До́впотів — село в Україні, у Войнилівській громаді Калуського району Івано-Франківської області.
Географія Розташоване на північно-західному схилі річкової долини Сівки. Через село пролягає автошлях районного значення з твердим покриттям.
Історія Вперше село згадується 6 січня 1448 року в книгах галицького земського судуAkta grodzkie i ziemskie, T.12, s.168, № 1916 .
У люстрації 1469 року Сандівой Хомницький сплачував 100 марок за маєток ДовпотівZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 31 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s..
У 1565 село належало підкоморію галицькому Олександру Сенявському. В селі було 13 подвір'їв, млин, фільварок.
У реєстрі церков Войнилівського деканату станом на 4 березня 1733 року в Довпотові значиться церква Введення Пресвятої Богородиці, вже не була новою, було 12 подвір'їв.
До 1788 село належало поміщиці Софії ЯстшембськійЦДІАЛ України, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 56-59, 60-65, 66-69, 70-73.
У 1788—1806 роках селом володів шляхтич-правник Ігнацій Любич-Червінський, один із перших галицьких етнографів, дослідник Бойківщини (перший вжив у друці етнонім «бойки»). На фактичному матеріалі села Довпотів він написав наукову працю «Околиця Задністрянська між Стриєм і Лімницею» (1811), першу монографію про Бойківщину (також першу монографію в польській етнографії)Р. Ф. Кирчів. Етнографічне дослідження Бойківщини. — К.: Наукова думка, 1978. — 176 с.. Надалі село належало вдові каштеляна Беньковського, яка заповіла маєток своєму родичу графу Голейовському, а той у 1872 році продав його Францішку Розвадовському, сину Віктора.
У 1880 році в селі проживало 570 греко-католиків, 35 римо-католиків і 9 юдеїв.
У серпні 1916 року австрійська армія конфіскувала в довпотівській церкві три стародавні дзвони діаметром 48, 36, 31 см, вагою 57, 25, 15 кг, які були виготовлені у 1747, 1747, 1772 роках.
Окупаційний польський режим демонстративно знущався над українцями.Акт вандалізму на Калущині: як у Довпотові порізали портрети Шевченка і Франка 94 роки тому
Головним завдання товариства «Рідна школа» у Довпотові була «опіка над дошкільною і позашкільною молоддю». Очолював гурток, до якого в 1938 році входили 94 особи, Андрій Павлишин.
У 1939 році в селі проживало 1370 мешканців (1215 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 130 поляків і 5 євреїв)В. Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) станом на 01.01.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 32. В селі діяла парова цегельня, яка виробляла цеглу і черепицю.
17 січня 1940 року, в ході приєднання Західної України до СРСР, село ввійшло до новоутвореного Войнилівського району.
Довпотів став центром діяльності ОУН-УПА у Войнилівському районі.
19 травня 1959 року Войнилівський райвиконком ліквідував Довпотівську сільську раду з приєднанням її до Слобідської сільської ради.
Соціальна сфера Церква св. Параскеви (храмове свято 10 листопада) 1907, пам'ятка архітектури місцевого значення № 767Івано-Франківська єпархія УПЦ КП, Калуське благочиння, с. Довпотів Калуського району. Народний дім. Школа І—ІІ ст. (на 20 місць) Амбулаторія. Налічується 293 домогосподарства.
Вулиці У селі є вулиці: Стефаника Довбуша Івана Франка Лесі Українки Личаківка Марка Вовчка Марка Черемшини Січових Стрільців Тараса Шевченка Церковна Чорновола
Відомі особи Уродженці села: Юлія Ганущак (1915—1997) — педагог, учасниця визвольних змагань 1940—1950-х років, нагороджена Бронзовим хрестом заслуги УПА 25.04.1945. Михайло Сондей ( 1938) — диригент, керівник народного самодіяльного хору «Прикарпаття», заслужений працівник культури України.
Примітки