Деветашське плато — плато в Північній Болгарії, Середніх Передбалкан, Ловецької, Габровської і Великотирновської областей.
Плато Деветаш поширюється на північну частину Середнього Передбалкана, між долинами річок Осам на північному заході і Росицею на південному сході. На південному заході річка Гостинка (права притока Осами) і на південь річка Магара (ліва притока Росици) відокремлює плато від Ловчанської височини і Севлиєвської височини. На південь від села Брестово через сідловину (440 м) з'язане з Ловчанськими висотами. По його північному підніжжі проходить кордон між Средньо Дунайською рівниною і Середнім Передбалканом.
Його довжина з заходу на схід становить 28 - 30 км, а ширина — до 18 км. Його найвища точка гора Чуката (555,7 м) знаходиться на півдні, в 600 метрах на північний - схід від села Брестово. Середня його висота 400 - 500 м і нахилена на північ. Його північно-західні і північні схили, що виходять на Осам і Дунайську рівнину, відповідно, круті, отвісні. Плато формується з нижньої крейди, сильно вирізане гротами, прірвами, печерами, карстовими джерелами і озерами.
Через карсти майже немає поверхневих річок, а ті що є, протікають на північний захід до Осами і на південний схід до Росиці. З північно-східної частини плато тече річка Ломя (права притока Осами). Ґрунти в основному сірі ліси. Окремі ділянки зайняті дубовими лісами, і багато з рівнинних частин займають великі рілля і пасовища.
На плато Деветаш і на його периферії розташовано 14 населених пунктів, в т.ч. 1 місто та 13 сіл:
Ловецька область
Громада Ловеч - Брестово, Гостиня, Деветаки, Йоглав, Смочан, Тепава; Громада Летниця - Горсько-Сливове, Крушуна, Карпачево, Чавдарці;
Габровська область
Громада Севлиєво - Агатово, Крамолин;
Великотирновська область
Громада Сухиндол - Коевці, Сухиндол.
У південно - східній частині плато пролігає траса (23,5 км) від села Малкий Виршець до міста Сухиндол третього класу № 403 дорожньої державної мережі Севлієво - Сухиндол - Павликени.
Ділянка автомагістралі "Хемус" має бути побудована за проектом на північному передгір'ї плато.
На Деветашському плато є деякі з найбільших печерних комплексів в Болгарії. Вони характеризується високим біорізноманіттям. Входять до Національної екологічної мережі Natura 2000. Туристичне місце з зростаючою популярністю. Окрім численних печер на Деветашському плато , район надзвичайно багатий на природу, відвідувачі можуть познайомитися з багатою культурою і побутом місцевого населення, вивчити багато культурних, історичних і природних пам'яток.
Найбільш популярними туристичними напрямками на Деветашському плато, що відвідуються щорічно тисячами туристів, є:
Крушунськи водоспади — чудова водяна феєрія, що відкриває унікальність природи, утворюючи єдиний в країні травертиновий каскад.
Численні печери і прірви в цьому районі. Не всі з них досліджуються і пристосовані для туризму, більшість з них в основному цікавить спелеологів. Найвідомішою є печера Деветашка. У середньовіччі тут мешали люди. Сьогодні вона є однією з трьох найбільших в Європі. Крім печери Деветашки на північно-західній і північній периферії плато розташовані печери Кадена дупка, Калева, Руєва, Гурлева, Водната, Чавдарська, Маарата та інші.
Влітку 1982 року фахівці декількох інститутів Болгарської академії наук спільно з 30 учнями математичної гімназії "Гео Милев" із Плевена провели комплексну експедицію по виченю флори та фауни на плато. Боєв, Х. 1982. Експедиція "Деветашкого плато - 82". - Природа і знання, 10: 24-25. Зібрана інформація про 64 видів птахів, в їх числі змієїд (Cicaetus gallicus), чорний шуліка (Milvus перелітних), підсоколик великий (Falco Subbuteo), пугач звичайний (Bubo Bubo) та інші. Боєв, Г. 1983. Спостереження за птахами в північній частині Деветаського плато. - Орнітологічний інформаційний бюлетень, Inst. біля зоопарку. - BAS, 13-14: 31-36. На кістовим залишкам у Горницької печери палеозоологом проф. Златозаром Боевим визначені - куріпка сіра (Perdix Perdix), фазан звичайний (Phasianus colchicus), звичайний шпак (Strurnus вульгарного), галка (Corvus monedula) і домашня курка (Gallus Gallus ф. Domestica). У Брашлянській печері він знайшов залишки снігура (Pyrrhula Pyrrhula) і звичайного шпака. Всі знахідки датуються широко з самого кінця плейстоцену - пізнього голоцену. Боєв, З. 2012.
Топографічна карта
Примітки
Джерела
Мічев, Микола та інші . Географічний словник Болгарії . Софія, Наука і мистецтво , 1980. стор. Христова, Маргарита, Ц. Раїнова, І. Райнов (компілятори). Плато Деветашко. Біогеографічний каталог . 2002. Семариш, САГІ Лотос, Софія, ISBN 954-8021-07-2