Білокура́кинський райо́н — колишній адміністративний район на півночі Луганської області, який був ліквідований під час адміністративно-територіальній реформі на початку 2021 року. Адміністративний центр — смт Білокуракине. Населення становило 18 595 особи (на 1 січня 2019 року). Межував на півночі з Білгородською областю Росії, на сході — з Новопсковським, на південному сході — Сватівським, на заході — Троїцьким, на півдні — Старобільським районами Луганської області. Загальна площа району 143,6 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя — 119,9 тис. га (рілля — 73,7 тис. га, ліси та інші лісовкриті площі — 11,5 тис. га).

Географія

Рельєф Білокуракинський район розташований на піднесеній, сильно разчленованій частині Старобільської рівнини, що розташована в межах південних відрогів Середньоруської височини. Характерними є алювіальні утворення річкових долин та неміцні лесові та лесовидні антропогенові відкладення межиріч які залягають безпосередньо на корінних і палеоген-неогенових карбонатних породах (вапняках), які чергуються з пісковиками, глинами і пісками. Рівнинний рельєф із загальним нахилом на південь інтенсивно розчленований балочною мережею з глибиною ерозійних розмивів від 50 до 180 м.

Територія району у геоморфологічному плані являє собою підвищену залишково-горбисту денудаційно-акумулятивну рівнину на слабодислокованій мезозойсько-кайнозойській основі. В долинах річок Біла, Козинка, Лозна, Нагольна вирізняються заплавні тераси. Територія Нещеретівської сільської ради являє собою розчленовану підвищену лесову рівнину позальодовикової області. На лівому березі річки Біла в межах Нещеретівської сільради знаходиться карстова западина. Для усієї території Білокуракинського району є характерним інтенсивний розвиток балково-яружних явищ, інтенсивної водної ерозії. Найбільша щільність ярів спостерігається на землях Просторівської сільської ради.

Палеогеографія У девонському періоді територію району займав суходіл, а вже в ранньому карбоні він був затоплений морем, про що свідчить відкладення вапнякового мулу. У середньому карбоні трансгресія моря на півночі території району змінилась регресією. У часи посушливої перми уся територія сучасного району звільнилась від моря і являла собою пустелю. У крейдяному періоді почалася трансгресія моря, про що свідчать потужні відкладення карбонатів Атлас Луганской области. Л.: 2004.. Четвертинні відклади на території району представлені верхньочетвертинним еоло-делювієм лесових суглинків. В долинах річок Біла, Лозова і Козинка береги складені сучасними алювіальними відкладами пісків, супісків і глин, а лівобережжя (давні долини) верхньочетвертинними алювіальними пісками, супісками, суглинками й глинами. В широкій частині долини Білої на лівобережжі можна зустріти ранньочетвертині алювіальні відклади.

Геологія Геологічно територія Білокуракинського району складена з пісковиків, мергелів і алевролітів палеогенової системи (потужність до 130 м) на мергелях і крейді крейдяної системи (потужність до 500 м), що відкриваються в долинах річки Біла, Козинка, Нагольна, Лозна і Айдар. На глибинах від 700 м на півночі до 1500 м на півдні району залягають шари аргілітів, алевролітів, пісковиків, вапняків і кам'яного вугілля кам'яновугільної системи. Нижче лежать докембрійські кристалічні утворення гранітів, гнейсів, мігматитів Воронезької антиклізи (Східно-Європейська платформа).

Корисні копалини

Всього в районі розташовано 5 родовищ корисних копалин. До них належать: Луб'янське родовище кварцитів в селі Луб'янка, Білокуракинське родовище глин, яке розташоване на відстані 1,5 км на південний схід від смт Білокуракине, Чумбурське родовище глин на околиці села Заїківка, Білокуракинське родовище пісків на правому схилі річки Білої у межах селища Білокуракине і Шовкунівське родовище піску поблизу села Шовкунівка.

Ландшафт Білокуракинського району характеризується продуктивними земельними ресурсами, які разом із родючістю ґрунтів і рівнинним рельєфом поверхні відрізняються інтенсивною еродованістю; наявністю покладів будівельних корисних копалин. У зв'язку з цим, нарівні з інтенсивним сільськогосподарським виробництвом, ландшафт району може залучатися до гірничодобувної промисловості і виробництва будівельних матеріалів.

Клімат Клімат відрізняється найбільшою континентальністю у межах Луганської області, мінімальною для території області кількістю опадів (410—490 мм на рік), більшою амплітудою середньорічних, середньолипневих та середньосічневих температур. Середньорічна температура повітря становить +7…8 °C, влітку — +21…22 °C, взимку — −8 °C. Суми активних температур повітря вище 10 °C складають у середньому 2900, зростаючи з півночі на південь. Дати стійкого переходу середньодобової температури повітря через: 0 °C — останні числа листопада — середина березня (число днів із середньодобовою температурою повітря нижче 0 °C — до 260); 5 °C — початок квітня — останні числа жовтня (число днів із середньодобовою температурою повітря вище 5 °C — 210); 10 °C — тертя декада квітня — перші числа жовтня (число днів із середньодобовою температурою повітря вище 10 °C — до 170).

У формуванні клімату Білокуракинського району беруть участь декілька типів повітряних мас. У цілому переважають помірні повітряні маси. Континентальне помірне повітря взимку обумовлює у районі ясну морозну погоду, а влітку — опади. Морське помірне повітря західним переносом та циклонами з Атлантичного океану приносить взимку відлигу, а влітку — прохолодну та хмарну погоду. Арктичне повітря на території району спостерігається у зимовий (лютий), весняний (травень) і літньо-осінній періоди (серпень-вересень), воно викликає різкі зимові похолодання та зниження температури влітку. Переважний напрямок вітрів у літній період — північно-західний, у зимовий — південно-східний.

Кількість опадів незначно підвищується з півдня на північний захід. Стійкий сніговий покрив утворюється з третьої декади грудня (як правило, починаючи від Лозного і закінчуючи Нещеретовим) і руйнується з першої декади березня (як правило, починаючи від Грицаївки і закінчуючи Шапарівкою).

Фенологія Береза починає зеленіти 15-20 квітня. Вишня зацвітає між 5 і 10 травня. Біла акація зацвітає після 30 травня. Липа дрібнолиста зацвітає до 20 червня. Повне пожовтіння дуба звичайного відбувається у другій декаді жовтня.

Відновлення стійкої вегетації озимої пшениці відбувається у перших числах квітня. Після 27 квітня з'являються сходи ярого ячменю. Озима пшениця починає колоситись на півдня району 2-4 червня, на півночі 3-6 червня. Ярий ячмінь починає колоситись на півдня району 12-14 червня, на півночі 14-15 червня. Воскова стиглість у озимої пшениці наступає 2-6 липня, у ярого ячменю — після 10 липня. Кущення озимої пшениці на півночі району починається 1-2 жовтня, а на півдні — 2-4 жовтня.

Гідрологія Територія району являє собою водозбірний басейн лівих приток Сіверського Дінця (притока Дону): Айдару, Борової, Красної. На території району протікають 6 річок: Біла, права притока Айдару — 46,5 км. Витоки в Білому яру поблизу села Хоменкове Перше. Тече з півночі на південь через населені пункти: Хоменкове Перше, Курячівка, Павлівка, Білокуракине, Луб'янка, Заїківка, Олексіївка, Нещеретове. На річці споруджено найбільше водоймище району — Білокуракинський став. Лозна, права притока Айдару — 18 км. Тече на півночі району із заходу на схід через населені пункти: Лозно-Олександрівка, Олексапіль, Петрівка. Айдар — 4 км. Тече на півночі району на кордоні з Російською Федерацією. Козинка, ліва притока Білої — 11,6 км. Бере початок з Самсонівського ставу. Тече загалом із півночі на південь через населені пункти: Лизине, Шапарівка, Цілуйкове, Паньківка. Козинка, Суха Козинка, права притока Білої — 17,8 км. Тече загалом із заходу на схід через населені пункти: Грицаївка, Бунчуківка, Луб'янка. На річці споруджено Бунчуківські ставки. Борова, ліва притока Сіверського Дінця — 1,4 км. Тече на півдні району із північного сходу на південний захід через населені пункти: Шовкунівка, Дем'янівка, Коноплянівка. Нагольна, ліва притока Красної — 7 км. Тече з південного сходу на північний захід на заході району через Плахо-Петрівку.

Середній річний стік басейнів річок Біла, Борова і Нагольна складає менше 2 л/с•км²; на північному сході, в басейні річок Лозна і Айдар — понад 2 л/с•км². Поверхневий стік річок в середньому становить 45 мм, підземний стік — 12 мм. Густота річкової мережі на теренах Білокуракинського району не перевищує 0,2 км/км². Нахил падіння річок лежить у межах 1-5 м/км і лише у верхів'ях Борової, Нагольної і Білої він перевищує показник 5 м/км. Глибина долин річок — 30-40 м. Базис ерозії — 60-30 м. Долина річки Лозна на плато має глибини понад 100 м і глибину місцевого базису ерозії 200—100 м. Середнє число днів на рік з льодовим утвореннями на водоймах — 130. Весняне скресання річок починається в 2-й декаді березня.

Споруджено 18 ставків, загальною площею водяного дзеркала 280 га.

Ґрунти У ґрунтовому покриві переважають звичайні середньопотужні середньогумусові чорноземи на лесових і лесоподібних породах, їх карбонатні і лужні різновиди різної міри еродованості. У долині річки Білої лучно-черноземні й лучні ґрунти на алювіальних відкладах.

Потенційна небезпека вітрової ерозії на території досить слабка і досить слабко підвищується на південь. Потенційна небезпека водної ерозії сильна.

Рослинність Значна порушеність природних лугових степів в результаті господарської діяльності людини. Різнотравно-типчаково-ковилові степи збережені лише на ділянках, непридатних для сільськогосподарського освоєння. Байрачні і заплавні ліси присутні в балках і долинах річок. Рослинність мергелево-крейдяних відслонень.

Білокуракинський район має значні запаси лікарської рослинної сировини: дубу звичайного (Quercus robur ), глоду (Crataegus), жостеру проносного (Rhamnus cathartica), дводомної кропиви (Urtica dioica), хмелю дикого (Humulus lupulus), материнки звичайної (Origanum vulgare), мати-мачухи (Tussilago farfara), кропиви собачої п'ятилопатевої (Leonurus villosus), цмину піскового (Helichrysum arenarium), чебрецю (Thymus).

З їстівних грибів найбільш поширені маслюки звичайні (Boletus luteus) в соснових насадженнях, опеньки справжні (Armillaria mellea) і зеленушки (Tricholoma flavovirens) в байрачних лісах.На соняшникових полях навесні трапляється зморшок їстівний (Morchella esculenta).

На території району зустрічаються рослини, занесені до Червоної книги України: гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceus); громовик донський (Onosma tanaitica), Лозно-Олександрівка; келерія Талієва (Koeleria talievii), ендемік середньої течії Сіверського Дінця; ковила волосиста (Stipa capillata), вузьколиста (Stipa tirsa), дніпровська (Stipa borysthenica), Залеського (Stipa zalesskii), Лессінга (Stipa lessingiana), найкрасивіша (Stipa pulcherrima), пухнастолиста (Stipa dasyphylla) і українська (Stipa ucrainica) — численні популяції в степу; льонок крейдовий (Linaria cretacea), по річці Білій; пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia); півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia), степові цілини поблизу байрачних лісів; полин суцільнобілий (Artemisia hololeuca), Нещеретове; ранник крейдовий (Scrophularia cretacea), по річці Білій; рябчик малий (Fritillaria meleagroides) і руський (Fritillaria ruthenica); рястка Буше (Ornithogalum boucheanum), байрачні ліси; смілка крейдова (Silene cretacea); сон чорніючий (Pulsatilla pratensis); тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum), байрачні ліси, і змієлистий (Tulipa ophiophylla), відслонення на півночі району; шафран сітчастий (Crocus reticulatus), звичайна рослина байрачних дібров; шоломниця крейдова (Scutellaria creticola), Курячівка.

Фауна