Кузьма Царешчанка (Терешчанка) (жовтень 1888, Замостище, Рославський повіт, Смоленська губернія — , зона окупації СССР Біларусі) — білоруський політик, організатор Білоруської Армії. Член Вищої Ради БНР та Міністр внутрішніх справ БНР. Міністр білоруських справ Литовської Таріби. Фундатор Військово-дипломатична місії БНР у Латвії та Естонії та ідеолог балтійського геополітичного напрямку модерної політики Біларусі.
Біографія
Закінчив Псковську землемірну школу (1906), Московський сільськогосподарський інститут (1912). 3 1906 прихильник партії соціалістів-революціонерів. Під час навчання в Москві був активним учасником білоруського студентського гуртка.
3 початку Першої світової війни в діючій армії. 1917 — голова Псковської білоруської ради, делегат з'їзду білорусів-військовослужбовців Північного фронту у Вітебську і Всебілоруського з'їзду в Мінську.
З 1918 член Віленської білоруської ради, один з організаторів Гродненського Білоруського національного комітету. Брав участь в організації Партії білоруських есерів на Гродненщині.
У січні — лютому 1919 — комісар Міністерства білоруських справ Литовської Таріби в Білостоці, Гродно. 3 лютого 1919 призначений А. Луцкевичем на пост міністра внутрішніх справ БНР.
Учасник клубу «Білоруська хатка» в Гродно, один з ініціаторів скликання Білоруського з'їзду Віленщини і Гродненщини влітку 1919.
З осені 1919 — голова Тимчасового Білоруського національного комітету в Мінську, один з керівників Центрального Білоруського союзу сільського господарства.
Член Вищої Ради БНР.
У другій половині 1920 знаходився у Варшаві і західних повітах Білорусі.
У листопаді 1920 року він підписав План-Концепцію зустрічі («Слуцька акція») деяких білоруських соціалістів з представниками місцевих поміщиків для обговорення спільних дій проти більшовиків, основними положеннями яких були: звільнення Білорусі та досягнення її незалежності; незалежність Білорусі здобувається шляхом федерації з Польщею через її тісніший зв'язок з Центральною Литвою; надія лише на власні сили, сили Краю, а отже — політика проводиться в дусі виконання всіх постулатів населення; внутрішні непорозуміння між політиками та іншими верствами населення мають бути виключені; національна рівність; державність безсумнівно білоруська; опора на місцеве самоврядування; озброєння всього населення Білорусі та прийняття добровольців з Польщі до регулярної білоруської армії; радикальна земельна реформа та її реклама; уникнення реквізицій; допомога в забезпеченні продовольством; легальний уряд, створений Верховною Радою, — склад уряду: 50 % білорусів, 40 % поляків та 10 % євреїв. Такий національний склад уряду та вся ситуація — отримати гарантії допомоги від Польщі; опора на Польщу, Центральну Литву та Францію — для боротьби з більшовиками. Серед інших підписантів плану-осмислення були: Альгерд Гордзялковський, Смолич Аркадій, Ігнат Парембський, Абєзерський, Павло Жаврид, Андрій Якубецький, Рожновський, Лявон Дубейкавський, Чеслав Крупський, Антон Неканда-Трепка, Сергій Баран Ул. Ляхоўскі, Ул. Міхнюк, А. Гесь, «Слуцкі збройны чын 1920 г. у дакумэнтах і ўспамінах». — 2-ое выд. дапрац.. — Менск: Энцыклапедыкс, 2006. — С. 296—297. — 400 с. — ..
З 1921 — у Вільнюсі, брав участь в організації Спілки сільського господарства Віленського краю.
На початку 1922 переїхав до російської зони окупації Біларусі (так звана БССР), активно колаборував із большевками — на посадах у Центральному Білоруському союзі сільського господарства.
Помер за загадкових обставин, імовірно убитий ОГПУ (за офіційними даними — від розриву серця).
Література
Ляхоўскі У., Чарнякевіч А. Кузьма Цярэшчанка // ARCHE Пачатак. — 2011. — № 11. — С. 23—64.
Примітки