Ізюмська провінція — адміністративна одиниця в Слобідсько-Українській губернії Російської імперії. Існувала протягом 1765—1780 років.
Адміністративним центром був м. Ізюм.
Географія Ізюмська провінція межувала на заході з Харківською провінцією, на північному сході з Острогозькою провінцією.
Історія Ізюмська провінція була утворена 1765 року відповідно до царського маніфесту, за яким з 5-ти слобідських козацьких полків утворювалась Слобідсько-Українська губернія, а полки перетворювались на цивільні адміністративні одиниці — провінції. Провінція була утворена з Ізюмського слобідського козацького полку.
У 1780 році Ізюмська провінція перестає існувати у зв'язку з переформуванням Слобідсько-Української губернії у Харківське намісництво. На території провінції сформовані повіти, такі як: Ізюмський, Куп'янський.
Адміністративний поділ Провінція поділялася на комісарства: Ізюмське комісарство (Ізюм). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Ізюма); Балаклійське комісарство (Балаклія); Печенізьке комісарство (Печеніги). В кінці 1779 року частково передано до Воронізького намісництва (без Печенігів); Купенське комісарство (Купенск). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва; Сватівське комісарство (Сватова Лучка). В кінці 1779 року передано до Воронізького намісництва.
Примітки
Література
«Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ». — К.: Наукова думка, 1991. ISBN 5-12-002041-0 "Опис міст Харківського намісництва ". 1796. — К.: Наукова думка, 1991. ISBN 5-12-002041-0