Рід Отомо (, Отомо-удзі) — стародавній аристократичний рід Японії. Мав провінційне походження. Стає одним з потужніших родів наприкінці періоду Ямато — на початку періоду Асука. Нове посилення відбулося наприкінці VI століття. В період Нара спільно з представниками імператорського дому чинив спротив посиленню клана Фудзівара. У 860-х роках відбувається занепад внаслідок поразки у протистоянні з Фудзівара. Не слід плутати з родом Отомо з о. Кюсю.
Історія Згідно з «Сінсе сьодзіроку» рід Отомо походив від «небесного божества» Ама-но Осіхі-но Мікото («Бога небесного багатого Сонця»). Втім напевне Отомо мали провінційне походження, на що вказує їхній титул того часу мурадзі. Поступове піднесення відбувається протягом V століття. У 465 році імператор Юряку надав титул О-мурадзі Отомо но Мурої, який також здобув вищі посади в державі. За часів імператора Бурецу Отомо но Канамура зумів перемогти своїх ворогів, забезпечивши вплив роду Отомо протягом правління 5 імператорів — до початку володарювання Бідацу у 570-х роках. В цей час з представники Отомо було витіснено з вищих посад кланами Мінонобе і Соґа.
З послабленням у 590-х впливу роду Мінонобе члени клану Отомо поступово відновлюють свої позиції при імператорському дворі. Згодом представники клану доклали зусиль до відсторонення роду Соґа від влади, підтримавши принца Нака но Ое і Накатомі но Каматарі. Під час смути Дзінсін клан Отомо надав допомогу Темму, що став імператором.
У 684 отримали титул сукуне (третій в системі кабане).
У період Нара рід Отомо спільно з родами Кі і Саекі, імператорськими принцами та родами, що мали родинні зв'язки з імператорським домом, насамперед Татібана, чинили спротив вдайдзьокані спробам клану Фудзівара перебрати усю владу в державі на себе. На відмінну від Фудзівара, Отомо спирався на традиційні японські цінності та синтоїзм. У цей період 108 представників клану Отомо обіймали придворні посади, з них 12 — вищі, а 9 були членами гісейкану (політичної ради в середині дайдзьокану), 59 осіб були камі (губернаторами) провінцій, а 154 — наділені придворними рангами.
Втім після подій 866, відомих як Оттемон-нохен (підпал Оттемон — Брами небесних побажань добра), Отомо разом з Мінамото і Кі були відсторонені від вищих посад, а весь вплив зосередили Фудзівара. З X сторіччя відбувається остаточний занепад роду Отомо, що поступово змінюють прізвище на Томо.
Відомі представники Отомо но Муроя Отомо но Канамура Отомо но Куранусі, поет Отомо но Ясумаро, член дайдзьокана Отомо но Мітітарі, голова Палати цензорів Отомо Саканоуе, донька попереднього, поетеса Отомо но Табіто, поет Отомо но Якамоті, син попереднього, поет Отомо но Отомаро, перший сейї-тайсьоґун Отомо но Комаро, змовник проти Фудзівара но Накамаро
Джерела Edmond Papinot: Historical and Geographical Dictionary of Japan. Nachdruck der Originalausgabe von 1910 durch Tuttle, 1972, ISBN 0-8048-0996-8. Nussbaum, Louis-Frédéric. (2002). Japan Encyclopedia. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-00770-3 Spackman, Chris. An Encyclopedia of Japanese History (2009). BiblioLife. (ISBN 0-559-11617-9).