Марданя-Кхель - індійське бойове мистецтво з Махараштри, пов'язане із застосуванням зброї. Найчастіше в рамках цього мистецтва воїнами використовувалися індійський меч пата і спис на мотузці віта .
Ранню історію мардані-кхель як чітку систему ведення бою важко відстежити до XVII століття, проте вважається, що на неї вплинули географічні умови Махараштри. Мешканці гірського регіону, де було безліч долин і печер, стали чудовими вершниками, які носили легку броню і в війнах використовували швидкі кавалерійські підрозділи . Достеменно невідомо, відносились вони до кшатрій або шудрам, однак про народ маратхов писали як про простий сільський народ в порівнянні з войовничими пенджабцями і раджпутами .
Розвиток марданя-кхель почався на початку XVII століття, коли Деканські султанати боролися проти маратхов, чиєю партизанською армією керував Шахджи. Його син Шиваджи освоїв військову справу в ранньому віці і вже незабаром опанував багато видів індійської традиційної зброї . Його улюбленою зброєю був меч довжиною понад 1 м під назвою «Бхавані» . 17-річний Шиваджи скористався розбратами Деканських султанатів і переконав Біджапурскій султанат завдати удару по ворогам. Маратхі, розкидані по всьому Декану, об'єдналися під керівництвом Шиваджи і створили в Західних Гатах власну державу, однак це призвело до того, що виникла загроза від Імперії Великих Моголів A History of Warfare: Field-Marshal Viscount Montgomery of Alamein, William Morrow & Co; 1st edition (January 1983), . Оскільки у маратхов було дуже мало вогнепальної зброї, вони вирішили сховатися в тій місцевості, де моголи не могли застосовувати важку артилерію . Внаслідок цього моголам доводилося брати участь в рукопашному бою, де у маратхов було незаперечна перевага завдяки легкої броні.
Марданя-кхель занепав, коли в зв'язку з колонізацією Індії вогнепальна зброя стала доступною, але не вимер. Британські військові і історики XVIII століття вивчали бойові якості маратхов: сер Дж. Малет писав, що маратхі навіть після прийняття вогнепальної зброї носили тільки два меча. У 1768 році був утворений маратхських легкий піхотний полк спрямований на захист Британської Ост-Індської компанії. Цей полк вважається найбільш відомим в Індійській армії . Принципи тренувань його особового складу засновані на марданя-Ккхель. Девізом полку є «Бойовий клич на славу імператору Шиваджи» (Bol Sri Chhatrapati Shivaji-Maharaja ki jai), засновнику держави маратхов .
Пата : меч з двосічним лезом і сталевою гардою, що захищає руку до ліктя Тальвар : індійська шабля Бхала: короткий піхотний спис з широким накінечником Барча: важкий піхотний спис, зроблений з цільного шматка заліза Віта: спис на мотузці, який викидає вперед атакуючий Ботхаті: кавалерійський спис Латхі: бойова жердина Дхал: круглий щит Мадху: Зброя для захисту, що нагадує оленячі роги Курхад: сокира Данді: двосічна сокира Кукри (Хукуру): кинджал Данушья: лук і стріли Катяра : кинджал тичкового типу з Н-подібною рукояткою Багх-нака: Кастет Бічува: Кинджал у формі жала скорпіона
Бойові мистецтва Індії Гатка Сіламбам
Зноски
Посилання