Ві́льні Хутори́ (давня назва — Вільнянське) — село Україні, Кам'янському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 483 осіб. Входить до складу Верхньодніпровської міської громади.
Географія Село Вільні Хутори розташоване на Придніпровській височині у північно-західній частині Дніпропетровської області. Біля Вільних Хуторів знаходяться витоки річки Самоткані, нижче за течією примикає село Павло-Григорівка. Річка в цьому місці пересихає. Висота над рівнем моря 100—130 м.
Селом проходить автошлях територіального значення .
Історія Вільні Хутори вперше згадуються у документах у 1859 році. На той час у селі мешкала 1471 особа (745 чоловіків та 726 жінок), налічувалось 245 дворів.
Станом на 1886 рік — центр Вільно-Хутірської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, населення становило 2 412 осіб. В селі налічувалось 402 двори, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік.
.
Наприкінці 19 століття за 7 км від села побудовано залізничну станцію Катерининської залізниці Вільні Хутори. Це посприяло розвитку села. У 1956 році поблизу станції засноване місто, яке саме від неї отримало назву Вільногірськ.
В часи радянської влади Вільні Хутори з 1923 року були центром Вільнохутірської сільської ради, яка ліквідована рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської облради 21 травня 1981 року. З того часу село підпорядковується Боровківській сільській раді.
У Вільних Хуторах розміщувалась центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». Була середня школа, лікарня на 50 місць.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 310 жителів села.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 529 осіб, з яких 210 чоловіків та 319 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 465 осіб.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 93,79 % російська 5,59 % білоруська 0,62 %
Сучасність Станом на 2011 рік в селі діє ФАП, бібліотека, клуб.
У Вільних Хуторах розміщений обласний комунальний заклад «Вільнохутірський кістково-туберкульозний санаторій».
Відомі люди Палагута Никанор Трохимович (06.08.1896 - 08.06.1938) - активний учасник Визвольних змагань, начальник штаба отамана Карпенка. В 1921-23 роках в еміграції, потім повернувся в Радянську Україну. Розстріляний органами НКВС. Крікент Альфред Карлович — лікар місцевої лікарні, організатор порятунку військовополонених в роки Другої світової війни; Рудниченко Іван Андрійович — Герой Радянського Союзу Малієнко Терентій Сергійович (1910—1941) — льотчик, що здійснив бойовий таран 22 червня 1941
Деякій час в місцевій сільській школі вчителював Дубовик Михайло Тадейович (1900-1941) — український письменник, член літературної організації «Плуг», в 1941 репресований.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)
Примітки
Джерела Ві́льні Хутори́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.217 Сайт Верхньодніпровської РДА Спогади про сім'ю Крикет (рос.)