Грошова система Російської імперії (1885—1896 роки) складалася з основної валюти — паперовогоВ статье используется терминология, принятая в годы действия монометаллических и биметаллических денежных систем. В рамках этой терминологии банкноты, не обеспеченные обменом на драгоценные металлы, именуются бумажными, а обеспеченные — кредитными. Подробные объяснения: . Современные аналоги этих двух терминов — fiat money и representative money. рубля, і допоміжної валюти — металевого золотого рубля; взаємний курс цих двох валют визначався ринком. Використання золотої валюти було дозволено тільки в зовнішньоторговельному обігу. Формально паперовий рубль іменувався кредитним квитком (тобто банкнотою, розмінюваною на дзвінку монету) і вважався срібним, а його курс до золота був фіксованим, тобто грошова система юридично була біметалічною. Насправді держава не розмінювала кредитний рубль ні на золото, ні на срібло, а повноцінні срібні монети вийшли з обігу. Паперовий рубль доповнювався допоміжною неповноцінною срібною монетою і мідною монетою. Система почала діяти в 1885 році, з моменту невеликої девальвації золотого рубля, і перестала діяти в 1897 році, після перетворення її в монометалічну золоту грошову систему.

Передісторія грошової системи 1885 року

З 1843 року в Росії діяла грошова система з повноцінними срібними та золотими (імперіали, червінці) монетами, а також із державними кредитними квитками, що вільно обмінювалися на обидва типи монет. Основною грошовою одиницею був рубль сріблом, який з 1762 року. містив у собі 4 золотника 21 частку (17,995 г) чистого срібла, тобто ціна срібла становила 5,557 копійки за грам. Десятирубльовий золотий імперіал з 1763 року (у 1839—1869 роках він офіційно коштував 10 рублів 30 копійокВ период 1839—1869 годов империал имел тот же вес, что и ранее, и на нём был указан тот же номинал в 10 рублей, однако закон указывал, что золотые деньги обмениваются на серебряные и на ассигнации с 3-процентным лажем (надбавкой к номиналу), то есть по 1030 копеек за империал..) карбувався в 88-й золотникової пробі (приблизно 917-я метрична) містив у собі 2 золотника 78 часток (11,988 г) чистого золота, що становило 1,199 г золота в рублі і 83,403 копійки за грам золота. Номінал золотого імперіала був виражений у срібних рублях. Відношення золота до срібла по номінальному курсу монети було 1:15, а з урахуванням офіційного 3-процентного лажа — 1:15,45Звід законів Російської імперії (видання 1853 року) тому VII, Статут Монетний., що приблизно відповідало світовому ринковому співвідношенню цін двох металів (так, наприклад, у Франції було офіційно прийнято співвідношення 1:15,5Детальніше див. Статтю «Французький франк»).

Грошова система мала перехідний характер і поєднувала в собі ознаки срібного монометалізму і біметалізму. З одного боку, відношення вартості срібла і золота було зафіксовано законом, на обидва метали поширювалося право вільного карбування, скарбниця була зобов'язана приймати золоту монету в усі платежі. В обігу, а також у металевому запасі держави, срібні і золоті монети були представлені приблизно порівну — все це ознаки біметалізму. З іншого боку, закон визнавав золоту монету факультативною валютою, і в угодах між приватними особами вона використовувалася лише за згодою обох сторін. Крім того, номінал золотої монети був на 3% нижче курсу, за яким скарбниця видавала і приймала цю монету, що теоретично могло свідчити про зарезервоване державою право надалі змінювати цей курс. В очах населення монетний і банкнотний рубль сріблом був продовженням монетного срібного рубля, що був в обігу до 1843 року. Всі ці обставини дозволяли вважати російський грошовий обіг срібним монометалізмомБольшинство источников старого периода описывают эту денежную систему как серебряный монометаллизм. Обзор вопроса с данной точки зрения: , стр. 200—207. В современных экономических трудах имеются оценки системы как биметаллизма, формального называвшегося серебряным монометаллизмом: , стр. 112..

У 1854 році банківська система Росії почала зазнавати труднощів: з початком міжнародних ускладнень, що передували Кримській війні, курс рубля до європейських валют впав, і населення почало активно розмінювати кредитні квитки на монету. Уряд у відповідь почав впроваджувати різні обмеження щодо сум та умов обміну, в основному щодо золотої монети. Зрештою, в 1858 році обмін кредитних білетів на золото і срібло був повністю припинений. Кредитні квитки перетворилися в паперові (фіатні, незабезпечені) гроші, відношення вартості срібла і золота до них тепер визначалося ринком. Метал у золотій і повноцінній срібній монеті тепер коштував дорожче їх номіналу, в зв'язку з чим ці види монет вийшли з внутрішнього грошового обігу — тепер населення розглядало їх як злитки дорогоцінних металів. Казна продовжувала використовувати імперіали для виплати купонного доходу за державними позиками, номінованого в золоті. З травня 1862 року по листопад 1863 року уряд в спробі відновити металевий грошовий обіг обмінював кредитні квитки на дзвінку монету, але після вичерпання розмінною фонду відмовився від своїх планів. Формально рубль як і раніше вважався кредитним (забезпеченим), фактично ж став паперовим (незабезпеченим.).

У 1877 році держава зажадала сплачувати митні збори російської золотою монетою, після чого в загальних рисах сформувалася та система грошового обігу, яка буде, з невеликими модифікаціями, діяти до 1897 року. Ця система була двовалютною з плаваючим курсом (в тогочасній фінансовій практиці замість курсу часто враховувався лажПо терминологии того времени, прибавка к стоимости золотой валюты относительно её номинала в бумажной валюте, выраженная в процентах, называлась лажем, а стоимость одной валюты, выраженная в другой валюте, называлась курсом. Например, если (условно) за 1 золотой рубль давали 4 кредитных, то лаж на золото составлял 300 %, курс кредитного рубля — 25 золотых копеек, курс золотого рубля — 400 кредитных копеек. См. .) валют між собою, з паперовим рублем як основної валюти та з золотим монетним рублем як спеціальної валюти для зовнішньої торгівлі. Срібний рубль, формально колишня основна грошова одиниця, фактично зник з обігу і використовувався тільки для облікових цілей.

Біметалічний грошовий обіг в Росії припинив існування через недостатність державних фінансів. Але відновити його неможливо було вже з іншої причини: з початку 1860-х років у світі зріс видобуток срібла, і завдяки новим технологіям, впала його собівартість. В результаті срібло, яке історично коштувало до золота як 1:15, з кінця 1860-х стало дешевшати. Перші два рази (в 1870-х і 1880-х) воно подешевшало стрибками, до 1:18 і 1:20, а з початку 1890-х років плавно пішло вниз і за 5—7 років ціна обвалилася до 1:30Таблица соотношения цен на серебро и золото с 1493 по 1912 год: .. Уже в першій половині 1870-х років країни, що мали біметалічний грошовий обіг, припинили вільний розмін на срібло і тим самим перейшли на золотий стандартПодробный обзор ситуации с серебром и её влияния на денежные системы: ..

Паперово-грошовий обіг у другий період його існування в Росії (перший був пов'язаний з асигнаціями, другий охопив 1858—1896 роки) зустрічався і в інших розвинених країнах. У Франції незабезпечені металом паперові гроші ходили в 1848—1850 і в 1870—1878 роках, в Австрії — в 1848—1892 роках, в Італії в 1866—1881 роках; в 1892 році Італія не змогла утримати вільний розмін банкнот на золото і знову перейшла до паперово-грошового обігу. На деяких етапах паперово-грошового обігу в цих країнах існувала і паралельна золота валюта, приблизно на тих же підставах, що і в Росії. У США незабезпечені паперові долари (greenbacks) з'явилися в 1860 році, в 1879 році їх циркуляція була обмежена, а курс вирівняний з курсом золотого долара..

У 1885 році грошова система Росії була піддана модифікації. Вміст золота в імперіалі було знижено з 11,988 г до 11,614 г (на 3,1%), після чого співвідношення між сріблом і золотом збільшилося до 1:15,495. Це співвідношення було прийнято для встановлення номіналу монет в біметалічному обігу європейських держав (до цього моменту вже реформованого в багатьох країнах в золотий). Вміст золота в монеті було збільшено з 86,8% до 90% за вагою, вміст срібла в повноцінної срібній монеті було зменшено з 91,7% до 90%, що призвело монету до стандартів проби континентальної Європи. Це дозволило перечеканити російську монету на іноземну (і назад) без витрат на рафінування і легування металу, що призводило до збільшення привабливості монети для міжнародного торгового обігуПовне зібрання законів Російської імперії. — Т. 5. — 1885. — № 3380..

Будова грошової системи 1885 року

Формально-юридична будова грошової системи

Гроші Основною грошовою одиницею був срібний рубль, що випускався у вигляді державних кредитних квитків, золотої монети (імперіала) і повноцінної срібної монети. Рубль містив в собі 4 золотника 21 частку (17,995 г) чистого срібла, тобто ціна срібла становила 5,557 копійки за грам. Десятирубльовий золотий імперіал містив в собі 2 золотника 69,36 частки (11,614 г) чистого золота, що становило 1,1614 г золота в рублі і 86,103 копійки за грам золота. Хоча імперіал фізично був золотою монетою, його формальний номінал був виражений в срібних рублях. Відношення золота до срібла по номінальному курсу монети було 1:15,495.

Кредитні квитки теоретично випускалися номіналом в 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100 рублів; у реальному обігу 50-рубльової купюри не було.. Золота монета карбувалася номіналом в 10 рублів (імперіал) і в 5 рублів (напівімперіал). Золота монета містила по вазі 90% золота і 10% лігатурного металу (міді), тобто була в 1,111 рази важче свого золотого вмісту. Повноцінна (банківська) срібна монета карбувалася номіналом в 1 рубль, 50 і 25 копійок. Срібна монета містила по вазі 90% срібла і 10% лігатурного металу (міді), тобто була в 1,111 рази важче свого срібного змісту. Повноцінна срібна монета приймалася в усі платежі (без згоди другої сторони) на суму не більше 25 рублів за кожен платіж.

Казна мала зобов'язання карбувати золоту і повноцінну срібну монету з металу, принесеного приватними особами (так звана вільна чеканка монети). Золота монета карбувалася за заявками приватних осіб за 0,96% від номінальної ціни золота (136 рублів з пуда чистого золота), срібна монета — за 6,59% від номінальної ціни срібла (60 рублів з пуда чистого срібла); не включаючи сюди технічні витрати на очистку золота. Відношення золота до срібла за курсом карбування в монеті було 1:16,43.

Розмінна монета виготовлялася зі срібла (неповновагова монета) і міді. Розмінна срібна монета карбувалася номіналом в 20, 15, 10 і 5 копійок. Монета складалася по вазі з 50% срібла і 50% міді. Вміст чистого срібла в розмінній монеті був у два рази нижчий, ніж у повноваговій (банківської) монеті — 8,998 грам в рублі. Мідна монета карбувалася номіналом в 5, 3, 2 і 1 копійку, в півкопійки і в чверть копійки. Рубль у мідній монеті важив 327,61 г. Розмінна монета приймалася в усі платежі (без згоди другої сторони) на суму не більше трьох рублів у кожному платежі.

Держава не зобов'язувалося тримати для випущених кредитних квитків розмінний металевий фонд і не лімітувало їх випуск ніякими заздалегідь оголошеними правилами; кожна окрема емісія кредитних грошей затверджувалася особливим законодавчим актом, що підлягав опублікуванню. Випуск в обіг золотих грошей, завдяки існуванню інституту вільного карбування монети за позовами приватних осіб, не вимагав законодавчого затвердження.

Теоретична паритетна вартість золотого рубля в золотих світових валютах становила:

59,12 англійської пенні (при 240 пенсах в фунті), 4,00 франка, 3,24 німецької марки, 1,92 голландського гульдена, 3,81 австро-угорської крони (з 1892 року), 0,773 долара США.

Зворотне значення, тобто теоретична паритетна вартість золотих валют в золотих рублях, становила:

4 рубля 06 золотої копійки за фунт, 25 копійок за франк, 30,87 копійки за німецьку марку, 52,08 копійки за голландський гульден, 26,25 копійки за австро-угорську крону,