Сер Крістофер Мартін «Кріс» Добсон (; 8 жовтня 1949, Рінтельн, Німеччина — 8 вересня 2019) — британський хімік, спеціаліст у галузях протеоміки, хімічної та структурної біології, відомий дослідник фолдингу та місфолдингу білків. Почесний професор Кембриджського та Оксфордського університетів, магістр коледжу Святого Джона у Кембриджі.http://www.ch.cam.ac.uk/person/cmd44 Chris Dobson CV Член Лондонського королівського товариства (1996) та Академії Медичних Наук Великої Британії (2005), іноземний член Національної академії наук США (2013), член Американського філософського товариства (2018), лицар (2018).
Життєпис Крістофер Добсон народився 8 жовтня 1949 року у німецькому місті Рінтельн, Нижня Саксонія. , де Артур Добсон, його батько, працював військовослужбовцем. І Артур Добсон і мати Крітофера, Мейбл Добсон (до шлюбу Поллард), походили із міста Бредфорт, Йоркшир. У Крістофера Добсона були старші від нього брат Грем та сестра Джиліан. Певний час сім'я також проживала у місті Лагос, Нігерія.
Навчався у Хірфордській кафедральній молодшій школі, а потім у школі Абінгтон (з 1960 до 1967). У 1971 році з відзнакою закінчив бакалаврат у Оксфордському університеті, там же отримав ступінь магістра (1974) та доктора філософії, захистивши у 1975 році дисертацію «Конформація лізоциму у розчині» (Кібл Коледж та Мертон Коледж). В 1975—1977 роках працював науковим співробітником у Оксфордському університеті у Коледжах Мертон та Лінакр. В 1977—1980 роках — асистент-професор хімії Гарвардського університету та асоційований науковець Массачусетського технологічного інституту. Крістофер Добсон повернувся до Оксфорду у 1980 як почесний член Коледжу Леді Маргарет. Із 1980 року займається викладацькою діяльністю. В 1996—2001 роках займав посаду професора хімії Оксфордського університету та в 1998—2001 роках був директором центру молекулярних наук Оксфордського університету. У 2001 році переїхав до Кембриджу, де зайняв посаду професора Кембриджського університету (John Humphrey Plummer Professor of Chemical and Structural Biology). В 2007 році отримав титул ScD Кембриджського університету та став магістром Коледжу Святого Джона. В 2012 році став директором центру конформаційних захворювань Кембриджського університету. У 2016 році став одним із завновників біотехнологічного старт-апу Wren Therapeutics, місія якого полягає у створенні нових терапевтичних методів лікування та профілактики хвороби Альцгеймера.
Наукові інтереси Наукова робота Крістофера Добсона зосереджена на фолдингу та місфолдингу білків та зв'язку цих явищ із клінічними захворюваннями, а саме хворобами Альцгеймера та Паркінсона. Його наукові інтереси головним чином стосуються білкових молекул і пошуку фундаментальних принципів, які визначають механізм їх фолдингу, завдяки чому вони можуть мати певну біологічну функцію, та причини місфолдингу, внаслідок чого генеруються токсичні речовини та розвиваються захворювання. Професор Добсон відомий своїм випадковим відкриттям здатності звичайних білків до місфолдингу та агрегації у вигляді амілоїдних структур. Сам Крістофер Добсон згадував цю подію так:Дослідник, залишивши зразок білка у спектрометрі ЯМР на довгі вихідні, після повернення побачив, що вміст зразків перетворився на гель. Нас усіх дуже зацікавило це явище і ми виявили, що цей гель складався із амілоїдних фібрил, які, як ми були переконані до цього випадку, були притаманні лише хворобам. Дослідження Крістофера Добсона були міждисциплінарними та інтегрованими, залучалася надзвичайно велика кількість методик вивчення механізмів згортання білків, серед яких були як експериментальні, так і теоретичні методи. Науково-дослідницька група, яку колись очолював Кріс Добсон, й надалі функціонує в межах хімічного факультету Кембриджського університету та головним чином зацікавлена у відкритті природи, властивостей, механізму формування та біологічної ролі амілоїдів. Захворювання, пов'язані із утворенням в організмі амілоїдів, включають хвороби Альцгеймера та Паркінсона, а також хвороби пов'язані із несправністю роботи конкретного органу, наприклад цукровий діабет 2 типу. Основною метою досліджень є встановлення фундаментальних молекулярних закономірностей, що призводять до розвитку усіх вищезгаданих захворювань, які є загрозою здоров'ю людей та соціальній гармонії у сучасному світі, а також розробка ефективних методів лікування та попередження розвитку цих дегенеративних та, в більшості випадків, смертельних хвороб.
Крістофер Добсон опублікував понад 800 наукових та оглядових статей, із яких 38 були надруковані у Nature, Science та Cell. Публікації Кріса Добсона було процитовано більше 100 000 разів, а його h-індекс станом на 2019 становив 135.
Книга «Foundations of Chemical Biology» У співавторстві із Дж. Джеррард та Е. Преттом Крістофер Добсон написав книгу «Основи хімічної біології». Ця книга є джерелом знань про фундаментальні хімічні перетворення за участю молекул, що містяться в кожній живій клітині. Класи сполук, що розглядаються в книзі, включають амінокислоти та фосфатні похідні цукрів, а також відповідні їм макромолекули (білки та нуклеїнові кислоти). Головною метою книги є ознайомлення читача із фундаментальними принципами хімії живих організмів, які в подальшому можуть бути застосовані до більш складних аспектів хімічної біології.
Нагороди та визнання Із 1996 року Крістофер Добсон є членом Лондонського королівського товариства. Номінація Кріса Добсона до цієї наукової організації звучала так: Добсон є вийнятковим науковцем у своїй галузі завдяки використанню методів ЯМР для вивчення структури та динаміки білків у розчині. Такі дослідження включають його працю із лізоцимом, у якій він продемонстрував багато методичних іновацій, а саме використання цитокіну інтерлейкін 4, із яким йому вперше вдалось встановити топологію важливого сімейства кровотворних спіральних цитокінів та урокіназного активатора плазміногена, що дало можливість дослідити динамічні характеристики мультидоменних фібринолітичних білків. Добсон — піонер у застосуванні методів ЯМР до проблеми місфолдингу білків, яка на сьогоднішній день є провідною темою його наукової роботи. Його дослідження лізоциму результували у найдетальніший на сьогоднішній день постадійний опис процесу згортання білка. Добсон вивчив властивості та реакції молекул у твердому стані методом ЯМР спектроскопії, включаючи білкові молекули, металоорганічні сполуки, неорганічні парамагнетики та силікатні сполуки в гідравлічних матеріалах. Найвизначнішим його досягненням є аналіз природи та походження динамічних властивостей у молекулярних твердих тілах та їх зв'язок із структурою та реакційною здатністю.У 2005 році був удостоєний медаллю Деві «за роботи в області застосування ядерного магнітного резонансу та інших методи вивчення згортання білка і місфолдингу, особливо утворення амілоїдних фібрил». У 2009 році Добсон отримав Королівську медаль Лондонського королівського товариства за «визначні досягнення у вивченні механізмів фолдингу та місфолдингу білків та їх впливу на розвиток захворювань», а в 2014 році отримав Премію Хайнекен у галузі біофізики та біохімії та Міжнародну премію Антоніо Фельтрінеллі у галузі медицини. У 2018 році був посвячений у лицарі.
Інші нагороди та премії: Медаль та премія Кордей-Моргана Лондонського королівського товариства, 1981 Міжнародний вчений-дослідник Медичного інституту Говарда Х'ю, 1992 Нагорода Брунауера, 1996 Член Лондонського королівського товариства, 1996 Нагорода Деві та Келлі, Університет Небраски, 1997 Національний лектор, Американське біофізичне товариство, 1998 Член Європейської організації молекулярної біології, 1999 Міждисциплінарна нагорода Лондонського королівського товариства, 1999 Доктор Honoris Causa Левенського університету, Бельгія, 2001 Запрошений вчений, Каліфорнійський університет Сан Франциско, 2001 Медаль Бейвут, Центр біомолекулярних досліджень Бейвут, Утрехтський університет, Нідерланди, 2002 Срібна медаль, Італійське товариство біохімії, 2002 Бейкерівський лектор Лондонського королівського товариства, 2003 Нагорода Штайна і Мура, Протеїнове товариство, 2003 Почесний член Національного товариства Індії із проблем ядерного магнітного резонансу, 2004 Член Академії медичних наук, 2005 Почесний доктор медицини університету Умео, Швеція, 2005 Медаль Деві, Лондонське королівське товариство, 2005 Нагорода Ганса Нейрата, Протеїнове товариство, 2006 Почесний доктор медицини Флорентійського університету, Італія, 2006 Доктор Honoris Causa університету Льєж, Бельгія, 2007 Почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук, 2007 Запрошений професор, Франкфуртський університет імені Йоганна Вольфганга Гете, 2007 Член міжнародного товариства магнітного резонансу, 2008 Почесний член Лінакр Коледж, Оксфордський університет, 2008 Почесний член Леді Маргарет Коледж, Оксфордський університет, 2008 Почесний член Мертон Коледж, Оксфордський університет, 2009 Почесний член Кібл Коледж, Оксфордський університет, 2009 Королівська медаль, Лондонське королівське товариство, 2009 Почесний член Хімічної ради Індії, 2010 Нагорода Корана, Лондонське королівське товариство, 2010 Почесний доктор наук, Кінгс-коледж, Лондон, 2012 Почесний член, Триніті-коледж, Дублін, 2013 Асоційований член Національної академії наук США, 2013 Почесний член Дарвін-коледж, Кембриджський університет, 2014 Премія Доктора Г. П. Хайнекена в галузі біохімії та біофізики, Нідерландська королівська академія наук (KNAW), 2014 Премія Антоніо Фельтрінеллі, Національна академія деї Лінчеї, Італія, 2014 Член Американського філософського товариства, 2018
Вибрані публікації F. Chiti and C.M. Dobson, «Protein misfolding, amyloid formation, and human disease: a summary of progress over the last decade» Annu Rev Biochem, 86, 27-68 (2017). R. Kundra, P. Ciryam, R.I. Morimoto, C.M. Dobson CM and Vendruscolo M, «Protein homeostasis of a metastable subproteome associated with Alzheimer's disease» Proc Natl Acad Sci USA, 114, E5703-E5711 (2017). G. Fusco, S.W. Chen, P.T.F. Williamson, R. Cascella, M. Perni, J.A. Jarvis, C. Cecchi, M. Vendruscolo, F. Chiti, N. Cremades, L. Ying, C.M. Dobson and A. De Simone, «Structural basis of membrane disruption and cellular toxicity by α-synuclein oligomers» Science, 358, 1440—1443 (2017). J. Habchi, P. Arosio, M. Perni, A.R. Costa, M. Yagi-Utsumi, P. Joshi, S. Chia, S.I. Cohen, M.B. Müller, S. Linse, E.A. Nollen, C.M. Dobson, T.P.J. Knowles and M. Vendruscolo, «An anticancer drug suppresses the primary nucleation reaction that initiates the production of the toxic Aβ42 aggregates linked with Alzheimer's disease» Sci Adv, 2, e1501244 (2016). L.D. Cabrita, A.M. Cassaignau, H.M. Launay, C.A. Waudby, T. Wlodarski, C. Camilloni, M.E. Karyadi, A.L. Robertson, X. Wang, A.S. Wentink, L.S. Goodsell, C.A. Woolhead, M. Vendruscolo, C.M. Dobson and J. Christodoulou, «A structural ensemble of a ribosome-nascent chain complex during cotranslational protein folding» Nature Struct Mol Biol, 23, 278-85 (2016). S.I. Cohen, P. Arosio, J. Presto, F.R. Kurudenkandy, H. Biverstål, L. Dolfe, C. Dunning, X. Yang, B. Frohm, M. Vendruscolo, J. Johansson, C.M. Dobson, A. Fisahn, T.P.J. Knowles and S. Linse, «A molecular chaperone breaks the catalytic cycle that generates toxic Aβ oligomers» Nature Struct Mol Biol, 22, 207—213 (2015). T.P.J. Knowles, M. Vendruscolo and C.M. Dobson, «The physical basis of protein misfolding disorders» Physics Today, 68, 36-41 (2015). C. Galvagnion, A.K. Buell, G. Meisl, T.C. Michales, M. Vendruscolo, T.P.J. Knowles and C.M. Dobson, «Lipid vesicles trigger α-synuclein aggregation by stimulating primary nucleation» Nature Chem Biol, 11, 229—234 (2015). T.P.J. Knowles, M. Vendruscolo and C.M. Dobson. «The Amyloid State and its Association with Protein Misfolding Diseases», Nature Rev Mol Cell Biol, 15, 384—396 (2014).