Корнел Вулрич (; 4 грудня 1903, Нью-Йорк, США — 25 вересня 1968, Нью-Йорк, США) — американський письменник, автор творів у жанрах детектив, трилер, нуар. Підраховано, що за його книжками знято більше фільмів нуар, ніж за книгами будь-якого іншого автора. Публікувався під псевдонімами Вільям Айріш () та Джордж Гоплі ().

Біографія Батьки Вулрича розлучилися, коли він був ще дитиною. Майбутній письменник жив з матір'ю в Нью-Йорку. Освіту здобув в Колумбійському університеті, де навчався на журналіста і поглиблено вивчав англійську мову, проте, університет не закінчив і диплома не отримав. Під час того, як Вулрич хворів на цукровий діабет, він почав писати, наслідуючи Френсіса Скотта Фіцджеральда.

Попри те, що сюжет його книжок часто рухає «фатальна жінка», сам Вулрич вів гомосексуальний спосіб життя, хоча і був одружений з Глорією Блектон три місяці. Після смерті матері (1957) він впав у депресію, спився. Прогресуючи, гангрена вимагала ампутації ноги, застарілий цукровий діабет давав про себе знати. Вулрич помер 25 вересня 1968 року. На його кошти засновано стипендію імені матері Вулрича для студентів Колумбійського університету.

Вибрана бібліографія

Романи 1940 — Наречена була в чорному (, він же ); 1941 — Чорна завіса (); 1942 — Леді-привид / Жінка-привид / Дама привид (); 1944 — Термін закінчується на світанку / Час вийти з гри (); 1945 — У ночі тисяча очей (); 1947 — Вальс у темряву / Спокуса (); 1948 — Зустрічі в темряві (); 1949 — Я одружилася з небіжчиком ().

Оповідання 1935 — Чим зайнятися мерцеві (, воно ж або ); 1936 — Дама, валет… (, він же ); 1936 — Вбивати, так відразу! (); 1937 — До зброї, джентльмени / Шлях, пройдений двічі (, воно ж або ); 1938 — Рівно о третій годині… (); 1937 — Обличчя янгола (, воно ж або ); 1939 — Собака з дерев'яною ногою (); 1940 — Post mortem (, воно ж ); 1940 — Вбивця мимоволі (, воно ж або ); 1942 — Три кари за одне вбивство (, воно ж або або ); 1945 — Померти б раніше, ніж прокинутися (); 1946 — Танцюючий детектив (); 1942 — Вікно у двір (, воно ж ); 1965 — Занадто добре, щоб померти ().

Екранізації Твори Вулріча стали основою для безлічі кіно-, теле- і радіопостановок. Нижче представлена ​​обрана фільмографія Вулріча.

Фільми 1943 — «Людина-леопард» () — за романом Black Alibi ; 1944 — «Леді-привид» () — за однойменним романом; 1946 — «Крайній термін — на світанку» () — за романом «Термін закінчується на світанку»; 1946 — «Чорний янгол» (фільм, 1946) () — за однойменним романом; 1946 — «Погоня» (фільм, 1946) () — за романом The Black Path of Fear ; 1947 — «Страх вночі» (фільм, 1947) () — за оповіданням Nightmare (він же And So to Death ); 1947 — «Цап-відбувайло» (фільм, 1947) () — за оповіданням Cocaine ; 1948 — «У ночі тисяча очей]]» () — за однойменним романом; 1949 — «Вікно» (фільм) () — за оповіданням The Boy Cried Murder; 1950 — «Do Not її чоловік» () — за романом «Я одружилася з небіжчиком»; 1954 — «Вікно у двір» (, режисер Альфред Хічкок) — за однойменною повістю; 1954 — «Мара» (фільм, 1954) () — за оповіданням Silent as the Grave ; 1966 — «Хлопчик прокричав вбивство» (1966), режисер Джордж Брікстон; 1968 — «Наречена була в чорному» (, режисер Франсуа Трюффо) — за однойменним романом; 1969 — "Сирена з " Міссісіпі "« (, режисер Франсуа Трюффо) — за романом „Вальс у темряву“; 1970 — „Свідок“, режисер Джон Хаф; за оповіданням The Boy Cried Murder; 1972 — „Сім закривавлених орхідей“ () — за романом „Зустрічі в темряві“; 1974 — „Марта“ (, телефільм, режисер Райнер Вернер Фассбіндер) — за оповіданням For the Rest of Her Life ; 1975 — „Браво, лялечка! | Лялька гангстера]]“ (італ. La Pupa Del Gangster, режисер Джорджо Капітану) — за оповіданням; 1 980 — „Вікно у двір“ (телеспектакль) — за однойменною повістю; 1983 — „Я одружилася з тінню“ () — за романом „Я одружилася з небіжчиком“; 1984 — „Плащ і кинджал“ (фільм, 1984) () — за однойменною повістю; 1991 — „Вікно навпроти“ (фільм, 1991) (режисер Едуард Дмитрієв) за мотивами оповідання Вільяма Айріш. Інша назва — „Папуга для сищика“; 1998 — „Вікно у двір“ (фільм, 1998) (, телефільм) — за однойменною повістю; 2001 — „Спокуса“ (фільм, 2001) () — за романом „Вальс в темряву“.

Телесеріали 1954—1958 — „Студія 57“ () — 1 епізод; 1955—1962 — „Альфред Хічкок представляє (телесеріал, 1955)“ () — 3 епізоди; 1957—1958 — „Підозра“ () — 1 епізод; 1960—1962 — „Трилер“ () — 3 епізоди; 1962—1965 — „Час Альфреда Хічкока“ » () — 1 епізод; 1985—1989 — «Альфред Хічкок представляє» (телесеріал, 1985) ( Alfred Hitchcock Presents ) — 1 епізод; 1993—1995 — «Занепалі янголи» () — 3 епізоди; 1997—2000 — «Голод» (), 2 епізоди.

Примітки