Ни́жнів — село Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Давніше — містечко; до 2020 року адміністративний центр сільської ради. Розташоване на правому березі Дністра, де впадає річка Товмачик, за 21 км від центру громади і за 30 км на схід від залізничної станції Івано-Франківськ. Населення — приблизно 2000 осіб. Через Нижнів проходить автодорога Івано-Франківськ — Бучач — Тернопіль.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Тлумацької міської громади.
Природні умови У районі села починається Дністровський каньйон Івано-Франківської області унікальним відслоненням юрського періоду. Одна з «гір» (горбів; правий берег Дністра) місцевою говіркою називається Ґоявка (в науковій літературі — ГоївкаГерета І. П. та ін. Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині Кам'яного віку. — К. : Наукова думка, 1981. — С. 39.).
Назва Назва села походить, очевидно, від того, що Нижнів розташований внизу стосовно горбистої поверхні навколишньої місцевості. Тут розлога долина, що під час повеней часто повністю заливається водами Дністра, переходить у вузьке русло-каньйон, видовбаний за сотні тисяч років найбільшою прикарпатською річкою в цементованих пісковинах Подільської височини. Коли Дністер був головним шляхом сполучення в цих місцях, керманичі плавальних засобів населений пункт у тому місці, з якого починається небезпечніше плавання крученим вузьким яром, на відміну від поселень, розміщених вище на берегах річки, назвали ім'ям, що походить від слів «низ», «нижній».
Географія Нижнів лежить на висоті 205 метрів над рівнем Чорного моря.
Археологія Поблизу Нижнева (1,1 км на північ в урочищі Ґоявка (Гоївка)) розташована археологічна пам'ятка — стоянка часів кінця палеоліту, яку обстежували 1972 року.
Археологічні дослідження Нижнева вели від початку XX ст. У 1918 році Богдан Януш (український археолог, етнолог, мистецтвознавець, публіцист, консерватор пам'яток старовини) обстежив городище на території села та зареєстрував курганний могильник. Основну ж масу археологічних пам'яток Нижнева виявили в 1972—1987 роках. Над дослідженнями в основному працював Б. Василенко, який обстежив 38 пам'яток, також Богдан Томенчук і Михайло Клапчук.
Нині на території Нижнева зареєстровано 43 пам'яткиДержавний реєстр пам'яток археології Івано-Франківської області // http://ifoonsku.ucoz.ua/Arkheolohiya.pdf . Зокрема, виявлено 11 багатошарових поселень, історія яких сягає пізнього палеоліту, раннього мезоліту, трипільської культури, підкарпатської культури шнурової кераміки, голіградської культури фракійського гальштату, доби Київської Русі.
До пізнього палеоліту віднесено 6 пам'яток; серед них два поселення в урочищах Ґоявка (Гоївка) та Жбир і 4 майстерні. До мезоліту відносять 9 пам'яток: 3 поселення та 6 майстерень. До енеоліту відносяться 4 пам'ятки. Це зокрема одне трипільське поселення неподалік лікарні в центральній частині села та 3 майстерні цієї ж культури. До бронзової доби також відносяться 4 пам'ятки. Серед них один ґрунтовий могильник в урочищі Стражниця, два поселення та майстерня можливо підкарпатської культури шнурової кераміки.
Знайдено 4 поселення Голіградської культури: в урочищі Охаба під Гоївкою, напроти школи, і в урочищах Під кар'єром та Луг-Правобережний; а також одна майстерня.
Цікавим є курганний могильник в урочищі Могили, що в Державному реєстрі пам'яток археології Івано-Франківської області зафіксований як Нижнів 43. Він відомий ще з XIX ст. та зареєстрований 1918 р. Б. Янушем, проте приналежність його на даний час ще невизначена.
Більшість поселень з числа згадуваних пам'яток знаходяться на гористих узвишшях, зокрема в урочищах Камінка, Патентова гора, Могили, Жбир (Кирнички), Цвинтарська, Гоївка, Кадубець, Поруб, Городище, що пояснюється вигідним розташуванням та природними умовами. Значна кількість майстерень пов'язана з наявністю покладів кременю та значенням крем'яних виробів, особливо для часу пізнього палеоліту та мезоліту, до яких належить більшість виявлених майстерень на території НижневаГончар Р. Археологічні пам'ятки на території села Нижнів // Еврика-Х: зб. студ. наук. праць. — Івано-Франківськ, 2009. — С. 84—87..
До періоду Київської Русі відносять 3 пам'ятки: городище, поселення та майстерня. У Державному реєстрі пам'яток археології Івано-Франківської області нижнівське городище зареєстроване як пам'ятка Нижнів VIII.Відоме городище з XX ст. В 1918 р. його обстежував археолог Б. Януш, в 1987 — археолог Б. Томенчук. Науковці датують його XII—XIII століттям. Воно складається з двох майданчиків. Один з них має розміри 10 на 15 м, з південного напільного боку майданчик обмежений ровом шириною 5-8 м. Другий майданчик прямокутної форми розміром 15 на 15 м. З напільного боку його оточує високий вал (до 5 м.) та широкий рів (до 10м). Культурний шар на городищі сягає 0,05-0,1 м. На південь від нього міститься поселення XII—XIII ст. Нижнів IX. Експедицією відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею неподалік згаданих пам'яток було проведено обстеження урочища Монастирик. Назву урочища пов'язують з існуванням там монастиря. Воно розташоване на захід від городища. Сусідство двох нижнівських урочищ, Городища та Монастирик є закономірним. Фактично біля всіх городищ часів Київської Русі містились поселення-супутникиВуянко М. Нижнівські монастирі: від часів Київської Русі до середини XIX ст. // Наукові записки. Вип. 7-8. — Івано-Франківськ, — 2003..
Історія
Польський період
4 лютого 1437 року — у записі № 141 «Найдавніших записів галицьких судів 1435—1475 років» «Актів ґродських і земських» фігурує Річ Трибух з Нєснова (тобто Нижнева, лат. Ricz Tribuch de Nyesnow);Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1887. — Т. XII. — S. 16. в записі № 145 фігурує пан Ігнат Кутиський з Нєшнева (очевидно, власник поселення; лат. dominus Ihnath Kutisky de NyesznowAkta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — T. XII. — S. 17. — суддя земський галицький, він же Ihnath de Cuthyscza de Nyesznow et BratisszowAkta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — T. XII. — S. 467.).
Щодо перших письмових згадок про село, то їх можна знайти у Львівському державному історичному архіві. Наступна згадка походить із XV століття. У цьому документі говориться, що в 1441 році укладена угода про купівлю-продаж, за якою нижнівський шляхтич Зборислав купив у шляхтича з Петрилова два озера: Бик та Чернилів, заплативши 9 гривень, і таким чином дістав право ловити рибу в цих водоймищах і використовувати їх за власним бажанням.
У другому документі йде мова про те, що в 1474 році в галицькому суді розглядали справу про вбивство паном Феліюсом із Нижнева' батька пана Петра з Мокросаду. Суд виніс вирок, що винний повинен заплатити синові вбитого двоє коней вартістю 20 гривень, або, якщо розрахунок не буде проведено своєчасно, віддати в заставу село Галешів (сучасне Олешів).
У XV ст. в Нижневі постала римо-католицька парафіяBetlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Stanisława biskupa i Św. Jana Chrzciciela oraz klasztor SS. Niepokalanek (dawniej OO. Paulinów) w Niżniowie… — S. 230. .
У 1502—1503 роках село захопили молдавани під проводом господаря Штефана III Чел-Маре.Kurzej M. Kościół parafialny p.w. Św. Anny w Tłumaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2006. — T. 14. — S. 425. — ISBN 83-89273-42-X. Є згадка, що Штефан, молдавський воєвода, у 1502 році наказав побудувати в Нижневі нову пристань для плавання по Дністру, зруйнувавши перед тим пристань у Коропці. Покуття залишалось під Молдавією до 1505 року.
1508 року селу надане магдебурзьке право, Нижнів став містечком, цей статус зберігав до Першої світової війни.
Пізніше дідичем Нижнева був воєвода руський до 1508 року Ян Фредро (предок Александра Фредра, відомого польського комедіоґрафа — діда з материного боку Митрополита-Предстоятеля УГКЦ Андрея Шептицького).
Інший документ, молодший від попереднього на 104 роки, повідомляє про наслідки люстрації (ревізії) у Нижневі: 1578 року містечко мало чотирьох власників: Кшиштофа Блюдницького (Блюдницькі, або Блудницькі гербу Топач чи ЛеліваBoniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 1. — S. 294. , невідомо, повністю чи частково, були власниками містечка на межі XVI—XVII ст.), Евстахія (Стаха) Копичинського, Скотніцького, Свирчовського. Володіли таким майном: Кшиштоф Блюдницький мав 11 ланівЛан = близько 25 гектарів., 2 загородники, 2 священики і одного ремісника; Евстахіуш Копичинський (дідич Копичинців, Вікнян) — 7 ланів і одного ремісника; документ засвідчує про існування феодально-кріпосницьких відносин на Прикарпатті.
Дружина Дьйордя Бойма — фундатора родинної ренесансової каплиці-усипальниці Боймів біля Латинської катедри (собору) у Львові — Ядвіга, за написом на її портреті там само, підписувалася «на Нижневі». Ілько Лемко стверджує, що вона була другою зрадливою дружиною Бойма, донькою королівського урядника АнчевськогоЛемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 36. — ISBN 978-617-629-024-7..
У 1628 році Шимон Копичинський ( до 1631) набув запис на Нижневі від Вонсовичевої.Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 11. — 1907. — S. 124.
Дідич Александер Копичинський у 1640 році убив свого швагра Яна Маковецького гербу Помян (другого чоловіка сестри Барбари) в його домі. Потім продав маєтності в містечку Нижнів, селах Олешів, Кутище, Братишів, Новосілки, Вікняни та заховався, побоюючись судового процесу. В 1642 році «зізнав» запису доживоття разом з дружиною Ельжбетою (Єлизаветою) Дрогойовською. Убитий козаками у Панівцях (також тоді викрадено всі привілеї).
1647 року власником маєтності в Нижневі був коломийський старостаPotoccy (01) Станіслав «Ревера» Потоцький.Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Stanisława biskupa i Św. Jana Chrzciciela oraz klasztor SS. Niepokalanek (dawniej OO. Paulinów) w Niżniowie… — S. 229.
Пйотр — брат Александера, з дружиною Зоф'єю Броневською мали доньку Барбару, чоловіком якої був Марек Секежинський. Вона як удова в 1693 році продала свою маєтність Нижнів представнику роду Яблоновських.
З XVIII ст. власниками (дідичами) були Станіслав Вінцентій, його нащадки Антоній Барнаба (1732—1799), Людвік (1784—1864), Кароль (1807—1885, з 1834 року) Яблоновські гербу Прус III.
З 1788 року в Нижневі почав видобуватися кремінь для рушничних запалів. Французький спелеолог, геолог і натураліст Марсель де Серра у своїй доповіді про видобуток кременю в Галичині повідомляв: « Цим самим Австрії вдалося задовольнити свої потреби в рушничних крем'яних запалах, оскільки імпорт цієї продукції з Франції щорічно коштував тридцять тисяч флоринів (44000 франків). Разом із тим, кремінні запали з Галичини були твердіші, ніж французькі»Daszkiewicz P., Tarkowski R. Zasoby mineralne i kopalnie Galicji w opisie Marcela de Serres z początków XIX wieku // Prace Naukowe Instytutu Górnictwa Politechniki Wrocławskiej. — Nr 117. — 2006. – С. 31-38..
Окрім того, що кремінь видобували в Нижневі, тут ще існувала фабрика, що належала якомусь Фройденгайму. На фабриці кремінь обробляли до спеціальної форми для чорнопорохових рушниць; її заснували наприкінці XVIII ст., працювало там кількадесят працівників.
Австрійський період