Отто Штайнбрінк (; 19 грудня 1888, Ліппштадт - 16 серпня 1949, Ландсберг-ам-Лех) - один із керівників військової промисловості Третього Рейху, бригадефюрер СС, член Кола друзів рейхсфюрера СС, лідер воєнної економіки. Один із найкращих командирів підводних човнів в історії, кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія 3 квітня 1907 року поступив на службу кадетом в Імперський військовий флот, з 1911 року служив на підводних човнах. Під час Першої світової війни був командиром підводних човнів U 6, UB 10, UB 18, UB 57 і UC 65, на яких здійснив 24 походи і потопив 216 ворожих кораблів загальною водотоннажністю 244 797 брт і, таким чином, зайняв четверте місце у списку найрезультативніших підводників Першої світової війни.

Після війни демобілізований. В 1923 році поступив на керівну посаду в компанію Linke-Hofmann-Lauchhammer AG. З 1925 року - особистий секретар Фрідріха Фліка, згодом - віце-президент концерну Фліка. 1 травня 1933 року вступив у НСДАП (квиток №2 638 206), 30 травня 1933 року - в СС (особистий номер 63 084). Згодом став членом Кола друзів рейхсфюрера СС і переконав Фрідріха Фліка приєднатись до Кола, декілька разів був гостем у квартирі Генріха Гіммлера. Літом 1939 року покинув концерн Фліка.

В грудні 1939 року поступив у компанію Thyssen. З 1940 року - член контрольної ради Vereinigte Stahlwerke AG, в якій Thyssen володіла більшістю акцій, і був заступником голови до кінця Другої світової війни. З травня 1940 по березень 1942 року- генеральний представник металургійної промисловості в Люксембурзі, Бельгії та Нідерландах. З квітня 1941 року - член Президіуму вугільної промисловості рейху, з березня 1942 до осені 1944 року займався евакуацією промислових підприємств зв якості генерального представника, відповідального за вугільну промисловість Бельгії, Франції та Нідерландів. В квітня 1945 року здійснював зв'язок між рурською промисловістю та групою армій «B».

30 квітня 1945 року заарештований американцями і став одним із підсудних Нюрнберзького процесу у справі Фрідріха Фліка. Визнаний винним за пунктами обвинувачення 4 і5 (членство в НСДАП і Колі друзів рейхсфюрера СС та участь у злочинній організації СС) і 22 грудня 1947 року засуджений до 5 років ув'язнення. На суді Штайнбрінк заявив, що вступив у НСДАП і СС лише в інтересах концерну Фліка, щоб зменшити антикапіталістичний та антикорпоративний вплив НСДАП на підприємців, і що він не знав про злочинну діяльність СС. Помер у Ландсберзькій в'язниці.

Звання

Зее-кадет (3 квітня 1907) Лейтенант-цур-зее (1911) Обер-лейтенант-цур-зее Капітан-лейтенант Штандартенфюрер СС (30 травня 1933) Оберфюрер СС (квітень 1935) Бригадефюрер СС (січень 1939) Фрегаттен-капітан (1939)

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Королівство Саксонія) Лицарський хрест Військового ордена Святого Генріха (Королівство Саксонія) Нагрудний знак підводника Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами (9 січня 1916) — як командир підводного човна UB 10. Pour le Mérite (29 березня 1916) — як обер-лейтенант-цур-зее і командир підводного човна UB 18.

Міжвоєнний період

Почесний хрест ветерана війни з мечами Йольський свічник Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Лідер воєнної економіки (квітень 1938)

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

Примітки

Джерела

Johannes Bähr et al: Der Flick-Konzern im Dritten Reich. Hrsg. v. Institut für Zeitgeschichte München-Berlin im Auftrag der Stiftung Preußischer Kulturbesitz. Oldenbourger Wissenschaftsverlag, München 2008. ISBN 978-3-486-58683-1. Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Verlag GmbH, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-10-039309-0. Susanne Jung: Rechtsprobleme der Nürnberger Prozesse. Dargestellt am Verfahren gegen Friedrich Flick. Tübingen 1992. ISBN 978-3-16-145941-2. Thomas Ramge: Die Flicks: eine deutsche Familiengeschichte um Geld, Macht und Politik. Campus Verlag Frankfurt/New York, 2004. ISBN 3-593-37404-8. S. 110