Борщі́вський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця, один із сімнадцяти районів Тернопільської області, був розташований в її південно-східній частині. Територія — 1006 км² (7.2% території Тернопільщини) — був третім за площею районом в області після Теребовлянського і Гусятинського. В районі розташовані крайні південна та східна точка Тернопільщини. На півночі межував з Чортківським, на заході із Заліщицьким районами, на півдні від Хотинського і Заставнівського району Чернівецької області район відділяла річка Дністер, через котру в межах району не було жодного мосту, межа з Кам'янець-Подільським та Чемеровецьким районами Хмельницької області, що розташовані на сході, проходила по річці Збруч.
19 липня 2020 року, після ліквідації Борщівського району, увійшов до складу Чортківського району.
Географія Рельєф Місцевість району належить до лісостепової зони, відрізняється розчленованим рельєфом, значною глибиною ерозійного врізу річок, каньйоноподібними річковими долинами зі стрімкими схилами та вузькими руслами.
Село Окопи — найнижча точка рельєфу області (116 м над рівнем моря).
Корисні копалини Поклади гіпсу, вапнякового пісковику, глини, каменю, мінеральні джерела.
Річки Найбільша річка — Дністер одночасно служить південною межею району, утворює кілька поворотів, найбільші з яких від села Колодрібки до Устя, від Устя до Мельниці-Подільської та південніше села Вільховець. Два перші повороти утворюють півострів-меандр з характерним мікрокліматом, на якому розташоване село Горошова.
Усі інші річки району належать до басейну Дністра, гирла 2 найбільших з них: Збруча та Нічлави розташовані на території району. Окрім того в північно-східній частині протікає річка Серет.
Ґрунти Найпоширеніший тип ґрунтів — сірі-опідзолені.
Клімат Агрокліматичний район називають «теплим Поділлям», тут найдовша на Тернопільщині тривалість літнього сезону.
Історія Княжий період У складі Київської Русі за князювання Володимира Святославовича.
Відтак у складі Галицько-Волинського князівства.
Польський період Входило до Червоногородського повіту Подільського воєводства.
З XV століття розвиваються містечка, у 1443 році — Скала, 1629 року Борщів, 1646 року Збриж, 1700 року Окопи Святої Трійці, 1767 року Мельниця отримали магдебурзьке право.
Австрійський період Утворено Борщівський повіт, що відповідає сучасному Борщівському району. Поділ по Збручу відтоді розділив села та містечка над річкою на лівобережні та правобережні, що збереглося й понині: Збриж, Кудринці, Боришківці та інші села поділені на дві частини, одні адміністративно підпорядкові Борщівському, інші — Кам'янець-Подільському району.
1848 року усіх селян звільнено від кріпацтва.
Українська революція. Міжвоєнний період З листопада 1918 року Борщівський повіт у складі Тернопільської області ЗУНР. На Борщівщині побував Симон Петлюра, звідси проводилися основні наступальні дії в ході Чортківської офензиви.
1930 року в селах і містечках району пройшла пацифікація.
Під час Голодомору 1932–1933 років на Борщівщину втікали селяни з сусіднього Кам'янець-Подільського району.
Друга світова війна З вересня 1939 року Борщівський повіт окупований Червоною армією. Розпочалися репресії проти членів ОУН, інтелігенції та духовенства. 1940 року утворено 3 райони: Борщівський, Мельнице-Подільський, Скала-Подільський.
З 1942 року діяли загони УПА. Зокрема, відбувся бій з більшовиками на буковинській стороні Дністра, поблизу хутора Зелена Липа.
Повоєнний період До кінця 1940-х років більшовики засобами НКВС в основному примусили УПА піти в глибоке підпілля. У 1946 році був організований ВКП(б) голод, Борщівщина особливо потерпала, позаяк того року була велика посуха і «бідний» урожай. Задля порятунку, селяни їздили в північні райони Тернопільщини, зокрема, на Бережанщину, вимінювали їжу за різні вироби.
21 січня 1959 року до складу Борщівського району увійшов Скала-Подільський районs:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області».
Після радянської окупації 25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Борщівського району було створено 77 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 74,93 % (проголосували 40 454 із 53 986 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 55,4 % (22 410 виборців); Юлія Тимошенко — 19,74% (7 984 виборців), Олег Ляшко — 11,24 % (4 546 виборців), Анатолій Гриценко — 6,07 % (2 454 виборців); Олег Тягнибок — 2,88 % (1 164 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,57 %.
17 липня 2020 року, район ліквідовано, територія увійла до складу Чортківського району.
Адміністративний поділ У районі 73 населених пункти, з них: місто Борщів, 2 смт: (Скала-Подільська та Мельниця-Подільська) 70 сіл.
Населення Розподіл населення за віком та статтю (2001) :
Українці становлять 98,7 % мешканців, проживають також росіяни, поляки, євреї.
Мова Мовні меншини, до яких належать російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, молдовська, німецька, польська, румунська, угорська та єврейська, присутні в більшості населених пунктів району. Мовних меншин немає у селах Зелене, Монастирок, Юр'ямпіль, Дубівка, Збриж, Верхняківці, Окопи, Трубчин, Трійця, Михайлівка, Тулин, Залуччя, Констанція, Грабівці, Підпилип'я та Михалків.
На Борщівщині побутує наддністрянський говір з деякими перехідними рисами, характерними для сусідніх покутсько-буковинського та подільського діалектів.
Національний склад Еміграція Релігія Кількість діючих церков — 103. Назва церкви Кількість церков !Священнослужителів Українська Православна Церква 1 1 УПЦ-КП 26 17 УАПЦ 10 7 РКЦ 8 3 Свідки Єгови 5 5 ХВЄ 1 1 УГКЦ 52 27
Транспорт У Борщівському районі діє залізничний та автомобільний транспорт. Залізниця прокладена до початку Першої світової війни, нині належить до Тернопільської дирекції Львівської залізниці. Станом на 2013 рік курсував лише один приміський поїзд сполученням Тернопіль — , проте окрім цієї ділянки є відгалуження на Скалу-Подільську з однією проміжною станцією у Іванкові. Залізничні станції — , Вовківці-Турильче, Гермаківка, , , Пилатківці.
Через район проходять автошляхи Тернопіль-Кам'янець-Подільський, Іване-Пусте-Касперівці та інші.
Економіка Промисловість
Найбільші підприємства: Борщівський спиртозавод Борщівський цукровий завод Борщівський масло-сир завод, «Тютюн Імпекс».
Сільське господарство У районі 14 ТОВ, серед яких «Прогрес», «Колос», «Сокіл», «Рап Соя Трейдинг» тощо; ЗАТ «Птахофабрика Борщівська».
Діяло 28 ПАП, найбільші з них: «Перемога», «Земля», «Юр'ямпільське».
Освіта та культура У районі: 62 загальноосвітніх шкіл, 15 дитячих дошкільних закладів, 4 школи естетичного виховання, школа мистецтв, ДЮСШ, 2 будинки творчості, станція юних техніків, Борщівський агротехнічний коледж, філія Товстен. СПТУ, 2 музеї — історично-краєзнавчий і художньо-меморіальний, 71 заклад культури, 65 бібліотек, Борщівська центральна бібліотека сайт — http://biblioteka-bor.ucoz.ua кінотеатр, Будинок культури, Палац студентів.
Звання «народний» удостоєні 17 аматорських колективів. У районі діють: ансамбль пісні й танцю «Збручани», оркестр народної музики, естрадно-симфонічний оркестр, зразковий дитячий хор «Пролісок», хорова капела «Елегія», хор районної лікарні, хор агротехнічного коледжу.
Охорона здоров'я та рекреація У районі діють: 3 лікарні, 2 поліклініки, 9 амбулаторій, 2 фельдшерсько-оздоровчих пункти, 56 ФАП, районний табір відпочинку дітей «Лісова пісня», оздоровчий комплекс «Збруч».
Бази відпочинку: ТАНГ, ТДПУ, Чортківського медичного коледжу, санаторій реабілітації (село Більче-Золоте).
Спорт Футбольна команда «Борщів», 36 футбольних 22 волейбольних команд.
Пам'ятки За кількістю пам'яток історії, культури та природи Борщівський район займає одне з провідних місць в Україні.
Археологічні знахідки На території району: палеолітичні стоянки (60 тис. р. до н. е.), поселення й окремі пам'ятки трипільської культури, печера Вертеба — всесвітньовідома пам'ятка археології та природи, пам'ятка Михалківський скарб, скіфські та ранньослов'янські старожитності (жертовний камінь печерного храму 9 ст.) тощо.
Архітектурні пам'ятки У Борщівському районі 28 пам'яток національного (1-ше місце в області разом з Кременецьким районом) та 96 місцевого значення, руїни середньовічних оборонних замків XVI—XVIII століть у Кудринцях, Кривчу, Скалі-Подільській, Окопах, Висічці, залишки оборонної системи римлян — Траянів вал, 10 давньоруських городищ тощо.
Пам'ятки архітектури місцевого значення Церкви, костели, каплиці, громадські споруди, комплекс в Скалі, службові споруди: Церкви Святої Трійці у Бабинцях (1869), Святого Михаїла у Білівцях (1875), Святого Михаїла у Більче-Золотому (1871), Святого Дмитрія у Вербівці (1890), Успіння Пресвятої Бородиці в Гермаківці (1834), Успіння Пресвятої Бородиці в Дзвинячці, Преображення Ісуса Христа у Жилинцях (1905), костел в Бережанці (1869), дерев'яна церква у селі Грабівці (XVII—XVIII століття), дерев'яна церква у селі Дубівка (XVII—XVIII століття), дерев'яна церква Святого Симеона у селі Дубівка (1909), костел у Бурдяківцях (1871), костел у Верхняхівцях (1890), костел у селі Вигода (1890), костел у Висічці (XIX століття), костел у Гермаківці (кінець XIX—початок XX століття), костел у селі Глибочок (1890), костел у селі Жилинці (1909), Лікарні в Борщеві (1905), костел у селі Заліся, Церква Святого Михаїла у селі Залуччя (1861), костел у селі Збручанське (XVIII століття), церква Вознесіння Христового в Зеленій (1924), костел в селі Зоряне, церква у Кривчу, церква святої Покрови у Кривчу (1896), дзвіниця церкви святої Покрови у Кривчу (1896), каплиця у Кривчу (XVII століття), костел у Кривчу (XVII століття), Церква Святого Миколая у Кривчу (XVI століття), Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії у Латківцях (1895), костел у Лосячі (XIX століття), костел у Мельниці-Подільській (XIX століття), церква Святого Михаїла у Мельниці-Подільській (1722), костел у Михайлівці (1854), Церква Різдва Христового (1854), Церква Святого Михаїла у Михалкові (1780), Церква Святого Миколая у Мишківцях (1898), Церква Успіння у Мушкарові (1910), Церква Вознесіння у Нижньому Кривчу (XVII століття), дерев'яна дзвіниця церкви Вознесіння у Нижньому Кривчу (XVII століття), костел у Ниврі (1910), Церква Архістратига Михаїла у Ниврі (1871), костел в Озерянах (1875), церква в Озерянах (XVIII століття), костел у Окопах (XVIII століття), дерев'яна Церква Преображення Ісуса Христа в Окопах (1867), костел в Олексинцях (1867), Церква Святого Якова в Панівцях (1852), церква у Пилипчу (XIX століття), Церква Пресвятої Богородиці у Пилипчу (XIX століття), Дзвіниця Миколаївської церкви у Пищатинцях (1759), костел у Пищатинцях (початок XX століття), костел у Пищатинцях (XIX століття), Церква Святого Михаїла у Пищатинцях (1816), церква святого Антонія у Підпилип'ї (1895), костел у Циганах, костел у Скалі-Подільській, Церква святого Миколая у Скалі (1882), каплиця у Скалі (кінець XIX століття), каплиця у Скалі (кінець XIX століття), Костел Вознесіння Діви Марії у Скалі (1719), каплиця (1937), синагога (початок XX століття), Церква Святого Михаїла у Сков'ятині (1824), костел у Стрілківцях, Церква Святого Миколая у Трубчині (1854), костел у Турильчу, костел в Урожайному, костел в Устю, Церква Святої Параскеви в Худіївцях (1730), Церква Святого Симеона в Циганах (1909), Церква Святого Петра і Павла в Циганах (1905), костел початку XX століття в Циганах, костел у Шершенівці, Церква Преображення Господнього у Шершенівці (1901), Церква Святого Дмитрія 1840 року в селі Юр'ямпіль; Народний будинок у Борщеві (1905), Польський народний дім у Скалі (1930), читальня початку XX століття у Циганах;