Рязанський цукор

Рязанський цукор () — інтернет-мем, що виник після вибухів житлових будинків у Росії 4-16 вересня 1999 року.

Історія виникнення За найбільш поширеною версією незалежних від російської влади джерел вибухи житлових будинків у вересні 1999 року були організовані російською владою, зокрема особисто прем'єр-міністром Володимиром Путіним, а також Федеральною службою безпеки. Вважається, що вибухи були вигідні чинній владі і, навпаки, не вигідні протилежній стороні. Також стверджується, що саме після вибухів Володимир Путін зміг забезпечити собі підвищення рейтингу і, як наслідок, перемогу на президентських виборах 2000 року«Terror99»  — сайт, присвячений теорії змовиВибухи будинків у 99-му: кому вигідно?, Володимир Кара-Мурза // Радіо «Свобода», 08.09.2015. Серед причин, з яких влада могла піти на такий крок називалися бажання посилити роль ФСБ у політичному житті Росії, а також необхідність виправдати Другу чеченську війну Кто совершил теракты 1999 года? , перевод статьи в «Ле Монд», 19 ноября 2002 года..

Версія Юрія Фельштинського і Олександра Литвиненка

Виникнення версії і роль Бориса Березовського Версія про причетність російської влади і спецслужб до терактів була вперше детально викладена в книзі «ФСБ підриває Росію». Книга була написана істориком Рутгеровського університету Юрієм Фельштинським і колишнім співробітником ФСБ Олександром Литвиненком, який в 2000 році отримав політичний притулок у Великій Британії. Вперше уривки цієї книги були опубліковані в спецвипуску «Нової газети» 27 серпня 2001 рокуКуди їде «дах» Росії під назвою ФСБ? // «Нова газета», 27 серпня 2001 року. Повне видання вийшло в 2002 році. Також в 2002 році по книзі Литвиненка і Фельштинського французькими режисерами Жаном-Шарлем Деньо (Jean-Charles Deniau) і Шарлем Газелем (Charles Gazelle) був знятий документальний фільм «Замах на Росію». Аналогічні ідеї були висловлені в книзі Олександра Литвиненка «ЛЗУ (Луб'янське злочинне угруповання)», також виданої в 2002 році.

На думку журналістки Юлії Латиніної, Березовський придумав цю версію для того, щоб навмисно обмовити Володимира Путіна, з яким на той момент перебував у жорсткому конфлікті. Деякі російські офіційні особи висловлювалися про те, що таким чином Березовський намагався не допустити свого відходу з медійного просторуДумки розділилися. Фільм Березовського оцінюють російські політики // Lenta.Ru 12 березня 2002. Березовський на 25 % профінансував створення фільму «Замах на Росію»Подання документального фільму «Замах на Росію» на фестивалі фільмів про Чечню. Запис в IMDB.Нечёткие копии фильма «Покушение на Россию» по-русски с некачественным звуком , по-английски , .. Книга «ФСБ підриває Росію» була видана на гроші заснованого Березовським «Фонду громадянських свобод»Коммерсантъ. Видавничий Дім. Литвиненко не отримував за книгу авторські гонорари і, проживаючи у Великій Британії, фактично перебував на утриманні Березовського«Полоній в Лондоні», книга Жореса Медведєва.

Версію Литвиненка і Фельштинського про причетність російських спецслужб до терактів також підтримав російський підприємець і близький друг Бориса Березовського Микита Чекулін. Зокрема, у 2002 році, перебуваючи в Лондоні, він заявляв, що був завербований ФСБ і виявив розкрадання гексогену інститутом Міністерства освіти Росії в 1999—2000 рокахЗаява Микити Чекуліна , 5 березня 2002 року. Також Чекулін підтвердив версію про причетність ФСБ на прес-конференції, організованій Березовським приблизно в той же час. Тим не менш, у 2006 році Чекулін заявив, що, згідно з наявними у нього незаперечним даними, російські спецслужби жодним чином не могли бути причетні до вибухів і що всі попередні висловлювання на користь цієї версії він зробив під тиском БерезовськогоКнига Микити Чекуліна «„Вікілікс“, Березовський і вбивство Литвиненка.»«Щоб залишитися в Англії, Березовський придумав замах на самого себе», інтерв'ю Звісток з Микитою Чекуліним, 6 березня 2006 року.

Твердження Фельштинського і Литвиненка про невинність Батчаєва і Кримшамхалова У 2002 році Литвиненко і Фельштинський заявили, що отримали лист від імені Тимура Батчаєва і Юсуфа Кримшамхалова, терористів, прямо причетних до вибухів житлових будинків у Москві і Волгодонську. У листі Батчаєв і Кримшамхалов не заперечували свою провину повністю, але стверджували, що брали участь тільки в транспортуванні вибухівки і при цьому думали, що вона буде використана для підриву адміністративних будівель і військових об'єктів«Гексогеновый слід» // «Нова газета», 9 грудня 2002. Також Батчаєв і Кримшамхалов заявили, що вони не мали з Басаєвим і Хаттабом ніяких зв'язків і що операція із здійснення вибухів будинків була організована особисто директором ФСБ Миколою Патрушевим, а її куратором був віце-адмірал Герман Угрюмов. Згідно з твердженням терористів, що також міститься в їх листі, Угрюмов згодом помер не від серцевого нападу, а був ліквідований ФСБ. За словами Батчаєва і Кримшамхалова, загальне число членів їх групи становило понад тридцять чоловік. При цьому керівниками середньої ланки вони, за їх словами, знали якогось підполковника, татарина за національністю, користувався псевдонімом «Абубакар», а також якогось полковника, росіянина за національністю, з псевдонімом «Абдулгафур»ТЕРОРИСТИ ВИМАГАЛИ ЗА СВОЇ СВІДЧЕННЯ $3.000.000, інтерв'ю з Юрієм Фельштинским, Нова газета, 2002-12-09, № 91.

Вина Батчаєва і Кримшамхалова (а також їх співучасника Адама Деккушева) в умисному підриві житлових будинків була доведена судом на підставі речових доказів, свідчень і даних експертиз. Литвиненко і Фельштинський не змогли надати фактичних доказів того, що офіційне звинувачення на адресу терористів було сфабриковано. Також вони не змогли надати фактичних доказів інформації, яка міститься в листі Батчаєва і Кримшамхалова.

Кримшамхалов і Деккушев були захоплені на території Грузії під час спільної операції грузинського спецназу і ФСБ (Батчаєв під час захоплення чинив озброєний опір і був убитий), а потім видані грузинською стороною Росії. На думку опозиційної журналістки Юлії Латиніної, якщо б існувала хоча б найменша можливість того, що ці терористи можуть мати відношення до змови російських спецслужб, Грузія, що на той момент була союзником США і геополітичним супротивником Росії, не стала б здійснювати їх видачу. Також Латиніна висловила думку, згідно з якою Батчаєв і Кримшамхалов навмисно збрехали про свою невинність і про можливу причетність ФСБ до вибухів, так як вважали, що це допоможе їм залишитися в Грузії і тим самим уникнути російського правосуддя. У 2007 році колишній близький друг Березовського підприємець Микита Чекулін заявив, що лист від імені Батчаєва і Кримшахалова ніколи не існував в дійсності і був сфальсифікований Юрієм ФельштинскимСпецоперації Бориса Березовського Частина 1.

Литвиненко і Фельштинський, а також деякі інші прихильники теорії змови стверджували, що лідери терористів не взяли відповідальність за вибухи будинків, і, отже, з цієї причини не могли бути причетні до вибухів.

Їх опоненти апелюють до інтерв'ю Шаміля Басаєва чеській журналістці Петрі Прохазковій, у якому він заявив, що це «дагестанські бомби», які вибухнули «у відповідь на те, що Росія тероризує Дагестан»«Код доступу» на «Ехо Москви», ефір від 26 липня 2014 року.|https://echo.msk.ru/programs/code/1366982-echo/. Та до заяви лідера радикальної ісламістської організації «Ансар аш-Шаріа» («Прихильники шаріату») Абу Хамза аль-Масрі, яку він направив у редакцію газети «Аль-Хаят». В ній він висловив підтримку вибухам у Буйнакську і Москві та зазначив, що це «є єдиною можливістю примусити невірних відмовитися від їх політики»Радикальные исламисты поддержали теракты в Москве // Lenta.Ru, 14 сентября 1999.

11 листопада 2003 року адвокат і колишній співробітник ФСБ Михайло Трепашкін публічно заявив про те, що фоторобот, складений за описом людини, яка заклала бомби в підвали будинків у Москві, був підроблений правоохоронними органами. Трепашкін заявив, що початковий фоторобот зображував іншу людини, у якій він упізнав Володимира Михайловича Романовича, який, за твердженням Трепашкина, був співробітником ФСБ. Також, за словами Трепашкина, через півроку після вибухів він дізнався, що Романовича, який до того часу виїхав на Кіпр, задавила машинаФоторобот не першої свіжості, Ігор Корольков, Московські новини, № 44, 2003-11-11. Пізніше твердження про можливу причетність Романовича було спростоване редакцією «Нової газети».

Версія Джорджа Сороса У статті «Хто втратив Росію?», опублікованій у квітні 2000 року в журналі The New York Review of Books, американський фінансист Джордж Сорос запропонував версію, згідно з якою вибухи будинків були організовані Борисом БерезовськимWho Lost Russia? // The New York Review of Books, 13.04.2000.

Версія Андрія Піонтковського Версію про причетність чинної влади і ФСБ до вибухів підтримав і озвучив в своїх статтях опозиційний політолог Андрій Піонтковський, пізніше зібрав статті до книги «За Батьківщину! За Абрамовича! Вогонь!» На відміну від Литвиненко і Фельштинського, Піонтковський стверджував, що до вибухів був причетний і сам Борис Березовський.

Прихильники цієї версії вважають, що вибухи будинків здійснила ФСБ РФ, щоб забезпечити виправдання введення військ до Чечні, підняти рейтинг Путіна, колишнього директора ФСБ, забезпечити його обрання президентом Росії. Обрання Путіна, на думку прихильників версії, забезпечило б майнову і особисту безпеку при зміні влади правлячої групи, так званої «Сім'ї». Власний інтерес керівництва ФСБ міг полягати в посиленні ролі спецслужб ru/HISTORY/FELSHTINSKY/naslednik.txt Прыжок в пропасть . В. Ушаков.Заложничество: Кто виноват и Что делать . Александр Черкасов.. Деякі аналітики пов'язують з вибухами будинків наступний введення російських військ до Чечні, ліквідацію самопроголошеної Чеченської Республіки Ічкерія, а побічно — також перемогу Путіна на президентських виборах 2000 року.

Вибухи відбулися після вторгнення в Дагестан з Чечні збройних загонів екстремістів. На думку журналістки «Ле Монд» Софі Шихаб з посиланням на анонімне джерело до фінансування загонів екстремістів, що напали на Дагестан, був причетний Борис Березовський. У той же час в самій Росії йшла гостра боротьба за майбутню владу напередодні виборів Президента Росії між оточенням Б. Єльцина, який підтримував В. Путіна як офіційного наступника Єльцина, і групою Лужкова-ПримаковаФедеральные выборы в центральных СМИ What the Papers Say, № 18, 23 июня 1999 г..

Прихильники цієї версії відзначали, що в пресі з'явилося твердження про переговори між Олександром Волошиним і Шамілем Басаєвим на півдні Франції влітку 1999 року напередодні вторгненняРуслан Саїдов. Влітку 1999 року Шаміль Басаєв пішов на змову з «нікчемним ворогом»Кагарлицький, Борис Юлійович, З терористами не розмовляємо. Але допомагаємо? Версія вибухів будинків у Росії, «Нова газета», 24.01.2000. .Дайджест: Людина, яка вербувала Басаєва. Примаковru/authors/fel_6tinskii-urii/litvinenko/page-6-litvinenko.html Читати книгу ФСБ підриває Росію, Юрій Фельштинський