Марія-Тереса Карреньйо-Ґарсія-де-Сена (; 22 грудня 1853, Каракас — 12 червня 1917, Нью-Йорк) — венесуельсько-американська піаністка і композиторка. Її називали королевою і Валькірією фортепіано.

Біографія Марія-Тереса Карреньйо зросла музичної та літературної сім'ї, в 1862 році переїхала в США, де основним вчителем юної піаністки став Луї Моро Ґотшалк. У десятирічному віці дебютувала з Бостонським симфонічним оркестром, виступала у Білому домі перед Авраамом Лінкольном.

З 1866 року жила переважно в Парижі, познайомилася з Гуно і Россіні, брала уроки у Антона Рубінштейна, грала разом з Лістом, в 1873 році одружилася зі скрипалем Емілем Соре.

У 1874 році повернулася в США. Пробувала себе як оперна співачка, в 1876 році познайомилася зі співаком Джованні Тальяпьетрой, який виконував головну партію в постановці «Дон Жуана» Моцарта і в якій Карреньйо співала Церліну. Незабаром вступила з ним у другий шлюб. Карреньйо і Тальяп'єтра разом організували у 1885—1887 роках власну оперну трупу, з якою гастролювали на батьківщині Карреньйо у Венесуелі. Гастролі були неуспішні. Це призвело, мабуть, до загострення стосунків між подружжям і розлученняMario Milanca Guzmán. Teresa Carreño: manuscritos inéditos y un proyecto para la creación de un Conservatorio de Música y Declamación // Rev. music. chil., jul. 1996, vol.50, no.186. .

У 1889 році Марія-Тереса Карреньйо знову вирушила до Європи, успішно провела гастролі до Німеччини і одружилася з композитором Еженом д'Альбером. Неодноразово гастролювала в усіх найбільших містах Європи, в Північній і Південній Америці, Австралії, Африці; у 1891 році відвідала столицю Російської імперії Санкт-Петербург.

Останні роки життя знову провела в Америці. У 1917 році під час гастролей на Кубі відчула нездужання і померла невдовзі після повернення в Нью-Йорк. Її похорон зібрав вершки міжнародного музичного співтовариства, включаючи Ігнаца Падеревського, Вальтера Дамроша, Франца Кнайзеля, Мішу Ельмана та іншихhttps://query.nytimes.com/gst/abstract.html?res=9D07E0DA123BE03ABC4D52DFB066838C609EDE Musicians gather at Carreno's bier] // The New York Times, June 15, 1917.

Залишила близько 40 творів для фортепіано, вокальної та камерної музики. Прем'єрний запис альбому фортепіанних п'єс Карреньйо здійснила в 2013 році Олександра Елер.

У Каракасі створений Фонд Тереси Карреньйо, діє театр її іменіJean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 51. ISBN 978 2 3505 5192 0..

Примітки

Посилання Біографія на сайті Посольства Венесуели в США

Література Belloni E. Teresa Carreño: colori di madre. — Milano: Charta, 2001.