих інформаційно-логічних систем)» (спеціальність 12.00.09 — Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність). У 2005 році отримав вчене звання старшого наукового співробітника (спеціальність 12.00.07). У 2010 році — докторська дисертація на тему: «Організаційне, правове та наукове забезпечення інформатизації України: теорія і практика» (спеціальність 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Вчене звання професор отримав у 2013 році.

Трудова та службова діяльність З 1976 — учень монтажника радіообладнання та приладів на заводі «КИЇВ-прилад». 1976—1979 — служба в армії. 1979 — радіомонтажник ОП Інституту технічної теплофізики АН СРСР. 1982—1983 року — інженер-конструктор Київської філії науково-дослідного технологічного інституту оптичного приладобудування при заводі «Арсенал». 1983—2011 служба в ОВС України на посадах: оперуповноважений Ленінського РУВС Києва, начальник кабінету кафедри ОРД КВШ МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (нині — Національна академія внутрішніх справ ), ад'юнкт тієї ж кафедри, начальник відділу інформації та аналізу освітньої діяльності Республіканського навчально-методичного центру МВС України, начальник відділу інформаційно-технічного забезпечення Міжвідомчого НДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (МНДЦ ), докторант НАВСУ, професор кафедри теорії та практики управління ОВС Інституту управління НАВСУ, провідний науковий співробітник Центру координації і організації наукових досліджень при НАВСУ , старший науковий співробітник МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, начальник наукового відділу проблем боротьби з економічною злочинністю, заступник начальника, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії криміналістичної техніки та спеціальних розробок Державного НДІ МВС України (ДНДІ МВС України ). З 2011 — пенсіонер МВС, Ветеран ОВС України, полковник міліції у відставці. З 2011 — по теперішній час — завід. наук. відділу НДІІП НАПрН України (нині - Державна наукова установа "Науково-дослідний інститут інформації, безпеки та права Національної академії правових наук України").

Напрями наукової діяльності Головні напрямами наукових інтересів — інформаційно-правові дослідження: проблеми формування і розвитку інформаційного права та правової інформатики, інформаційної діяльності, інформаційної безпеки. Є фундатором наукового напряму «Соціогуманітарна інформологія».

Автор (співавтор) понад 150 наук. праць, серед яких: підручник академічного курсу «Адміністративне право України» (2009), науковий твір «Концепція кодифікації інформаційного законодавства України» (2012), одноосібні монографії — «Управление и право в период информатизации» (2001), «Інформація в праві: теорія і практика» (2006), «Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення» (2008), колективні монографії — «Інформаційна культура: правовий вимір» (2018), «Юридична відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері та основи інформаційної деліктології» (2019), «Terrorism: historical, social, cultural and psychological prerequisites of global forecasting» (2020), «Права приватної особи в умовах пандемії COVID-19: проблеми здійснення і захисту» (2020), «Деліктологія» (2020), «Енциклопедія соціогуманітарної інформології (Том 1)» (2020), Том 2 (2021).

Підготував п'ять докторів, п'ять кандидатів юридичних наук та одного доктора філософії в галузі права.

Є членом коорд. бюро з інформ. права та інформ. безпеки відділення держ.-правових наук і міжн. права НАПрН України . Член ред. колегії наукового періодичного фахового видання «Інформація і право » (НДІІП НАПрН України ).

Нагороди і звання

Нагороджений 25-ма медалями та відзнаками МВС України, почесним знаком Міністерства освіти та науки «За наукові досягнення»http://www.wikiwand.com/uk/Нагрудний_знак_«За_наукові_досягнення» (2010). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2013). Заслужений діяч науки і техніки України (2017).

Примітки

Посилання

__ІНДЕКС__ __ПОСИЛАННЯ_НА_НОВИЙ_РОЗДІЛ__