Жорж Папазов ( / Georges Papazoff; 2 лютого 1894, Ямбол, Болгарія — 23 квітня 1972, Ванс, Франція) — болгарський і французький живописець сюрреаліст, письменник, більшу частину життя прожив у Франції.
Біографія Георгі (Жорж) Папазов народився 2 лютого 1894 року в місті Ямбол. У 1918 році закінчив факультет ландшафтної архітектури в Празі. У тому ж 1918-му, подорожуючи по Європі, в Мюнхені взяв участь в семінарі художника авангардиста Ганса Гофмана. Вперше показав роботи на виставці в Софії в 1919 році.
У 1921 році оселився в Берліні, де познайомився з австрійським експресіоністом Оскаром Кокошкою та де вперше побачив роботи Клеє. У 1924 році Папазов приїжджає в Париж, близько сходиться зі своїм співвітчизником Жюлем Паскіним, а також з такими значущими персонажами нового французького живопису, як Андре Дерен Андре Дерен навіть стає хрещеним батьком дочки Папазова, Міріам (1925—1999). і Моріс де Вламінк. У короткий термін Папазов стає чи не ключовою фігурою на Монпарнасі, вже у 1925 році показує роботи в Салоні Незалежних.
У другій половині 1920-х його напівабстрактні, фантастичні роботи (які стилістично були близькі і Жуану Міро, і Максу Ернсту) бажали бачити на своїх виставках сюрреалісти, але він відхилив пропозицію формально увійти в групу, бачачи в них «закоренілих сектантів». З сюрреалістів близько був знайомий з Робером Десносом, а Марсель Дюшан показував роботи Папазова в мистецьких колах Нью-Йорка.
У 1930 році він переїжджає на таким чином, ставши сусідом Александра Колдера і Макса Ернста. Здійснює (1933—1934) турне по Європі, показуючи свої роботи в Югославії, Італії, Швеції, Чехословаччині.
У 1934 році Папазов приїхав на батьківщину; художник навіть збирався залишитися там на постійне проживання. Він пробув у Болгарії близько двох років, і в цей час був, з одного боку, дуже активний: відкрив у травні 1934 року в галереї «Кооп» свою виставку, потім, в жовтні 1935 року — ще одну, супроводивши її шістьма лекціями. З іншого боку, він подовгу усамітнюється в монастирях або в далеких селах. У ці місяці відносини з болгарськими колегами коливалися від прохолодних до ворожих (його новаторські речі залишилися на батьківщині незрозумілими), і 14 липня 1936 року Папазов залишає Болгарію, на цей раз назавжди. Повернувшись до Парижу, поселяється на Монмартрі.
У 1952 році художник публікує автобіографічну повість «Брати Дренови» французькою мовою. Йде на спочинок у 1960 році, оселившись у Вансе, на південному сході Франції, в департаменті Приморські Альпи на Лазурному березі. Тут він і помер 23 квітня 1972 року.
З 1952 року в Ямболі, рідному місті Папазова, діє художня галерея, що носить його ім'я. У центрі міста є також вулиця , названа на честь художника.
Твори «Пейзаж от Чехия» (1916), «Портрет на майката на художника» (1924), «Морето» (1925), «Двойка» (1928), «Пейзаж от Дордона» (1930), «Корабокрушение» и «Гладиатори» (1957), та ін.
Примітки
Література Станчева, Румяна Л. Художникът Жорж Папазов като писател . — София: Colibri, 2014. — 168 с. — ISBN 978-619-150-264-6. Succession M. P. Important Ensemble De Gravures, Aquarelles et Peintures Provenant ed l'Atelier de Georges Papazoff. 1894—1972. — Paris: MES LOISEAU ET SCHMITZ, 2000. Papazoff, Georges. GEORGES PAPAZOFF (1894—1972) . — Genève: Musée du Petit Palais, Musée d'Art Moderne, 1990. — 20 ill, 4 p. (фр.) Кръстев, Кирил. Жорж Папазов — 1894—1972 (Изложба на творби от фонда на музея Пти-Пале) — Женева. — Международна фондация Людмила Живкова, 1988. — 57 с. (болг.) Papazoff, Georges; Soupault, Philippe. PAPAZOFF . — Gallery, 1975. (фр.) Papazoff, Georges. Sur les Pas du Peintre — Suivi de «Documents et Témoignages». — Paris: Galerie de Seine, 1971. — 123 p. (фр.) Papazoff, Georges; Marcel, Aymé. Lettres à Derain . — Nouvelles éditions. — Debresse, 1966. — 125 p. (фр.) Papazoff, Georges. Derain, mon copain / Derain, André (Ill). — Valmont, 1960. (фр.) Мавродинов, Никола. Новата българска живопис . — София: Българска книга, 1947. — 128 ил., 87 с. Pappasoff, Georges. Pascin… Pascin… C'est moi !. — Paris: Le Triangle, 1932. — 56 p.
Джерела Adam Biro et André Passeron, Dictionnaire général du surréalisme et de ses environs, Office du Livre, Fribourg, Suisse et Presses universitaires de France, Paris, 1982 Jean-Paul Crespelle, Montparnasse vivant, Paris, 1962 Gaston Diehl, Georges Papazoff, Paris, Cercle d'art, 1995 Andrei B. Nakov, Georges Papazoff: franc-tireur du surréalisme, éditions de la Connaissance, Bruxelles, 1973Georges Pappasoff , сайт на Андрей Наков. Philippe Soupault, Papazoff: le domaine unique de la diversité et de la surprise. Paris: Galerie de Seine, 1975 Кирил Кръстев, Жорж Папазов, София, 1973 Румяна Станчева, Художникът Жорж Папазов като писател. София: Колибри, 2014, 168 с. ISBN 978-619-150-264-6
Посилання Відео: Каже Жорж Папазов кілька коротких епізодів протягом 5-хвилинного ролика : 0: 25-0: 50; 1: 15-1: 30; 2: 40-3: 00 Відео: «Червона рукавичка і біла рукавичка» («Gant rouge et gant blanc», 1924—1925) (ассамбляж Жоржа Папазова); півтори хвилини з шедевром WikiArt.org Artnet.com Димитър Аврамов, «Жорж Папазов» , Портал за култура, изкуство и общество, 06.03.2013 Творби на Жорж Папазов в artnet.com «Сюрреалистична композиция», 1940 г. Ирина Генова. Историзиране на модерното изкуство – липсващите имена. Жорж Папазов , 2007