Операція «Бернгард» () — таємна операція нацистської Німеччини з масового виготовлення фальшивих банкнот фунтів стерлінгів та доларів США під час Другої світової війни.

Первісною метою операції було «підривання» англійської фінансової системи через розповсюдження підроблених фунтів стерлінгів. План передбачав розкидання фальшивих банкнот із літаків, що могло спричинити колапс британської економіки. Для реалізації завдання було зібрано групу фальшивомонетників, яку очолив Альфред Науйокс. Протягом 18 місяців команда змогла відтворити структуру паперу, розробити гравіювальні пластини та розгадати зашифровану систему нумерації британських банкнот.

У 1942 році керівництво операцією перейшло до штурмбанфюрера СС , який реорганізував процес. Для масового виробництва фальшивих фунтів стерлінгів у концентраційному таборі Заксенгаузен було створено спеціальну друкарню, де працювали ув'язнені. За різними оцінками, під час операції було виготовлено від 132 до 300 мільйонів фальшивих фунтів стерлінгів, тоді як весь золотий запас Банку Англії у 1933 році становив 137 мільйонів фунтів. Отримані кошти використовували для фінансування секретних операцій, оплати послуг агентів німецької розвідки, закупівлі зброї на чорному ринку та підтримки пронацистських угруповань. Зокрема, сто тисяч фальшивих фунтів сприяли звільненню Беніто Муссоліні з полону.

На кінець Другої світової війни в загальному обігу перебували фальшиві банкноти на суму від 15 до 20 мільйонів фунтів стерлінгів. Якість підробок була настільки високою, що навіть провідні експерти з труднощами могли відрізнити їх від справжніх банкнот. Один зі співробітників Банку Англії назвав ці фальшиві гроші «найнебезпечнішими з усіх, що він коли-небудь бачив». У Великій Британії розпочалася боротьба з підробками та модернізація банкнот. У 1943 році було заборонено ввезення банкнот у фунтах стерлінгів, а також припинено друк купюр номіналом 5 фунтів і вище. У 1957 році випустили нову банкноту номіналом 5 фунтів стерлінгів, у 1964 — 10 фунтів, у 1970 — 20 фунтів, а в 1981 — 50 фунтів.

Передумови

Виникнення плану

18 вересня 1939 року, через два тижні після початку Другої світової війни, під час зустрічі керівників Третього Рейху начальник карної поліції Артур Небе запропонував ідею виготовлення підробних фунтів стерлінгів. На його думку, розповсюдження з повітря підроблених банкнот на суму 30 мільярдів фунтів могло б спровокувати фінансовий колапс Великої Британії та позбавити фунт статусу світової валюти. Ідея здобула підтримку в колах нацистського керівництва, зокрема у Райнгарда Гейдріха, хоча він і сумнівався в доцільності залучення фальшивомонетників через можливі репутаційні втрати Німеччини. Міністр пропаганди Йозеф Геббельс назвав план «гротескним», а міністр економіки й президент Рейхсбанку Вальтер Функ застеріг, що це суперечить міжнародному праву. За однією з версій, Адольф Гітлер санкціонував початок операції, залишивши на доповідній записці коментар: «Долари ні. Ми не воюємо зі США»Автор монографії про операцію «Бернгард» Лоуренс Малкін переказує поширену версію про те, що Адольф Гітлер поставив візу на доповідній записці з пропозицією про початок підготовки фальшивих банкнот інших країн, залишивши на ній коментар «Долари ні. Ми не воюємо з США». Малкін особливо підкреслює, що вказана історія може бути й вигадкою, оскільки точні дані про існування цього документа відсутні..

Банкноти Великої Британії

Дизайн банкнот Великої Британії, що використовувалися на початку Другої світової війни, був розроблений у 1855 році та зазнав лише незначних змін упродовж наступних десятиліть. Банкноти друкувалися на білому ганчірковому папері з одностороннім чорним друком і алегоричним зображенням Британії, вигравіюваним Даніелем Маклайзом із Королівської академії мистецтв, у верхньому лівому куті.

Банкнота номіналом у 5 фунтів стерлінгів мала розміри , а банкноти номіналом у 10, 20, 50 фунтів стерлінгів були трохи більшими — . Банкноти містили 150 дрібних маркувань, створених для виявлення підробок. Ці маркування часто вважали друкарськими помилками, і вони змінювалися між випусками банкнотПрикладом такого маркування була маленька біла крапка в літері «і» у слові «five» на банкноті номіналом у 5 фунтів.. Кожна банкнота мала алфавітно-цифровий серійний номер і підпис головного касира Банку Англії. Перед випуском банкнот їх серійні номери записувалися в реєстри, що дозволяло банку перевіряти свої зобов'язання. Ці номери також звірялися, коли банкноти поверталися до банку в процесі обігуПрактика реєстрації банкнот існувала задовго до 1940-х років, оскільки спочатку банкноти випускалися як «розписки за монети» або векселі. На кожній банкноті по центру розміщувався водяний знак, який відрізнявся залежно від номіналу банкноти та серійного номера. За словами куратора Музею Банку Англії Джона Кейворта, оскільки паперові банкноти ніколи раніше не підроблялися успішно, Банк Англії «займав дещо самовдоволену позицію щодо їх дизайну і виробництва». Він схарактеризував їх як «технологічно … дуже прості».

Операція «Андреас»

Після схвалення Адольфа Гітлера Райнгард Гейдріх розпочав підготовку до операції під кодовою назвою «Андреас». Метою було створення фальшивих банкнот, які були б точними копіями оригіналів, настільки досконалими, що навіть кваліфіковані експерти не змогли б помітити розбіжностей.

На початку 1940 року група фахівців розпочала роботу в технічному відділі Служби безпеки райхсфюрера СС у Берліні. Її очолив штурмбанфюрер СС Альфред Науйокс, а щоденний контроль здійснював математик і криптограф Альберт Лангер. Завдання розділили на три основні етапи: створення ідентичного паперу, виготовлення друкарських пластин і розгадування британської системи нумерації банкнот.

Для підробки обрали найпоширенішу купюру — 5 фунтів стерлінгів. Зразки британських банкнот відправили на технічний аналіз, який показав, що для їхнього виготовлення використовували папір із ганчір'я, без додавання целюлози, що було характерним для високоякісного паперу того часу. Німецькі фахівці зрозуміли, що досягти потрібної текстури й кольору буде надзвичайно складно. Перші експерименти зі створення паперу виявили кілька проблем: колір матеріалу суттєво відрізнявся від оригіналу, а під ультрафіолетовими променями підробки виглядали тьмяніше. Однією з причин невідповідності було використання чистої тканини, тоді як британці застосовували вживане, навіть брудне ганчір'я, що містило залишки оливи та інші природні домішки, які надавали британському паперу характерного вигляду. Щоб розв'язати проблему кольору та текстури, паперову фабрику залучили до серії експериментів. Було з'ясовано, що вода, використана у процесі, також впливала на кінцевий результат. Німецькі фахівці ретельно досліджували склад води, що застосовувалась у Британії, й намагались відтворити її хімічні властивості. Це включало аналіз і дублювання таких компонентів, як вміст мінералів, солей та органічних речовин. Завдяки цьому вдалося отримати папір, який виглядав ідентичним оригіналу.

Щоб відтворити систему літерно-цифрових номерів британських банкнот та зберегти ілюзію автентичності підробок, Альберт Лангер співпрацював із банківськими експертами. Технічні записи операції «Андреас» не збереглися, тому метод, за яким німці визначили правильні послідовності нумерації, залишається невідомим. Історик Пітер Боуер припускає, що для цього використовували криптоаналіз.

Гравери працювали над створенням друкарських пластин для відтворення віньєтки із зображенням алегоричної постаті Британії. Через сім місяців вони досягли задовільного результату, хоча певні відмінності все ж залишилися. Серед них — менш деталізований хрест на короні та «тьмяний» вигляд постаті.

Наприкінці 1940 року Альфреда Науйокса зняли з посади через конфлікт із Гейдріхом, після чого проєкт очолив Альберт Лангер. 1942 року він подав у відставку, і операцію закрили через невідповідність результатів поставленим завданням. Сам Лангер стверджував, що за 18 місяців було виготовлено фальшивих банкнот на суму 3 мільйони фунтів стерлінгів, але історики вважають цю цифру перебільшеною. Реальний обсяг оцінюється приблизно у 500 тисяч фунтів. Більшість підроблених банкнот залишилися невикористаними.

Операція «Бернгард» — фабрика підробок у Заксенгаузені

Виробництво підроблених фунтів стерлінгів

У липні 1942 року рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер вніс корективи до попередніх завдань операції «Андреас» і поновив її. Первісно планувалося скидати підроблені фунти над британськими островами для дестабілізації економіки ворога, однак Гіммлер вирішив змінити підхід і використати підробки для фінансування розвідувальних операцій. Секретна служба у відомстві Гіммлера відчувала серйозну нестачу фінансування з боку Рейхсбанку, і отримані кошти мали покрити дефіцит ресурсів, необхідних для розвідувальної діяльності.

Операцію перейменували на «Бернгард» на честь штурмбанфюрера , який її очолив, замінивши на цій посаді Альфреда Науйокса. У приміщеннях, які використовували для операції «Андреас», було знайдено друкарські пластини та верстати, але сітки для створення водяних знаків виявилися непридатними. Для виконання завдань Крюгер отримав дозвіл відбирати в'язнів із концентраційних таборів, підконтрольних СС. У концтаборі Заксенгаузен йому виділили блоки 18 і 19 для створення виробництва та розміщення ув'язнених-фальшивомонетників. Будівлі були відокремлені високим парканом і колючим дротом. Охорону здійснювали підрозділи СС «Мертва голова».

Крюгер особисто відвідував концентраційні табори, відбираючи спеціалістів із навичками малювання, гравіювання, друкарства та банківської справи. У вересні 1942 року в Заксенгаузен прибули перші 26 фальшивомонетників, а в грудні — ще 80. Умови утримання значно відрізнялися від стандартних у концтаборах. Крюгер звертався до ув'язнених на «ви», забезпечив поліпшене харчування, дозволив спати на залізних нарах із панцирною сіткою, застелених матрацами та білизною. Після закінчення війни колишні ув'язнені згадували про ввічливе ставлення штурмбанфюрера Крюгера, що кардинально відрізнялося від звичайного поводження в концтаборах. Їм також дозволяли курити сигарети, читати газети, слухати радіо. У бараках було встановлено стіл для пінг-понгу, який використовували як ув'язнені, так і охоронці, та сцена для аматорських театральних постановок.

У грудні 1942 року на виробництво доставили друкарські верстати «Victoria-Tiegel Type 4». Щомісяця з паперової фабрики надходило 12 тисяч аркушів спеціального паперу, на кожному з яких друкували по чотири банкноти. Перші фальшиві фунти випустили в січні 1943 року. Роботу організували цілодобово. Зміни тривали по 12 годин, а загальна кількість залучених до процесу в'язнів сягала від 140 до 300 осіб за різними джерелами. Керував процесом колишній бухгалтер Оскар Штейн, який був головним серед ув'язнених. Банкнотні листи з чотирма надрукованими купюрами просушували, а потім розрізали сталевою лінійкою із шорсткими краями, щоб відтворити текстуру справжніх фунтів. З середини 1943 по середину 1944 років на шести друкарських верстатах щомісяця випускали близько 65 тисяч фальшивих банкнот.

Щоб банкноти виглядали вживаними, їх зношували вручну. Ув'язнених шикували в колони й змушували передавати банкноти з рук у руки, імітуючи їхній рух в обігу. Частина в'язнів згортала й розгортала фальшиві купюри, інші проколювали краї шпильками, повторюючи типову британську практику скріплення грошей. За спогадами , ув'язнені намагалися проколювати шпильками зображення Британії, адже, на їхню думку, британці цього не робили. На звороті банкнот писали імена та адреси, як це часто робили британці, а на лицьовій стороні — номери, як було заведено серед банківських клерків.

Виготовлені банкноти розподіляли на чотири категорії: 1-й сорт — для використання в нейтральних країнах агентами нацистської розвідки; 2-й сорт — для оплати послуг колаборантів; 3-й сорт — для перекидання до Великої Британії; 4-й сорт — брак, що підлягав знищенню або повторному переробленню.