Позитивне мислення — тип мислення, за якого людина здатна бачити вирішення життєвих завдань. У такому типі мислення переважають зосередження особистості: на чеснотах, а не на вадах; на успіху, життєвих уроках, а не на помилках і неталану; на можливостях, а не на перешкодах. G Тлумачення Позитивне мислення це сила, яка відіграє важливу роль у формуванні життя. Сенс такого мислення полягає у психологічному прийомі, за якого у свідомості формуються думки, слова та образи, що сприяють внутрішньому розвитку й успіху. Слово «позитивний» означає стверджувальний, вигідний, надійний, суттєвий, активний, цілком упевнений у собі. Усвідомлювати силу думки та використовувати цю силу, щоб упевнено досягати своєї мети — це і є позитивне мислення. Таким чином, воно означає мислити у правильному напрямі та дотримуватися його свідомо, наполегливо, аж до самого успіху.
"Позитивне мислення — це не просто почуття, яке виникає тоді, коли в житті відбувається щось хороше, — в такі моменти легко відчувати себе оптимістом. Воно пов’язане зі здатністю підтримувати в собі надію і зацікавленість, що б не сталося": - Сью Хедфілд, британська письменниця, консультантка з особистого зростання.
Дослідження питання
Наукові дослідження свідчать, що самопочуття людини багато у чому залежить від її мислення, а думки здатні матеріалізуватися. Небажані, нав'язливі думки можуть довести людину до стану тривоги або депресії. Вони змушують концентрувати увагу на негативних подіях, часто представляючи їх гірше, ніж є насправді. Зациклюючись на таких думках, людина втрачає рівновагу, прискіпується до себе та свого оточення. Подібне мислення відбирає можливість відчувати себе щасливим.
Л. М. Киричук зазначає:
Вчені-теоретики, які досліджували позитивне мислення: В. Ф. Калошин досліджував проблему розвитку позитивного мислення у дітей та підлітків. На його думку, саме оптимізм і позитивне мислення є основою майбутнього щасливого та успішного життя кожної людини, а також невід'ємною умовою психічного та духовного здоров'я особистості.
Робота Аліс Ілсен та її колеги доводять, що позитивне мислення робить людей більш креативними і знижує імовірність перебування у поганому настрої.
Антон Семенович Макаренко (український радянський педагог і письменник) переймався проблемою розвитку у дітей та підлітків позитивного мислення.
Роберт Розенталь — професор соціальної психології Гарвардського університету. На його думку, вихователь повинен іти до дітей з позитивною установкою (ефект Пігмаліона), тоді й проектувати гарне в дітях буде легше.
Переваги позитивного мислення
Користь позитивного мислення в тому, що воно дозволяє вийти за рамки загальноприйнятих шаблонів і направити потік думок на творення. Яскраві емоції, враження, які не видно під впливом негативу, відкривають свідомість і дозволяють побачити ситуацію з іншої точки зору. Науковці визначають такі переваги позитивного мислення:
Позитивне мислення є ефективним інструментом на шляху до успіху. Мрії можна перетворити на цілі. А позитивне мислення допомагає досягати цілей, усуваючи бар'єри в нашій свідомості. Додає впевненості в собі і своїх силах; допомагає повірити у свої можливості, а отже — реалізувати їх. Допомагає впоратися з невдачею. Оптимістичний настрій допоможе уникнути депресії, сприймаючи невдачі, як тимчасовий чинник і важливий життєвий урок. Є джерелом енергії та натхнення. Адже тоді у свідомості народжується маса ідей і планів, людина відчуває себе здатною на нові звершення і сміливо йде по життю. Робить людину «бажаною» для інших. Більшість вважають, що щира посмішка і гарний настрій добре впливають на інших людей. Такі люди більш привабливі для протилежної статі, мають більше друзів, успішніші в роботі, ніж песимісти, які відбирають життєву енергію. Подовжує життя. Згідно результатів спостереження в кліниці Майо, оптимізм значно зменшує ризик передчасної смерті (до 50 %). Зменшує наслідки стресу. Покращує нічний сон, через зменшення тривожності й дратівливості. Підвищує імунну реакцію організму, здатність опиратись захворюванням. Робить життя більш змістовним і наповненим радощами від сприйняття позитиву маленьких малопомітних повсякденних моментів.
За допомогою вольових зусиль та способу мислення особистість здатна впливати як на власну свідомість, так і на свідомість людей, що її оточують. Якщо особа може локалізувати у власній свідомості контроль над сприйняттям світу, то вона здатна змінювати це сприйняття, принаймні у власній свідомості.
Тип змін залежить від типу мислення: якщо воно позитивне, то й зміни будуть позитивними. Хороша думка викликає позитивні емоції, які, в свою чергу, стають запорукою щасливого життя.
Якщо ви розвиватимете компетенцію позитивного мислення, то:
ваша робота стане місцем, де ви реалізуєте себе із задоволенням і максимальною віддачею; ваші клієнти і колеги будуть раді завжди співпрацювати з вами; ви будете по-справжньому успішними; ви будете вірити у власні сили; ви будете отримувати енергію, а не втрачати її; ви будете стійкими до стресових ситуацій; ви будете незалежні від зовнішніх обставин; ви насолоджуватиметесь спілкуванням з вашими друзями та близькими; ви відчуєте себе сильнішими як фізично, так і психічно; у вас зміниться якість життя. Позитивно мислити — не означає, що потрібно надягнути «рожеві окуляри» і дивитися через них на світ, у якому все прекрасне. Заборона на негативне мислення може призвести до того, що ми будемо ігнорувати тривожні сигнали з навколишнього світу. Свідомо забороняючи собі відчувати негативні відчуття, ви просто перестанете розуміти справжні емоції в різних ситуаціях. Такий підхід заважає адекватно оцінювати реальність і свідомо приймати рішення.
Практики Найбільш популярними практиками входження до філософії життя в позитивному мисленні є: афірмації та самогіпноз; медитація та практики усвідомленості; збільшення позитивних емоцій, через посмішки, сміх, приємне спілкування, веселощі; фокусування уваги на позитивних моментах життя; регулярне ведення щоденника, що дозволяє аналізувати власне життя та коригувати ставлення до нього.
Див. також Афірмація Аутогенне тренування Оптимізм Позитивна психологія Самовтілюване пророцтво Психічне здоров'я Творчість
Примітки
Література
Посилання