Лизогуб Микола (6 грудня 1892, Горинка, Кременецький повіт, Волинська губернія — 30 січня 1918, Крути, Чернігівська губернія) — герой Крут, розстріляний більшовиками.
Життєпис Приїхав до Києва на навчання у гімназії. За спогадами навчався у П'ятій київській гімназії. У 1914 р. — член таємної організації самостійників, брав участь у виданні газети «Вільна Думка».
Навчався на медичному факультеті в університеті Святого Володимира. До того, як взяти участь у бою під Крутами, він прийшов до своєї двоюрідної сестри Ольги аби попрощатися. Жінка хотіла відмовити його, але він сказав: «Йдуть усі мої товариші, я не можу не піти…».
Під час бою під Крутами 30 січня 1918 р. потрапив у полон і був розстріляний більшовиками. 19 березня 1918 р. похований на Аскольдовій могилі у Києві.
Згодом, у 1919 р. його друг — Валентин Отамановський присвятив Миколі свою книжку «Син України».
Вшанування пам'яті 27 січня 2023 року Миколі Лизогубу відкрили пам'ятну дошку в родинному селіБ. Боденчук. На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку учаснику бою під Крутами // Суспільне Новини. — 2023. — 27 січня..
Примітки
Джерела
Скальський, В. «Боронячи Україну від насильників». Наші перші «кіборги» // Історична правда. — 2017. — 29 січня. Ілинич, О. Кременчанин розповів про свого предка, що загинув під Крутами (фото) // Терен. — 2019. — 29 січня. Злотополець, В. Син України: історична повість у 3 частинах . — Київ-Кам'янець-Відень: видавництво т-ва «Вернигора» у Києві, 1919 р.