Сі́гурд Рагна́рссон, більш відомий за прізвиськом «Зміїноо́кий» (; початок ІХ століття, Сконе — бл. 890, Ютландія) — напівлегендарний конунг данських вікінгів, правитель Сконе, Галланду, Зеландії, Блекінге та данських островів, син Рагнара Лодброка, батько Кнуда І, один із лідерів Великої язичницької армії, яка 865 року вторглася до Англії.

Народження Точна дата народження Сігурда залишається невстановленою.

Достеменно відомо, що майбутній конунг був одним із синів Рагнара Лодброка та Аслауг. З'явився на світ, ймовірно, у Сконе — центрі володінь батька.

Своє прізвисько Сігурд отримав через відмітку в оці, що мала вигляд змія, який кусає власного хвоста. Аслауг вважала, що це пов'язано з дідом хлопчика (Зігфрідом, убивцею змієподібного дракона Фафніра) та свідчить про його видатне майбутнє. Проте сучасні дослідники припускають, що причиною такої особливості Сігурда стала мутація гена PAX6.

З народженням Сігурда також пов'язана одна з легенд. Згідно з нею, Рагнар, хоч і був одружений із Аслауг, хотів також заручитися з донькою конунга Уппсали Ейстейна. Проте Аслауг повідомила чоловікові, що вагітна сином, у якого після народження буде відмітка в оці на згадку про її батька Зігфріда. Вона попросила Рагнара зачекати і, якщо її слова справдяться, відмовитися від другого шлюбу. Той погодився. Коли ж Сігурд народився, його піднесли до Рагнара, який чекав у великій залі, та поклали йому на коліна. Конунг, подивившись на сина, сказав, що саме він буде найвеличнішим із його нащадків, зняв золотого персня та поклав на спину хлопчикові. Крім того, Лодброк дотримав слова та не вступив у інший шлюб.

Молодість Як стверджують дослідники, Сігурд був дуже близьким до свого батька та часто ходив із ним у походи. Зокрема він брав участь у виправі Рагнара до Шотландії, у якій вікінги, здобувши перемогу над піктами, вбили тутешніх лордів. Після цього Сігурд та його брат Радбард були призначені управителями захоплених територій, що говорить про високий авторитет, яким користувалися юнаки.

Поживши певний час у Шотландії, Сігурд повернувся додому. Пізніше брав участь у походах батька до Гардарикі та Піктії.

У 854 році Сігурд, скориставшись смертю конунга Горіка, на чолі великої армії захопив значну частину Зеландії. Оскільки ж на той час юнак самостійно іще не правив ніякими землями, можна припустити, що людей йому надав батько. Опосередковано це підтверджується скандинавськими сагами, які стверджують, що Сігурд успадкував після смерті Рагнара великі землі, зокрема й Зеландію. Таким чином, попри юний вік та не дуже великий досвід командування військами Зміїноокого, саме йому Лодброк довірив здійснити завоювання нових територій. Це чітко говорить про те, що Сігурд користувався значним авторитетом і довірою в батька.

Похід на Англію На початку 865 року Рагнар разом із невеликою армією вікінгів відправився до Нортумбрії. Попри те, що він уже багато разів здійснював набіги на ці землі та не зазнавав поразок, цього разу конунг був розбитий Еллою ІІ та страчений у ямі зі зміями. Невдовзі після цього з Нортумбрії до Скандинавії відпливли посланці короля, які повинні були повідомити про смерть Лодброка його синам.

За легендою, коли посланці прибули до синів Рагнара, Сігурд саме вправлявся з ножем. Він настільки був шокований новиною, що випадково підрізав собі пальці, розкраявши шкіру та м'язи аж до кістки, проте навіть не відчув болю. Його брат Гвітсерк хотів убити нортумбрійців, проте Івар Безкосний заборонив це робити і дозволив останнім піти живими.

Сини Рагнара одразу ж закликали всіх вікінгів Скандинавії об'єднатися для помсти за смерть великого конунга. Всього їм на допомогу прийшло до десяти тисяч воїнів.

Наприкінці 865 року флотилія з трьохста дракарів, очолювана п'ятьма синами Рагнара Лодброка, відпливла до Англії. У цей період Сігурд згадується як один із рівноправних лідерів Великої язичницької армії.

Наприкінці осені вікінги дісталися графства Кент. Місцеві жителі вирішили не чинити спротиву завойовниками, відкупившись від них великим викупом. Скандинави, не бачачи сенсу проливати кров, відпливли до Східної Англії. Проте й тут вони не зустріли опору, адже король Едмунд також запропонував велику суму грошей в обмін на мир. Вікінги погодилися, проте додатково домоглися дозволу перезимувати, збудували власну фортецю та закупили велику кількість коней. Ймовірно, десь у цей період Сігурд поступився лідерством Іварові Безкосному та Гальфдану.

Восени 866 року вікінги вирушили у великий похід на Нортумбрію. Війська короля Елли не могли чинити належного опору через велике виснаження від спустошливої громадянської війни, а тому залишили Еофевік, коли на горизонті показалася армія вікінгів. Скандинави захопили місто, перейменували його на Йорк та перетворили на свою головну військову базу на острові. Водночас вони почали готуватися до нової битви з ворогами.

Весною 867 року до Йорка підійшли об'єднані війська Елли та його брата Осберта. Ще зовсім нещодавно ці двоє воювали один із одним за корону Нортумбрії, проте зараз вони забули про старі образи перед обличчям спільної загрози. Оборону Йорка очолили Івар Безкосний та Гальфдан. Попри успіхи королівських військ на початку штурму, завдяки чому вдалося зайти до міста, далі удача полишила Еллу та Осберта. Їхня піхота була занадто важкою, а надміру велика чисельність армії робила її неповороткою та повільною. Вікінги ж навпаки — були представлені переважно легкою піхотою, а також користувалися перевагами маневровості. Крім того, скандинави ще задовго до початку бою заготували в Йорку велику кількість пасток і засідок. Відтак нортумбрійці зазнали поразки. Елла та Осберт потрапили в полон та невдовзі були страчені.

Подальше життя Після перемоги на убивцею батька Зміїноокий, швидше за все, повернувся додому та розділив спадок Рагнара з Бйорном Залізнобоким, здобувши владу над Сконе, Галландом, Зеландією та малими данськими островами.

Вважається, що далі Сігурд вів постійні війни з іншими конунгами за збереження своїх володінь від чужих зазіхань. Водночас йому вдалося захопити Блекінге, розширивши власну територію.

Відомо, що в Сігурда було двоє дітей — донька та син. Дівчинку звали Аслауг (як і матір Зміїноокого). Проте думки науковців розходяться у питанні визначення особистості сина конунга. За однією версією, хлопчика звали Свеном і він успадкував володіння Сігурда після смерті останнього. У майбутньому Свен став батьком данського правителя Кнуда. Водночас інша теорія повідомляє, що саме Сігурд безпосередньо був батьком Кнуда. Найбільш переконливим аргументом на користь другого припущення слугує той факт, що про Свена майже ніякої інформації не збереглося ні в сагах, ні в інших джерелах, достовірність яких підтверджена. Проте це було б неможливо з урахуванням значних територій, якими він мав би володіти, та прямого походження від Рагнара Лодброка. Більше того, про Свена інформації навіть менше, ніж про самого Сігурда. Відтак можна небезпідставно припустити, що сином Зміїноокого був не Свен, батько Кнуда, а сам Кнуд.

Точна дата смерті Сігурда Зміїноокого також залишається невідомою. Водночас потрібно врахувати, що після нього наступним конунгом мав би стати Кнуд. Як відомо, останній втратив родові землі незадовго після смерті батька, адже їх захопив Олаф Зухвалий. Оскільки це загарбання відбулося близько 890 року, можна припустити, що Сігурд помер приблизно тоді ж (ймовірно, на території сучасної Ютландії).

У кінематографі У серіалі «Вікінги» роль Сігурда виконав Девід Ліндстрем.

Джерела Waggoner, Ben (2009) The Sagas of Ragnar Lodbrok (The Troth) ISBN 978-0-578-02138-6 McGuigan, Neil (March 2015). «Ælla and the Descendants of Ivar: Politics and Legend in the Viking Age». Northern History. 52 (1): 20–34.