Білоруси в Польщі є однією з найбільших національних меншин. Згідно з переписом 2002 року, в Польщі проживає 50 тисяч білорусів, переважно в Підляському воєводстві (96,6 %; найбільше в Білостоці — 7,5 тисяч). Водночас за підрахунками Петра Ебергарта в 1992 їх кількість становила 215 тисяч осіб, а згідно з Марком Галушко кількість білорусів досягає 230 тисяч.На думку польського дослідника К. Підляського, в кінці 1980-х у Польщі жило від 250 до 400 тисяч білорусів, за даними Польської автокефальної православної церкви — 290 тисяч (1/3 її віруючих). Згідно ж зі статистикою виборів до сейму в 1989 в районі Білостока білоруси становили 30 % населення (206,8 тисяч осіб), в тому числі в Білостоці 25 % (65,5 тис. чол.), Більську-Підляському і Гайнівці по 65 % (відповідно 17,2 і 15,1 тисяч осіб). Згідно з переписом білоруську мову в повсякденному спілкуванні вживає тільки 40,6 тисяч осіб.
Захисту прав і інтересів білоруської діаспори в Польщі сприяють Декларація про білорусько-польські відносини (жовтень 1990), угода про співпрацю між Міністерством освіти Білорусі і Міністерством народної освіти Польщі (березень 1992), білорусько-польський Договір про добросусідство і співробітництво від 23 червня 1992.
Більшість гмін, у яких сьогодні білоруси офіційно становлять більшість населення, історично входять до української етнічної території.
Територія найщільнішого проживання
Білоруси є автохтонним населенням Підляського воєводства, територія якого була передана в 1944 Польщі. Білоруси офіційно переважають кількісно в чотирьох ґмінах воєводства, відрізняючись таким чином від інших національних меншин Польщі (крім них тільки литовці утворюють абсолютну більшість населення в Пунській гміні). У 12 ґмінах воєводства (в тому числі в містах Більську-Підляському і Гайнівці) білоруси складають понад 20 % населення, що, відповідно до закону від 6 січня 2005, дало їм право на застосування двомовних назв географічних об'єктів і використання білоруської мови в контактах з урядом. 21 червня 2007 білоруська мова стала офіційною в Гайнівці. Відповідне схвалення на внесок Білорусько-народної фракції прийняла міська Рада.Hajnówka: Obsłużą po polsku i białorusku Gazeta Współczesna 22.06.2007 Кількість білоруського населення в 16 гмінах Підляського воєводства % Гміна Чижі 81,81 Гміна Дубичі Церкевне 81,33 Гміна Орля 68,93 Гміна Гайнівка 64,91 Гміна Нарва 49,23 Гміна Більськ-Підляський 46,68 Гміна Наровка 47,27 Гміна Кліщелі 41,83 Гміна Черемха 28,71 Гайнівка 26,41 Гміна Грудк 23,07 Більськ-Підляський 20,66 Гміна Нурець-станція 16,36 Гміна Міхалово 14,17 Гміна Милейчиці 13,09 Гміна Беловежа 11,54 Проведене в 1992 році анкетне дослідження ґрунтувалося на виявленні та порівнянні кількості представників меншин в Польщі за офіційними даними, на думку волосних органів самоврядування та на думку представників організацій меншин. За офіційними даними (1976) цифра білорусів вимальовувалася в 180 тис. Осіб, за оцінками волосних органів самоврядування (1992) кількість білорусів становила 76 тис., а за оцінками білоруських організацій (1992) — 400 тис. осіб. Разом з тим дослідник Люциан Адамчик підкреслює, що дані анкетних досліджень не спиралися на самодекларації громадян, а офіційні відомості були найчастіше значно спотворені з політичних причин. Так, кількість німецької меншини була оцінена в 3 тис. осіб, в той час як органів самоврядування гмін оцінювали її чисельність в 260 тис., а власне організації німецької меншини — у 250—300 тис. Таким чином, кількість німців Польщі була занижена, як мінімум, у 83 рази.
Польська дослідниця Андріана Скарупська підкреслювала певні труднощі з точним визначенням кількості білорусів у Польщі, що було обумовлено недосконалістю методик підрахунку (було відсутнє пряме запитання про національну приналежність), а також тим фактом, що кількість білорусів визначалася тільки через статистику, яка фактично стосувалася лише православних. Спеціалістка також відзначала феномен подвоєної, недостовірної або регіональної самосвідомості серед ряду жителів білорусько-польського прикордонняСкарупска, А. Білоруський меншість в Польщі // Білорусь і Польща після розширення Європейського союзу: [zbiór artykułów / red.: M.Krzysztofowicz..
Згідно з даними перепису населення Польщі 2011 року білоруське населення склало 43878 людини, зменшившись у порівнянні з переписом 2001 р. приблизно на 4 тис. (у 2001 р. — 47 640). Найбільшу частку білоруси становили в чотирьох південно-східних повітах Білостоцького воєводства: 39,2 % — в Гайнівському повіті, 19,8 % — у Більскому, 3,46 % — у Семятицькому, 3,2 % — в Білостоцькому. У 12 ґмінах воєводства частка білорусів перевищувала 20 %, а в чотирьох ґмінах (81 % в гміні Чижі Гайнівського повіту, 81 % в гміні Дубичі Церковні Гайнівського повіту, 68 % в гміні Орля Бєльського повіту, 84 % в гміні Гайнівка Гайнівського повіту) частка білоруського населення була більше 50 %. За офіційними підрахунками білоруська меншина є другою найбільшою національною меншиною в Польщі після німецької меншини (144236 осіб) Rychlik, J. Realizacja praw mniejszości białoruskiej w Plosce i mniejszości polskiej na Białorusi // Dziedzictwo pogranicza: realizacja praw mniejszości polskiej na Litwie, Białorusi, Ukrainie iw Czechach oraz mniejszości białoruskiej, litewskiej, ukraińskiej i czeskiej w Polsce: [zbiór artykułów / red. : D.Górecki. - Łódź: Wydawnictwo Łódzkiego Uniwersytetu, 2013] - С. 113-140. .
Історія Білорусько-польські контакти відомі з часів раннього Середньовіччя (торгові відносини, династичні шлюби, військові зіткнення та ін.). Білоруська присутність у Польщі і обмін населенням почалися за часів ВКЛ. Колишні білоруси потрапляли на польські землі як військовополонені. Наприклад, коли у 1325 великий князь литовський Гедимін віддав свою дочку Альдону за Казимира, сина Владислава I Локетка, з Польщі були повернута певна кількість військовополонених, а у складі почту Альдони до Польщі були спрямовані вихідці з ВКЛ. Вважається, що в середині XIV ст. в Польщі жило близько 40 тис. білорусів. В 1386, одружившись із польською королевою Ядвігою, королем Польщі став великий князь ВКЛ Ягайло, який поклав початок польської королівської династії Ягеллонів.
В результаті Люблінської унії 1569 білоруси і поляки майже до кінця XVIII ст. опинилися у складі єдиної держави — Речі Посполитої. Після поділів Речі Посполитої певна кількість білорусів жила на етнічно польських землях у складі Російської імперії. Згідно з переписом 1897 в Привіслянському краю білоруси становили 6,7 % населення (близько 30 тис. чол.), найбільше в Сувальській (27525 чол.) і Варшавській (1354 чол.) губерніях.
Після Першої світової війни, коли польська держава була відновлена, на її землях залишилася частина етнічних білорусів. У складі Польщі незабаром виявилася велика частина етнічно білоруських земель (Західна Білорусь), які увійшли до складу Віленського, Поліського, Новогрудського, Білостоцького воєводств. За підрахунками статистичних органів СРСР у Польщі жило 3250 тис. чол. У вересні 1939 білоруські землі Польщі увійшли до складу СРСР. Під час Другої світової війни білоруси служили у Війську Польському, брали участь в оборонних боях у 1939, входили до складу Армії Андерса, Армії Крайової та Армії Людової.
В кінці Другої світової війни після радянсько-польських угод про кордон від 26 липня 1944 і 16 серпня 1945 влада СРСР передали Польщі зі складу БРСР 17 районів Білостоцької і 3 райони Брестської областей, населених переважно білорусами. Під час демаркації кордону між БРСР і Польщею і взаємної репатріації населення з Білорусі до Польщі (переважно на Білосточчину) в 1944–1948 переїхали понад 270 тис. чол. (білоруси-католики декларували себе поляками). Через негативне ставлення польського підпілля, несприятливе економічне становище в районі Білостока частина білорусів оселилася в Ольштинському краї, Помор'ї (райони Гданська і Щецину), Варшаві, Кракові, Торуні та ін. містах.
До 1948 влада Польщі офіційно не визнавала наявності білоруської національної меншини в країні. Організована національно-культурна діяльність білорусів, яка почалася наприкінці 1940-х з відновлення білоруської школи, активізувалася в жовтні 1956, коли національні меншини отримали право організовувати свої об'єднання, які, тим не менш, знаходилися під контролем і у фінансовій залежності від Міністерства внутрішніх справAdamczuk, L. Mniejszości narodowe w Polsce w 1992 roku // Białoruś, Czechosłowacja, Litwa, Ukraina: mniejszości narodowe w świetle spisów statystycznych XIX—XX.. Було створено Білоруське суспільно-культурне товариство (БСКТ), кафедра білоруської філології у Варшавському університеті та ін. У 1956 почала видаватися газета « Нива», в 1957 — «Білоруський календар», а від 1958 діє літературно-мистецьке об'єднання «Біловежа», створені білоруські ліцеї в Більську Підляському і Гайнівці. За соціальним статусом до кінця 1950-х більшість білорусів Польщі була селянами.
У 1976 р. Центральний Комітет Польської Об'єднаної Робітничої партії ухвалив рішення про морально-політичну єдність польської нації, що мало негативні наслідки для діяльності об'єднань національних меншин. У 1970-ті й під час воєнного стану в 1981–1983 через обмеження з боку польської влади спостерігався спад суспільно-культурної активності білорусів. У 1980-і виникли Білоруське об'єднання студентів (1981, зареєстроване в 1988), Гайнівський музей пам'яток білоруської культури, ряд білоруських видавництв і періодичних видань.
Після важких для білоруського національного життя в Польщі часів у 1970-1980-і рр. зміни суспільно-політичної ситуації в 1989–1991 рр. дозволили виправити становище на краще. На початку 1990-х рр. у польських школах білоруську мову вивчали 3677 чоловік, а в білоруських ліцеях у Гайнівці та в Більську займалися 630 учнів. У ліцеї в Гайнівці викладання предметів велося польською мовою, проте 4 години на тиждень відводилося на вивчення білоруської мови, літератури, культури та історії Білорусі. Білоруська філологія як спеціальність для слов'яністів була введена в Люблінському університеті, а в Ягеллонському університеті викладався курс білоруської мовиКовалевич, М. Білоруське школу в Польщі і польський на Брестчине // Білорусько-польське взаємодія в галузі культури: [матеріали науково-практичної конференції / ред.: В. Лашук і ін. — Брест: Талер тисяча дев'ятсот дев'яносто три] — С. 7 — 10..
У 1990-ті були зареєстровані Рада білоруських організацій у Польщі, Союз гмін східної Білосточчини, Союз білоруської молоді, Білоруське історичне товариство (керівник Олег Латишонак), Асоціація білоруських журналістів. Створені Об'єднання варшавських білорусів, білоруське культурно-просвітнє товариство в Гданську «Хатка» (1992), білоруський гурток в Ольштині. У 1997 в сейм був обраний керівник БСКТ Ян Сичевський.
Суспільно-культурне життя До головних організацій білоруської меншини в Польщі належать Білоруське суспільно-культурне товариство, Білоруський Союз у РП, Союз білоруської молоді, Білоруське літературне товариство «Беловежа», Білоруське історичне товариство, Асоціація білоруських журналістів, Об'єднання білоруських студентів. Ними видаються щотижня газета «Нива», щомісяця «Czasopis» і раз на півроку «Białoruskie Zeszyty Historyczne». До найголовніших культурних заходів білорусів Польщі належать Фестиваль Білоруської Молодіжної Музики «Басовище», Фестиваль «Білоруська Пісенька» в Білостоці, Бєльська бардівська осінь, Свято білоруської культури в Білостоці, Свято «Купали» в Біловежі.
Більшість віруючих належить до Польської Автокефальної Православної Церкви, що через свою діяльність сприяє збереженню національної своєрідності білорусів: видається щомісяця журнал « Przegląd Prawosławny», діють Братство Святих Кирила і Мефодія, Молодіжне Православне Братство.