Мука́чівський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця, яка була розташована у західній частині Закарпатської області. Населення становить 101 011 осіб (на 1.08.2013), за національним складом проживають 90 тисяч українців (84 %), 12,8 тисяч угорців (12 %), 1,8 тисяч німців (1,6 %), 1,1 тисяч росіян (1 %) та 1,05 тисяч інших національностей. Площа району — 998 км², що становить 7,8 % від території області. Адміністративний центр — місто Мукачево, яке не входить до складу району. Утворено 9 листопада 1953 року. Ліквідований у липні 2020 року, у зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи та включений до складу новоутвореного укрупненого Мукачівського району, до якого також увійшли колишній Воловецький, частина Свалявського та Мукачівського районів.

Географія

Розташування Район межує з Ужгородським, Берегівським, Іршавським, Перечинським та Свалявським районами.

Районний центр — місто Мукачево. Район розкинувся на берегах річки Латориця і розташований на автошляхах Ужгород—Іршава, Ужгород—Свалява, та на автомагістралі міжнародного сполучення , яка з'єднує Західну Європу з Україною.

Рельєф

Рельєф Мукачівського району низькогірно-низовинний. На півночі району розташовані відроги Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта і передгір'я Карпат, на півдні і південному заході — Закарпатська низовина.

Корисні копалини На території району є такі корисні копалини: ліпарит, андезит, базальт, цегельно-черепичні й керамічні глини; відкрито джерела підземних питних мінеральних вод. В Закарпатській області відомо 62 основних родовища мінеральних вод, з яких у Кадастрі мінвод України представлено 39 із 207 в цілому по Україні, що становить 18,8 %Петровці М.M. Корисні копалини Закарпаття. / М. М. Петровці — Ужгород: Патент, 2001. — 222 с..

На північний схід від міста Мукачево по обидві сторони річки Визниця розташовано ряд кар'єрів з видобування та переробки андезитів.

Біля села Новоселиця відкрито родовище природного газу та ведеться розробка його використання. При введенні цієї свердловини в дію ряд населених пунктів району будуть забезпечені своїм природним газом (села Новоселиця, Яблунів, Гандеровиця, Станово, Завидово, Зубівка, Софія). Станом на сьогоднішній день в районі газифіковано 11717 будинків в ЗО населених пунктах, Протяжність газопроводу становить 338,8 км, із яких високого тиску 67,2 км, середнього тиску 48,3, низького тиску 192,5 км. На території району розміщені 17 газорозподільних підстанцій.

Найбільшими родовищами корисних копалин які представлені в Мукачівському районі є:

Макарівське родовище глин — розташоване 1 км на північний захід від с. Макарівка і 10 км від м. Мукачевого на малопродуктивних землях радгоспу «Макарівський». Площа родовища 15,5 га. Детальна розвідка проведена ЗГРЕ в 1989—1990 pp. Випробування глин на можливість виготовлення черепиці не проводились. Запаси, затверджені HTP ЗГРЕ (протокол № 676 від 02.03.90р.) по кат. А+В+С і становлять 1539 тис. м³. Розвідані запаси на 30 років забезпечать роботою підприємство потужністю 15 млн.шт. цегли на рік. Залужанське родовище глин — розташоване на південно-західній околиці с. Залужжя, 10 км від м. Мукачевого на непродуктивних землях радгоспу «Лохівський», які використовуються під сіножаті. Площа родовища — 12,6 га. Детальна розвідка проведена в 1990 р. ЗГРЕ. Запаси затверджені УТКЗ (протокол № 5020 від 31.01.91р.) і по категоріях А+В+С і становлять 1882 тис. м³. Розвіданих запасів достатньо на 25 років при потужності підприємства 12 млн.шт. цегли на рік. Родовище не розробляється. Нижньо-Визницьке родовище глин — розташоване на північно-західній околиці с. Н. Визниця, 10 км від м. Мукачевого, на непродуктивних землях колгоспу площею 11,2 га. Детальна розвідка проведена в 1989 р. ЗГРЕ по завданню колгоспу. Глини родовища придатні для виготовлення 19-дірчатої порожнистої цегли, черепиці, кераміки. Запаси, затверджені УТКЗ (протокол № 4921 від 26.06.90р.) по кат. А+В+С, становлять 943 тис. м³. Розвіданих запасів достатньо на 35 років при потужності підприємства 11 млн.шт. цегли на рік. Родовище не експлуатується. Обавське родовище глин — розташоване за 5,5 км на північний захід від с. Чинадієво. Детальна розвідка проведена в 1991 р. МП «Нерудник» по завданню колгоспу с. Чинадієво з метою забезпечення сировинною базою запланованого колгоспом будівництва цегельного заводу потужністю 6-10 млн шт. умовної цегли на рік. Глина придатна для виготовлення рядової цегли. Запаси затверджені УТКЗ (протокол № 5165 від 19.11.91р.) по кат. А+В+С, і становлять 528 тис. м³, у тому числі по кат. В 208 тис. м³. Розвідані запаси не менш як на 25 років забезпечать цегельний завод потужністю 6-10 млн шт. умовної цегли на рік. Родовище не експлуатується. Дрисинське родовище глин — розташоване на північно-західній окраїні с. Дрисино. Запаси затверджені в УТКЗ в 1984 р. по категоріях А+В+С 931 тис. м³. Діє завод АПФ «Нове життя», марка цегли «100». Великолучківське родовище глин — розташоване за 1 км на південь від с. В. Лучки. Запаси затверджені УТКЗ в 1969 р. в кількості 1,593 млн. м³. Родовище не розробляється. Страбичівське родовище глин — розташоване за 2 км на південний захід від с. Страбічово. Запаси, затверджені УТКЗ по категоріях А+В+С і, 454тис. м³. Родовище не розробляється. Мукачівське родовище глин — розташоване за 5 км на південь від м. Мукачевого. Розвідане в 1952—1953 і 1964—1967 pp. Сировина придатна для виготовлення цегли, черепиці і кослотовитривів. Запаси, затверджені ДКЗ CPCP в 1967 р. Станом на 01.01.2000 р. залишок запасів 1,692 млн. м³. Лохівське родовище бурого вугілля — розташоване в західній частині Мукачівського району. Продуктивна товща представлена трьома горизонтами, які вміщують буре вугілля, що залягає на глибинах 80-100 м. Перший горизонт має потужність від 0,8 до 4,6 м, зольність 16,6-44,8 %, в середньому 36,7 %. Третій горизонт вміщує три прошарки вугілля потужністю від 0,8 до 2,55 м, в середньому 1,26 м. Зольність — 24,31-44,8 %, в середньому — 38,8 %. Підраховані запаси по категоріях C2 і P i становлять 11,6 млн.т. Існує можливість приросту запасів. Лалівське родовище керамзитових глин — детально розвідане в 1979 р. Виділено прошарки бентонітоподібних керамзитових глин — некарбонатний і карбонатний. При співвідношенні шихти цих глин 1:1 і добавці 1-3 % нафтовміщуючих продуктів глини легко набухають. З них виготовляють керамзитовий гравій марок 500—550 кг/м³.

1.    Родовища мінеральних вод Мукачівського району Родовище мінвод Синяцьке — Сульфідна гідрокарбонатно-сульфатна, кальцієво-натрієва, тип «Сергієвський» Мукачівське родовище термальних вод — Хлоридна, натрієво-кальцієва, тип «Охінський» Родовище термальних вод «Латорицьке» — Хлоридно-натрієві розсоли, аналог «Зелений городок» (Росія) Родовище Лісарня — Термальна хлоридно-гідрокарбонатна, кальцієво-натрієва мінвода, тип «Кульдурський», «Піренейський» Карпатське родовище мінвод — Кремнієва хлоридно-гідрокарбонатна, натрієва, холодна вода. Родовище мінвод «Визниця» — Азотна слабосульфідна слабомінералізована хлоридна, кальцієво-натрієва. Родовище Залузьке — Метановий термальний йодо-бромний хлоридний натрієвий розсіл. Родовище вуглекислих вод с. Баркасово — Слабосульфідна, слабовуглекисла, слабомінералізована, гідрокарбонатно-хлоридна, кальцієво-натрієва. Водопроявлення мінвод с. Лалово — Хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва. Водопроявлення мінвод с. Чомонин — Вуглекисла, кремниста, гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва.

Клімат Клімат району помірно континентальний, гори перешкоджають принесенню на територію району арктичних мас холодного повітря.

Гідрографія Через район із північного сходу на захід протікає річка Латориця, в яку впадають річки Визниця, Обава, Синявка, Коропецький канал та ряд безіменних потічків. Загальна протяжність річок району становить 150 км. Природно-кліматичні умови району характеризуються великим різнобарвом ландшафтів, багатим рослинним та тваринним світом.

Флора і фауна Загальна площа лісів Мукачівського району становить 41650 га. Найцінніше промислове значення мають породи бука, дуба, ялини. Ліси району багаті мисливською фауною.

ПЗФ На території Мукачівського району знаходиться 20 природно-заповідних об'єктів, один із яких державного значення — «Карпати».

Історія

Середньовіччя Територія, на якій розташований Мукачівський район, була заселена з найдавніших часів. Район утворився навколо міста, яке виросло біля феодального замку. Назва району та міста Мукачево, як твердять легенди, походить від слова «мука». За одною легендою, біля замку колись стояв водяний млин, де люди мололи борошно (муку). За іншою легендою, простолюди будували замок, потерпаючи страждання та муки. У Х—XI ст. район входив до складу Київської Русі. У другій половині ХІ ст. район було захоплено угорськими феодалами. У 1086 році м. Мукачево та район піддалися нашестю половців, а у 1241 році сюди вторглися орди хана Батия. З 1281 року Мукачевим з навколишніми землями володіє галицько-волинський князь Лев Данилович. У 1321 році район знову було приєднано до Угорщини. Юридичний статус район отримав уперше у 1376 році, коли королева Угорщини Ержебет вручила м. Мукачевому грамоту на право користування власною печаткою для скріплення документів.

Перша світова війна 13 лютого 1919 р. Г.Жаткович очолив невеличку делегацію угрорусинів на Версальській конференції. Ця група об'єдналася з представниками Пряшівської ради і створила спільну комісію для переговорів з іноземними дипломатами. 3 березня представники п'яти держав-переможниць погодилися з ідеєю входження Закарпаття до Чехословаччини. Г.Жаткович виїхав з Парижа і 10 березня мав переговори з Т.Масариком і Е.Бенешем у Празі. Обидва чеські лідери обіцяли наділити край автономією, включивши до нього і Пряшівщину. Проте вони так і не підписали жодного документу, обмежившись усними домовленостями. 15 березня обнадієний політик прибув до Ужгорода. Уже ввечері 21 березня у Мукачевому відбувся 5-тисячний мітинг біля ратуші на підтримку революції. 22 березня там створено Раду робітників і солдатів. Вже у перші дні на Закарпатті сформовано чотири жупні Ради та їхні директоріуми: Берегівський (м. Берегово), Угочанський (м. Севлюш), Марамороський (м. Хуст), та Ужанський (м. Чоп).

26 березня створюються революційні трибунали і Червона варта (міліція). У березні — квітні до Угорської Червоної армії вступило 6 тисяч добровольців з Закарпаття. Почали формуватися сільські, міські, окружні Ради та їхні виконавчі органи — директоріуми у складі 3-5 чоловік. 1-2 квітня 1919 р. Радянський уряд Угорщини видав постанову «Про структуру органів влади і про вибори в Угорській Радянській республіці». На початку квітня розроблено і тимчасовий проект конституції Руської Країни. На початку квітня народний комісар у справах Руської Країни видав розпорядження, за яким жупи перейменовано на округи, а жупні директоріуми замінювалися на окружні у складі трьох чоловік, яких призначав сам комісар. За конституцією Руська Країна мала включати і територію Пряшівщині. Але реально радянська влада встановилася тільки в частині Ужанської і Марамороської жупи та майже в усій Березькій. У зв'язку з окупацією Ужгорода і Сигота новими столицями жуп-округів стали Середнє і Хуст.

17 квітня відбулося друге і останнє засідання автономного уряду. Того ж дня його уряд було розігнано місцевими угорськими революціонерами на чолі з Я.Галгоці, котрий заявив: «Я не визнаю жодного руського комісара, не визнаю жодної губернії, а Мукачево не дам русинам». А.Штефан повернувся до Будапешта і поскаржився уряду на Я. Галгоці, проте його підтримали тільки два соціал-демократи, що було надто мало.