Збірна Південного В'єтнаму з футболу () — колишня національна футбольна команда, що діяла у 1949–1975 роках. Спочатку вона представляла Державу В'єтнам, а після поділу В'єтнаму за результатами Женевської конференції 1954 року — державу, відому як Південний В'єтнам. Футбольна федерація В'єтнаму стала членом ФІФА у 1952 році, а Південний В'єтнам був одним із засновників Азійської конфедерації футболу (АФК) у 1954 році.

Команда двічі брала участь у фінальній частині Кубка Азії — у 1956 та 1960 роках, посівши в обох турнірах четверте місце. У 1956 році збірна також пройшла відбір на футбольний турнір Олімпійських ігор у Мельбурні, однак знялася до початку змагань. Найбільшими турнірними успіхами збірної стали золота медаль перших Ігор Південно-Східної Азії 1959 року та перемога в Кубку Мердека 1966 року.

Останні матчі команда провела в березні 1975 року у відборі до Кубка Азії 1976 року. Після падіння Сайгона й припинення існування Республіки В'єтнам збірну було розформовано.

Історія

Становлення та міжнародне визнання (1949–1955)

Першим матчем основної збірної вважають товариську зустріч із Південною Кореєю, проведену 16 січня 1949 року в Сайгоні й завершену внічию 3:3. Напередодні корейська команда перемогла 4:2 іншу місцеву збірну, яку архів Корейської футбольної асоціації та дослідження туру визначають як другу збірну В'єтнаму; RSSSF, однак, включає обидва матчі до загального списку матчів Південного В'єтнаму.

У липні 1952 року федерацію В'єтнаму прийняли до ФІФА на конгресі в Гельсінкі разом із асоціаціями НДР, Цейлону, Сінгапуру, Південної Африки, Ефіопії та Індонезії. Наступні офіційні міжнародні матчі збірна провела у травні 1954 року на Азійських іграх у Манілі, вже представляючи Державу В'єтнам. У групі вона поступилася Республіці Китай 2:3 та перемогла Філіппіни 3:2, але до наступного раунду не вийшла.

8 травня 1954 року представники В'єтнаму взяли участь в установчому конгресі АФК у Манілі. Південний В'єтнам став одним із 13 членів-засновників конфедерації.

Кубки Азії та чемпіонство на Іграх Південно-Східної Азії (1956–1960)

У 1956 році Південний В'єтнам узяв участь у відборі до першого Кубка Азії. У Центральній зоні команда перемогла Малаю 4:0 у Сайгоні та зіграла з нею внічию 3:3 у Куала-Лумпурі. В останньому раунді Таїланд відмовився від участі, тож Південний В'єтнам кваліфікувався до фінального турніру.

Того ж року збірна пройшла відбір до олімпійського футбольного турніру. У двоматчевому протистоянні з Камбоджею вона перемогла 5:2 у Сайгоні та 4:3 у Пномпені, здобувши путівку до Мельбурна із загальним рахунком 9:5. За результатами жеребкування команда мала зустрітися в першому раунді з Індонезією, проте разом із кількома іншими збірними знялася до початку фінального турніру.

На першому Кубку Азії, який у вересні 1956 року приймав Гонконг, Південний В'єтнам розпочав виступи нічиєю 2:2 з господарями. Далі команда поступилася Ізраїлю 1:2 та Південній Кореї 3:5 і з одним очком посіла четверте місце серед чотирьох учасників.

На Азійських іграх 1958 року в Токіо збірна вперше подолала груповий етап великого континентального турніру. Південний В'єтнам зіграв 1:1 із Пакистаном та розгромив Малаю 6:1, а в чвертьфіналі поступився майбутньому фіналісту Південній Кореї 1:3.

Перед першими регіональними іграми команда провела в Сайгоні товариський матч із Японією та перемогла 3:0.

Перший турнірний трофей збірна здобула в грудні 1959 року на перших Іграх Південно-Східної Азії в Бангкоку. На груповому етапі в'єтнамці перемогли Таїланд 4:0 та Бірму 3:0, після чого поступилися Малаї 1:2. Три команди набрали однакову кількість очок, але Південний В'єтнам посів перше місце завдяки різниці м'ячів. У фіналі команда вдруге перемогла Таїланд — 3:1 — і здобула золоті медалі.

У відборі до Кубка Азії 1960 року Південний В'єтнам переміг Сінгапур 4:1 і Малаю 1:0 та вдруге поспіль виграв Центральну зону. У фінальному турнірі в Сеулі команда програла всі три матчі — Південній Кореї 1:5, Республіці Китай 0:2 та Ізраїлю 1:5 — і знову посіла четверте місце.

Боротьба за Олімпіаду й Азійські ігри (1961–1965)

На Іграх Південно-Східної Азії 1961 року команда посіла третє місце, а наступного року досягла найкращого результату на Азійських іграх. У групі турніру 1962 року вона програла Індонезії 0:1, розгромила Філіппіни 6:0 і перемогла Малаю 3:0. У півфіналі Південний В'єтнам поступився майбутньому чемпіону Індії 2:3, а в матчі за бронзу — Малаї 1:4, завершивши змагання четвертим.

У грудні 1963 року Південний В'єтнам приймав турнір Центральної зони відбору до Кубка Азії 1964 року. Перемоги над Малайзією 5:3 і Таїландом 3:0 та поразки від Гонконгу 1:4 вистачило лише для другого місця. Після пізнішої відмови Республіки Китай АФК запросила Південний В'єтнам до фінальної частини, але федерація відхилила запрошення з фінансових причин.

Водночас команда була близькою до другої олімпійської кваліфікації. У першому раунді азійського відбору вона поступилася Ізраїлю 0:1 у Сайгоні, але перемогла 2:0 у Тель-Авіві й вийшла до вирішального раунду. Там Південний В'єтнам програв Південній Кореї 0:3 у Сеулі та зіграв 2:2 у Сайгоні, поступившись 2:5 за сумою двох матчів. У 1965 році команда здобула бронзові медалі Ігор Південно-Східної Азії, перемігши Малайзію 2:0 у матчі за третє місце.

Перемога в Кубку Мердека (1966–1968)

На початку 1965 року федерація запросила західнонімецького тренера Карла-Гайнца Вайганга працювати з юнацькою збірною, а згодом доручила йому національну команду. Вайганг запровадив схему 4–2–4, посилив вимоги до фізичної підготовки та організував команді тривалий тренувальний збір перед Кубком Мердека 1966 року.

До заявки на Кубок Мердека увійшли 17 футболістів, більшість із яких представляли сайгонські клуби й уже добре знали манеру гри одне одного. За спогадами учасників, звичайний строк спільної підготовки становив від двох тижнів до місяця. На самому турнірі Південний В'єтнам виграв свою групу, здобувши три перемоги в чотирьох матчах.

У фіналі 28 серпня 1966 року команда зустрілася з Бірмою. Вона розпочала матч за схемою 4–2–4, а після гола Нгуєн Ван Цьєу перейшла до насиченішої оборонної побудови. Південний В'єтнам утримав рахунок 1:0 і вперше виграв Кубок Мердека; капітаном був центральний захисник Фам Хуїнь Там Ланг. З огляду на склад учасників і суспільний резонанс ця перемога стала одним із найзначніших спортивних досягнень Південного В'єтнаму. Після повернення збірної до Сайгона її зустріли тисячі людей; на церемонії в футболістів і керівників федерації відзначили державними нагородами.

Проте вже через кілька місяців після тріумфу, в грудні 1966 року збірна не подолала груповий етап Азійських ігор: перемогла Республіку Китай 2:1, зіграла 0:0 з Індонезією та розгромно поступилася Сінгапуру 0:5. У 1967 році Південний В'єтнам посів третє місце у своїй відбірковій групі Кубка Азії та не кваліфікувався до фінальної частини. Того ж року команда стала срібним призером Ігор Південно-Східної Азії, програвши Бірмі у фіналі з рахунком 1:2.

У відборі до Олімпійських ігор 1968 року Південний В'єтнам здобув дві перемоги, одну нічию та зазнав двох поразок, посівши четверте місце у групі з шести команд. Перемога 10:0 над Філіппінами 1 жовтня 1967 року стала найбільшою в історії збірної.

Останні роки (1969–1975)

На Іграх Південно-Східної Азії 1969 року збірна не вийшла з групи, поступившись Малайзії 1:2 та зігравши 0:0 з Лаосом. На Азійських іграх 1970 року команда програла Індії 0:2 і Таїланду 0:1 та також вибула після першого раунду. На регіональних іграх Південний В'єтнам здобув бронзу 1971 року та срібло 1973 року. У фіналі турніру 1973 року збірна вдруге за одні змагання поступилася Бірмі 2:3.

Єдину заявку на участь у чемпіонаті світу команда реалізувала у відборі до турніру 1974 року. У травні 1973 року в Сеулі вона перемогла Таїланд 1:0 у класифікаційному матчі, після чого потрапила до групи з Японією та Гонконгом. Поразки 0:4 від Японії та 0:1 від Гонконгу залишили Південний В'єтнам на останньому місці.

На початку 1970-х років федерація взяла курс на омолодження складу. Частина досвідчених футболістів добровільно поступилася місцем молодшим; листування захисника Фам Ван Лама із президентом федерації Во Ван Ингом засвідчує, що така політика прямо обговорювалася під час добору до збірної 1971 року.

У листопаді 1974 року оновлена команда під керівництвом Нгуєн Тхань Ши востаннє виграла домашній Кубок незалежності Південного В'єтнаму: посіла перше місце у групі, перемогла Таїланд 3:2 у півфіналі та індонезійський клуб «Персіпура» 2:0 у фіналі. До нового покоління належали, зокрема, Хо Тхань Канг, Во Тхань Шон, Ле Ван Там і воротар Нгуєн Куок Бао. Останнім змаганням збірної став відбір Кубка Азії 1976 року в Бангкоку. Вона програла Індонезії 1:2, Південній Кореї 0:1, Таїланду 0:4 та Малайзії 0:3. Матч із Малайзією 23 березня 1975 року став останнім в історії команди.

Організація та домашня арена

Керівний орган команди в різні роки називали «Федерація футболу В'єтнаму» (, пізніше ); у документах АФК траплялося скорочення LFSVN. За своїми функціями це була громадська футбольна організація, співвідносна із сучасною національною федерацією. У 1950-х роках її очолював Нгуєн Фиок Вонг, а 1971 року президентом був Во Ван Инг. У тогочасному в'єтнамському вжитку національну команду називали «Національна збірна В'єтнаму» (). Після об'єднання країни в 1976 році та уніфікації спортивної термінології за північним зразком цей термін вийшов з офіційного вжитку, а для позначення національних збірних почали використовувати словосполучення Đội tuyển Việt Nam, де застаріле південне «товариство» (або «спілка») () замінили на «команда» (або «загін») . Саму ж південну федерацію після падіння Сайгона у 1975 році було розформовано, а футбольне господарство увійшло до складу новоствореної загальнонаціональної Федерації футболу В'єтнаму (, VFF).

Головною футбольною ареною Сайгона був (), перебудований і перейменований 1960 року; після 1975 року він отримав назву «Возз'єднання» (). Тут збірна проводила домашні відбіркові матчі, зокрема першу зустріч з Ізраїлем у 1963 році, та приймала міжнародний турнір 1974 року.

Форма

Основним комплектом збірної були жовті футболки, білі шорти та жовті гетри. Саме так форму команди описано у спогадах про фінал Кубка Мердека 1966 року; ту саму комбінацію кольорів показує кольорова командна фотографія 1974 року.

Відомі гравці

Воротар Фам Ван Ранг захищав ворота збірної у 1952–1964 роках і був одним із лідерів команди, що виграла Ігри Південно-Східної Азії 1959 року. 1966 року його включили до збірної зірок Азії на матч проти англійського «Челсі»; азійська команда перемогла 2:1, а в'єтнамського воротаря преса називала одним із головних творців перемоги.

Центральний захисник Фам Хуїнь Там Ланг був капітаном переможців Кубка Мердека 1966 року та одним із найпомітніших футболістів пізнішого покоління. Разом із До Тхой Вінем його запрошували до збірної зірок Азії. Після 1975 року Там Ланг продовжив кар'єру в клубі «Канг Сайгон» (), а згодом став його багаторічним тренером.

Півзахисники До Тхой Вінь і Нгуєн Нгок Тхань входили до складу обох команд-чемпіонів — Ігор Південно-Східної Азії 1959 року та Кубка Мердека 1966 року. У спогадах партнерів Вінь постає технічним організатором гри, тоді як Тхань згодом перейшов до тренерської роботи зі старшою, молодіжною та юнацькою збірними. Захисник Нгуєн Ван Монг у 19 років був наймолодшим гравцем переможної команди Кубка Мердека, а в наступні роки утворив із Там Лангом одну з основних пар центральних захисників.

Тренери

Джерела не дають змоги відтворити безперервну тренерську хронологію команди. Документовані такі періоди роботи: