Афанасій (†898) — неаполітанський дука (878–898), син дуки Григорія III та брат Сергія II.
У 878 він був єпископом Неаполя та повстав проти Сергія II, осліпив його і захопив владу в дукаті. Державний переворот відбувався за фінансового сприяння папи Римського Іоанна VIII, який бажав розірвати союз Неаполя з сарацинами. 9 вересня 876 папа писав Афанасію «non diligere Deum, qui mandata eius participando cum perfidis non custodit.»Engreen, p 319.
Однак, у 879 Іоанн відлучив Афанасія від церкви, оскільки той продовжував мати дружні стосунки з сарацинами. Афанасій брав у часть у війні за капуанський престол. Він допомагав Атенульфу I проти його братів і кузенів. Разом з військом візантійців він обложив Капую. З 881 Афанасій правив у Капуї як технічний васал князя Салернського Гваймара I. У 886 Афанасій був звільнений від відлучення від церкви, проте знову уклав союз з сарацинами. Папа Стефан V пригрозив йому блокадою Неаполя.
З 887 Капуєю став правити Атенульф, який був змушений вести війну з Афанасієм за Лібурнію. У 895 Афанасій організував бунт прихильників Неаполя у Салерно, проте молодий син Гваймара I — Гваймар II придушив повстання.
Афанасій зміцнив владу і престиж Неаполя. Він був грекофілом, приклав багато зусиль для збереження грецьких рукописів, підтримував добрі відносини з Візантією. Мав дочку Гемму, яку видав за князя Беневентського Ландульфа I. Афанасію спадкував його племінник Григорій IV.
Посилання
Джерела Engreen, Fred E. «Pope John the Eighth and the Arabs.» Speculum, Vol. 20, No. 3. (Jul., 1945), pp. 318—330. Erchempert. Historia Langabardorvm Beneventarnorvm. at The Latin Library. Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: IV Arconati — Bacaredda. Рим, 1962.