Я́сень — село Калуського району Івано-Франківської області. Входить до складу Перегінської селищної громади.

Історія Перша згадка про село відноситься 1422 року. В один час, як посвідчують історичні джерела, всі поселенці вимерли.

20 вересня 1597 року Станіслав Жолкевський (орієнтовно з 1588 року він був калуським старостою) надав 12 осадчим (Петру Косу, Юрію Павлішаку, Василю Лешекалу та іншим) дозвіл заснувати в урочищі Ясень однойменне село. Згідно з локаційною грамотою, мешканці нового поселення звільнялися на три роки від сплати податків. З 1597 року осадчі Ясеня набували статусу князів (очільників сільської громади на волоському праві) і отримували право зайняти в селі три лани угідьСмерека Б. Акти закладення сіл на волоському праві у Калуському старостві Галицької землі // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». Ужгород, 2023. Вип. 1 (48). С. 116, 117, 119, 120, 125. Ці князі виконували функції прикордонної сторожі, охороняли Карпатські перевали від угрів.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що зазнали кривавої розправи після відходу ХмельницькогоЖерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176, 214, 238, 241 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с..

До першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) село належало до Калуського староства Галицької землі Руського воєводства.

В урочищі Ангелів розміщена домна, в якій виплавляли залізо в 1812—1818 роках. Під час Першої світової війни артилерія російської армії генерала Брусилова майже зруйнувала комплекс. Вціліла лише споруда доменної печі.

У 1844 р. в селі Ясень була відкрита школа. Діти навчались у простій дерев'яній хаті, покритій соломою. У 1880 р. село належало до Калуського повіту, було 2090 мешканців  (2063  греко-католиків, 9 римо-католиків), 2 церкви, управа державних лісів, яка мала 25961 га лісу, також джерело лікувальної мінеральної води, водяний тартак.Село Ясень на той час мало приблизно 500 господарств.

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в селі був осередок постерунку поліції та ґміни Ясєнь Калуського повіту.

У 1930 році була побудована читальня «Просвіти», куди і перевели крамницю. У 1929—1930 рр. майстри з с. Ціневи побудували в селі млин замість того, що забрала вода. Цей млин зберігся до наших днів.

У 1939 році в селі проживало 3640 мешканців (3530 українців-грекокатоликів, 30 поляків і 80 євреїв)Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с..

В 1943—1954 роках село було осередком підтримки УПА. Після інтенсивних боїв 40-х років гинули останні герої. 10 листопада 1950 року в лісі біля с. Ясень під час запеклого бою загинули 5 підпільників: Дмитро Юрків  — «Пісня», референт пропаганди Калуського надрайонного проводу ОУН, Іван Гандзюк — «Вітер», референт СБ Перегінського районного проводу ОУН, його охоронець Мельникович Микола — «Дід», а також дві жінки — машиністка районного проводу ОУН Петриней Анна — «Ксеня» і зв'язкова цього ж проводу Мельникович Олена — «Надя» . А 6 січня 1951 року загинула боївка станиці села, де було шість повстанців. Загалом в УПА загинуло 86 жителів села і засуджено за участь в ОУН-УПА і співпрацю 45 осіб, вислано в Сибір 67 родин. В роки Другої світової війни в рядах Радянської армії загинуло 87 жителів села.

У 1959 році відбулися адміністративно-територіальні зміни, зокрема, — укрупнення районів. Таким чином Перегінський район був розділений між Рожнятівським і Калуським. Село Ясень увійшло до території Рожнятівського району.

Односельці 2 вересня 2007 року встановили на території середньої школи «Монумент примирення», на якому в алфавітному порядку викарбувані імена жителів села, які віддали своє життя в рядах ОУН-УПА та Радянської Армії за свободу України.

Жителі села бережуть пам'ять про полеглих земляків-повстанців — 10 грудня 2017 р. на стіні початкової школи встановили меморіальну таблицю, присвячену трьом братам Цабанам.

У селі також діє музей Івана Вагилевича, урочисте відкриття якого відбулося 17 червня 1995 року.

Герб На срібному щиті дерево ясеня з блакитним стовбуром, гіллям і корінням. На тлі зеленої крони дерева, золотий сонячний диск із чорно-білим беркутом. За деревом зелені гори. Щит обрамований охристим картушем, який увінчаний жовто-блакитною короною.

Церкви Обидві церкви села вперше згадуються 1684 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)Скочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с..

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Камянецької єпархії 1740—1755 рр. горішня церква Святого Архистратига Михаїла описується як дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Петро Гнатківський, висвячений у 1716 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 42 парохіяни-господарі. Долішня церква Святих первоверховних Петра і Павла — дерев'яна, стара, без дати спорудження, парох — Василь Левицький, висвячений у 1733 році Митрополитом Атаназієм Шептицьким, 45 парохіян-господарів.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у горішній церкві 5 дзвонів діаметром 74, 60, 48, 38, 30 см, вага одного з дзвонів 14 кг — 1875 р., у долішній церкві 6 дзвонів діаметром 96, 78, 51, 44, 32, 28 см, вага одного з дзвонів 13 кг, виготовлені 1889, 1913, 1837, 1645, 1697, 1752 рр., у середній церкві — 1 дзвін діаметром 28 см — неописаний. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.

Горішня церква — Святого Архістратига Михаїла, — у 1756 році цю церкву розбудували. На одвірку цієї церкви старослов'янським шрифтом було вирізано «Року Божия АУН0 місяця Апріля дня 7-го за старанням пресвященного ерея Андрея — майстер Кос» (АЧН0-1756 рік). Згоріла в 1987 р., натомість збудована нова, належить громаді УПЦ КП.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська355499.75 %російська70.19 %білоруська10.03 %румунська10.03 %Усього3563100 %

Відомі люди

Народилися Вагилевич Іван Миколайович — (*2 вересня 1811 —†10 червня 1866 Львів) — священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч; член «Руської трійці»; Вагилевич Кость Михайлович — (22 квітня 1891 — 4 січня 1974 Прага) — письменник; Василишин Роман Данилович — (*1 травня 1949) — представник Президента в Рівненській області, голова ОДА та Рівненської обласної ради в перші роки незалежності України, полковник. Гелетій Леон Миколайович «Гірний», «Тиса» (1912 — 6.06.1950) — бунчужний сотні «Бистриця», референт пропаганди Перегінського райпроводу ОУН. Олекса Гринчак (1920 р. с. Ясень — 16.12.1948 с. Завій) — референт СБ Калуського районного проводу ОУН, слідчий референтури СБ Калуського надрайонного проводу ОУН — «Верховинець».Степан Лесів. Історична довідка: Обставини загибелі підпільників ОУН у с. Завій.

Примітки

Література

Посилання Офіційний сайт села Ясень

Роман Левицький. Ясень. — «Острозька друкарня», 2005—154 с.