Орі́льське — село в Україні, в Слобожанській селищній територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення становить 2389 осіб (станом на 2023 рік).

Географія Село розміщене на лівому березі річки Оріль, вище за течією, на відстані 1,5 км, розташоване село Балівка, нижче за течією, на відстані 2 км — селище Обухівка. Через село проходить автошлях .

Історія У 1930-х роках село мало назву Миколаївка-2, і належало до Петриківського району. Тоді ж створено колгосп «Червоний партизан».

Німецькі солдати, окупувавши село влітку 1941 року, встановили суворий порядок, комендантом призначили Редьку — жителя села Балівка. У 1943 році, відступаючи, німці спалили село вщент. Були знищені всі колодязі, крім одного. Господареві вдалося його замаскувати.

Червона армія увійшла у село восени 1943 року. Людям було запропоновано переселитися до села Балівка як таке, що менше постраждало, але народ вирішив відбудувати рідне село. Відбудовували Партизанське приблизно до 1950 року, станом на 1958 рік тут нараховувалося вже 170 дворів. 1960 року колгосп «Червоний партизан» було об'єднано з радгоспом «Перемога», а Партизанське приєднане до Балівської сільської ради.

У селі Партизанське існувала школа, поділена на два класи 1 і 3 та 2 і 4. Чотири роки діти навчалися в місцевій школі, а з п'ятого по восьмий — у с. Балівка. Також у селі працювали магазин, клуб, контора (третього відділу радгоспу «Перемога»), дитячий садок, медична амбулаторія. Близько 1965 року будівлю клубу знесли. У 1960-х роках побудовано новий магазин, заасфальтовано автошлях Дніпропетровськ — Полтава, розпочалося будівництво залізничної колії Дніпродзержинськ — Новомосковськ-Дніпровський, а також станції (житлові будинки, склади, крамницю, залізничний переїзд).

До об'єднання «Дніпросільбудіндустрія» входило п'ять великих заводів (завод бетонних виробів, столярних виробів, легких конструкцій, базальтового волокна, керамзитового гравію). В об'єднанні працювало 1200 працівників різних професій, із них — 450 інженерно-технічних службовців. У 1975 році здано в експлуатацію котельню, бетонно-змішувальний та ремонтно-механічний цехи.

1974 року об'єднанням «Дпіпросільбудіндустрія» розпочалося будівництво житлового масиву. Були побудовані житлові п'ятиповерхові будинки № 1 та № 3. Впродовж 1980-x років добудовувалися будинки № 4 та № 5 для молодих сімей, торговельний комплекс, медична амбулаторія, теплопункт, дитячий садочок «Івушка».

З 1975 року розпочала свою історію сільська бібліотека. У центрі села стояла глиняна хата, де існувала бібліотека. У січні 1976 року введено в експлуатацію завод залізобетонних виробів для будівництв споруд сільського господарства.

1994 року здано в експлуатацію п'ятиповерховий будинок на 60 квартир, який належав базі «Сільгосптехніка». З 2002 року в комунальній власності громади наявні 6 п'ятиповерхових та 4 двоповерхових житлових будинків загальною кількістю 754 квартири, які обслуговуються ВАТ «Енерговолгосп». У селі Партизанське — 321 житловий індивідуальний будинок та 183 ділянки під будівництво. Село газифіковано.

День села святкується 24 серпня, на День Незалежності України. Село Орільське налічує 11 вулиць та 2 провулки.

До 2020 року — адміністративний центр Партизанської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування села Партизанське на Орільське. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська228688.23%російська29511.39%білоруська20.08%румунська10.04%гагаузька10.04%інші/не вказали60.04%Усього25910.18%

Економіка ЗАТ «Дніпропетровський цементний завод». ТОВ «Метінвест-СМЦ». ТОВ «Виробничий комплекс „Укрсолод“». АТ «Промарматура». ПП «Лоток». ПП «Наша Ряба». ПП «Мороз».

Галерея

Примітки

Джерела Попово-Балівка, Зоря та Партизанське // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Дніпропетровська область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев′янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Пащенко А. Я. (гол. редкол.), Варгатюк П. Л., Васильєв І. В., Ватченко Г. Ф., Воробйов В. Я., Гаєвська Н. Я., Кардашов Г. А., Ковальов М. І., Козуліна К. О., Мороз І. А., Олексієнко Г. Г., Олійник Л. В., Орлик П. Є., Павлов Ф. С., Подворчанський В. С., Позняков К. І., Пойда Д. П., Поставной В. Г., Рашев П. М., Ушаткін Л. П. (відп. секр. редкол.), Хвостенко С. П., Яременко О. Г. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 958 с. — С. 268.

Посилання Станція Балівка та село Партизанське