Кольоропо́діл — це процес поділу зображення на основні кольору для того, щоб зображення було надруковане для кожного кольору окремою друкарською формою.
Є адитивний і субтрактивний принципи синтезу кольорів.
Адитивний — принцип сумування (додавання) потоків основних кольорів (червоний, зелений, синій), при накладанні яких утворюється білий колір. (Детальніше див. RGB).
Субтрактивний — принцип «віднімання» основних кольорів (блакитний, пурпуровий, жовтий) від білого. При накладанні таких основних кольорів утворюється чорний колір. (Детальніше див. CMYK).
Кольороподіл в поліграфії Кольороподіл — процес або результат перетворення єдиного кольорового зображення оригіналу за допомогою світлофільтрів чи селективних джерел світла на окремі одноколірні рівномасштабні зображення, кожен із яких відповідає, відповідно, кольору певного фільтра. Це виконується для майбутнього відтворення зображення іншим способом — наприклад на екрані чи на папері. При зворотному процесі — змішуванню цих зображень з допомогою відповідних технологій — отримуємо знову повноколірне зображення (на моніторі електронного екрана, або у вигляді паперового носія в друці). Інколи кольороподіл у випадку штрихового зображення може вручну виконати і художник при створенні кольорового оригіналу у деяких видах друку (наприклад, у літографії). Нині кольороподіл виконують за допомогою спеціальних комп'ютерних програм. У залежності від мети кольоподілу є різні його моделі. Для майбутнього відображення оригіналу на екрані (тобто свічення) є свої моделі — триколірні моделі, для друку "(тобто у випадку відбиття світла від носія зображення) — інші, серед яких найпопулярніша нині чотириколірна CMYK.
Кольороподілене зображення — це одноколірне зображення, отримане на екрані монітора видавничої системи чи на твердому носії (на лавсановій плівці, чи фотоплівці формному матеріалі) після поділу на окремі кольори багатоколірного зображення оригіналу в процесі кольороподілу. Кольорокоригування — зміна колірного змісту зображення оригіналу відповідно до вимог замовника, технологічного процесу й інших причин чи виправлення фотоформ, отриманих у результаті кольороподілу. Передання кольору — психологічно точне відтворення на відбитку кольорів і колірних відтінків оригіналу при порівнянні зображень оригіналу і відбитка в однакових умовах освітленості.
Різновиди способів кольороподілу при підготовці кольорових оригіналів до поліграфічного репродукування.
Чорний колір при друці кольорових зображень теоретично не потрібний. Він повинен виходити на відбитку автоматично при накладенні трьох тріадних друкарських фарб (блакитна, пурпурна і жовта). Вони повинні бути взяті у визначених кількостях відповідно до балансу («по сірому») кольорів, і за умови максимальної за нормою подання фарб у процесі друку. Однак, на практиці на папері виходить темно-коричневий відтінок при незначних порушеннях балансу «по сірому». Тому в тріаду була введена чорна фарба. Поява «зайвого» кольору змусила шукати закономірності його появи і відтінків, у яких він повинен перебувати. Розходження в способах чотирифарбового кольоровідтворення пов'язані саме зі способами генерації (створення) зображення на фотоформі для чорної фарби.
Нині існує три технології кольороподілу: Традиційна технологія кольороподіл зі скелетною градацією чорного; Технологія UCR (Under Color Removal) Технологія ICR (GCR, Gray Component Replacement).
Традиційна технологія кольороподілу — зі скелетною градацією чорного. При цій технології чорний колір наноситься поверх трьох тріадних кольорів у найтемніших ділянках. Головна незручність такого кольороподілу пов'язана з тим, що максимальний рівень фарби на найтемніших ділянках відбитка сягає 400% — по 100% для кожного кольору. У друці це обертається потребою ретельно просушувати кожен аркуш паперу або використовувати противідмарувальні порошки і рідини, щоб уникнути відмарування або перетискування фарби на наступний паперовий аркуш.
Технологія UCR відома і як технологія віднімання від чорного. Суть технології полягає у заміні в процесі виготовлення кольороподілених фотоформ (друкарських форм) трьох колірних фарб тріади, що є присутнім в одному елементі кольорового оригіналу, на еквівалентну кількість чорної фарби на її кольороподіленій фотоформі (друкарській формі).
При друкуванні кольорових, особливо темних зображень найбільші проблеми виникають у найтемніших місцях зображення, тому резонно зменшити кількість тріадних фарб (CMY) у тих місцях, де буде нанесена чорна фарба, скоротивши тим самим їхню сумарну кількість. Тому метод одержав назву «віднімання від чорного кольору». При його використанні всі тони, що складаються з рівної кількості тріадних фарб (так звані «нейтральні», ахроматичні тони), виявляються ще і дуже чуттєвими до балансу по сірому кольору і при друці, доводиться уважно стежити за його дотриманням. Тому технологію UCR при кольоровідтворенні застосовують головним чином до темних кольорів, практично не впливаючи на інші відтінки.
Технологія ICR Високошвидкісний багатоколірний аркушевий і ролевий друк оголили проблему — вимащування і сушіння. ДОЦІЛЬНИЙ Й економічно ВИГІДНИЙ розв'язок цієї проблеми при репродукуванні кольорових зображень було знайдено з використанням технології мінімізації кольорових друкарських фарб і їхньою еквівалентною заміною чорною фарбою у місцях зображень, де колірний тон створюється за рахунок потрійного накладення кольорових фарб. У традиційному синтезі кольору на відбитку всі колірні відтінки, а також сірі і чорні тони одержують на відбитку з трьох кольорових фарб із невеликим (до 70%) додаванням чорної фарби (скелетна чорна). Цей синтез кольорового зображення на відбитку, де кожен колір складений з чорної з додаванням тільки однієї чи максимум двох кольорових друкарських фарб, прийнято визначати в англійській технічній літературі терміном ICR (GCR, Gray Component Replacement) або з використанням мінімальної кількості всіх трьох фарб UCR (Under Color Removal).
Сутність технології ICR полягає у тому, що чорний компонент присутній практично в усіх відтінках кольорового зображення за винятком чистих кольорів, а не тільки в темних нейтральних тонах. У системі ICR відтінки створюються лише трьома або меншою кількістю фарб, причому одна з них — завжди чорна. При такому способі кольоровідтворення максимальний рівень фарби не перевищує 300%. На практиці повний, або максимальний, ICR-метод звичайно не застосовується. До трьох фарб — дві кольорові і чорна фарби все-таки додається небагато четвертого кольору. Однак, цього виявляється досить для одержання високоякісного зображення. Цим прийомом користаються нечасто, як правило — у зображеннях, які потребують насиченості в темних відтінках зображення і чорному кольорі. Програмні засоби сучасних комп'ютерних видавничих систем дають змогу вибрати різні варіанти технології ICR з наявних варіантів чи створити власну криву генерації чорного кольору. У нашій літературі технологія ICR відома і як технологія мінімізації кольорових фарб (МКФ) за рахунок чорної (ахроматичний синтез). Мінімізація кольорових фарб, як і технологія ICR це технологія автотипного синтезу кольорового зображення в процесі друку на поліграфічному відбитку, при якому всі тони, які містять ахроматичний (сірий) складник (від білого до чорного) кольору, синтезуються чорною фарбою з мінімальним додаванням однієї, двох чи трьох кольорових тріадних фарб (жовтої, пурпурної і блакитної).
Процес зі стовідсотковою заміною сірого складника в кольорових відтінках на чорну фарбу не здійснюється з багатьох причин. Це і мала «чорність» чорної фарби, і складності створення окремих кольорів із застосуванням еквівалентної заміни при різних сортах друкарського паперу, тріад друкарських фарб, послідовності нанесення фарб у друці, способів друку — одноколірний спосіб друку (друк «по сухому»), чотирифарбовий (друк «по мокрому»), 2+2 (друк на двофарбових машинах).
Треба підкреслити, що технологію МКФ не можна застосовувати однакова до всіх оригіналів. Основна мета її застосування — полегшення процесу друку, особливо на чотири-фарбових і п'ятифарбових аркушевих і ролевих друкарських машинах, тобто «по мокрому», коли створені передумови до відмарування, що сильно погіршує якість відбитків і робить проблематичним раціональне використання друкарських машин через вимушене зниження швидкості друку, а звідси і зниження продуктивності машини. Практика показує, що не для всіх зображень при друці спостерігається відмарування. Це явище виникає в залежності від багатьох факторів. Наприклад, від тональності і кольоровості самого зображення на відбитку, від застосовуваних тріад фарб, додаткових добавок до них, від швидкості друку, від типу застосовуваного паперу (крейдований, офсетний), від типу сушильного пристрою і від ряду інших факторів, не говорячи про порушення технологічної дисципліни, режимів роботи, а також про стан друкарського устаткування.
Як значимі основні фактори серед цієї множини при нормалізованому процесі друку можна виділити два: тональність і кольоровість самого зображення оригіналу, і тип друкарського паперу при друці «по мокрому». Друкування на крейдованих паперах «по мокрому» зображення, які містять великі ділянки чорних, маслинових і коричневих тонів, завжди супроводжується відмащуванням, якщо фотоформи виготовлені за традиційною технологією кольороподілу, де чорні, сірі і зачорнені тони створюються за рахунок накладення трьох кольорових друкарських фарб із додаванням до 70% чорної фарби. Таким чином, на окремих місцях зображення на відбитку товщина фарбового сумарного шару сягає до 4 мкм. При цьому, сума відносних площ друкарських елементів чотирифарбового відбитка в темних ділянках сягає 350–360%, тобто три кольорові по 95% і чорну до 70%. Звідси, і всі біди: відмащування, зниження швидкості друку, поганий баланс по сірому і в остаточному підсумку — погана якість друкованої продукції і низька продуктивність друкарської машини.
При впровадженні технології МКФ у початковій стадії завжди виникає питання про те, якою мірою слід виконати зменшення кількості кольорових фарб на відбитку. Виходячи з вирішуваних завдань, зменшення кольорових фарб на 30-60% із центром ваги 50% оцінюватися як високе. Як уже відомо, переваги МКФ, а саме, зниження відмащування, стабілізація коливань по кольору сірих тонів і зменшення витрат фарб виявляються тим сильніше, чим більше зменшення кількості кольорових фарб у темних тонах. За дослідженнями UGRA кількість кольорових фарб після зменшення не повинна бути менша за 25-40%, причому на крейдованому папері варто прагнути до нижньої межі, а на натуральному (некрейдованому) папері — до верхнюю граничного значення. На газетному папері ця кількість не повинна бути меншою за 50%.
Технологія МКФ має низку економічних і технологічних переваг. Нижче перелічені тільки деякі з них. Економічні переваги технології МКФ: зменшення витрат кольорових фарб (до 30%); швидше йде суміщення і прип-равка, менше відходів паперу (швидше встановлюється насиченість кольору і баланс по сірому); зменшення витрат енергії на сушіння, завдяки зменшенню кількості фарби на відбитку.
Технологічні переваги технології МКФ: низька роздільна здатність (300 dpi); для здобуття якісного відбитка придатний не будь-який папір; якщо він не дуже гладкий (або крейдований), то може відбутися неповна передача барвника на папір; оскільки на більшості кольорових відбитків велика частина кольорових фарб замінена чорною, то коливання величини розтискування крапок менш критичні для відтворення кольору; сумарна товщина не перевищує 3 мкм замість 4-х при звичайній технології і таким чином, зменшена ймовірність відмащування і перетискування; збереження нейтральності за кольором сірих тонів, тому що нейтральність створена в основному однією чорною фарбою (стабільність балансу по сірому тоні); характерний для коричневих тонів, створених чотирма фарбами, муар зменшується, оскільки коричневі відтінки створюються з двох кольорових і чорної фарб;