Каппадокія

Каппадокія — історико-географічний регіон і колишня стародавня держава на північному сході Малої Азії.

Назви різними мовами  — Катпатука, «країна чудових коней»

, Кападок'я , Кападовкія , Кепудокія

Ландшафт Каппадокії. Походження

Каппадокія — акумулятивно-денудаційна рівнина епігеосинклінальних поясівФизическая география материков и океанов: Учеб. Ф 51 для геогр. спец. ун-тов/Ю. Г. Ермаков, Г. М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А. М. Рябчикова. — М.: Высш. шк., 1988.. Відома своїми долинами та скелями-перібаджалари.

Сучасний ландшафт Каппадокії почав формуватися в альпійську епоху горотворення. З'явилися Понтійські гори (північ Туреччини) та Тавр (південь Туреччини). Між названими гірськими системами шляхом трапового магматизму сформувалося Анатолійське плоскогір'я. Площинні виливи магми ще більше підійняли територію над рівнем моря, що надалі посилило екзогенні процеси. В площинному магматизмі все ж таки були сформовані осередки — стратовулкани Ерджіяс, Гасандаг, Меленіз. Результатом роботи всіх вулканів — стратовулканів та площинного магматизму — стала поява вулканічного туфу та осередків базальту.

З часом розпочалося руйнування продуктів вулканічних вивержень. Руйнування туфів продовжив діагенез. Новоутворені породи зазнали впливу фізичного, хімічного, біологічного вивітрювання, вітрової та водної ерозії. Так утворилася сучасна акумулятивно-денудаційна рівнина епігеосинклінальних поясів.

Скелі-перібаджалари Каппадокії стали продуктом вторинної денудації акумулятивно-денудаційної рівнини. Вони є залишками осередків більш твердої породи серед менш твердих. Скелі-останці мають вигляд «камінів фей», хаток, стовпів, колон, фалосів, конусів, готичних храмів та замків.

Особлива форма останців-перібаджалари — результат роботи вітрової ерозії у першу чергу. Вітер підіймає крупнодисперсний пил та ганяє його навколо скель. Маленькі піщинки стають жорстким абразивним матеріалом, який обточує скелі на кшталт токарного верстата.

Останці-стовпи, які прикриті пласкими «капелюшками», завдячують своїй колоноподібній формі та розмірам саме їм. Під лінзою з більш щільної породи, процес руйнування сповільнений. Бо там, де лінзи відсутні, утворилися скелі-останці у вигляді конусів.

Історія

Була частиною Хеттської імперії. Після її занепаду, а потім поразки сиро-хеттів від лідійського царя Креза в VI столітті н.е., Каппадокією правила своєрідна феодальна аристократія, яка мешкала в міцних замках і тримала селян у підневільному стані, що згодом зробило їх схильними до іноземного рабстваBunbury, Edward Herbert; Hogarth, David George (1911). "Cappadocia". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 5 (11th ed.). Cambridge University Press, p. 287.

У VI ст. до н. е. Каппадокія належала Мідії, згодом — увійшла до складу Персії. Територія Каппадокії була поділена на 2 сатрапії: власне Велику Каппадокію, що займала внутрішню область (головне місто - Мазака), і Малу Каппадокію (Понтійську) узбережжям Чорного моря, (головне місто - Синоп) . Пізніше друга Каппадокія втратить свою назву. Область належала до провінцій третього типу оподаткування та виплачувала на рік податків на 360 талантів. Податки, що відправляються в метрополію, включали золото, овець, мулів, а також каппадокійських коней.

За часів Ахеменідів «іранізація» Малої Азії була значною, і велика іранська присутність була встановлена ​​в західній частині Малої Азії, зокрема у КаппадокіїRaditsa, Leo (1983). "Iranians in Asia Minor". In Yarshater, Ehsan (ed.). The Cambridge History of Iran, Vol. 3 (1): The Seleucid, Parthian and Sasanian periods. Cambridge University Press, pp. 106–107. Ім'я першого відомого перського сатрапа було Аріарамн. Він правив приблизно на початку царювання Дарія Великого. Крім того, відомо, що Гобрій, зведений брат Ксеркса I, очолював каппадокійців (ймовірно, йдеться про Малу Каппадокію) під час походу на Грецію в 480 р. до н. е. У правління Артаксеркса II сатрапія Каппадокія була поділена на дві частини: власне Каппадокію та Пафлагонію. Сатрапом Каппадокії став Датамн. Його було вбито після невдалої спроби підняти заколот 362 року до н.е Сатрапію успадкував його син Аріамн, а потім його онук Аріарат. Після розгрому Дарія III Александром Македонським місцевий сатрап Аріарат оголосив себе незалежним царем. Столицею держави стало місто Гізіура. Згідно з джерелами останнім ахменідським сатрапом Малої Каппадокії був Мітробозан (з роду Мітрідатідів), який загинув у 334 р. до н. е. у битві при ГранікуArr. Anab. I.16.3

У 322 р. до н. е. каппадокійці зазнали поразки від війська діадоха Евмена. Аріарат I потрапив у полон і був страчений. Небіж загиблого втік до Вірменії. У 302 р. до н. е. він повернувся, завдав поразки македонцям на чолі з Амінтою і коронувався під іменем Аріарата II. Певний час каппадокійські володарі змушені були визнавати зверхність сусіднього Понтійського царства, але у 255 до н. е. за панування Аріарата III стали цілком незалежнимиMcGing, Brian (1986). "Eupator in Asia before the first war with Rome". The Foreign Policy of Mithridates VI Eupator, King of Pontus. BRILL, p. 72. Спочатку царство поділялося на 10 стратегій, згодом — 11 (Мелітена, Катаонія, Кілікія, Тіанітіда, Гарсаврітіда, Лауіансена, Саргараусена, Сарауена, Хаманена, Морімена та Кілікія Трахея)Weiskopf, Michael (1990). "CAPPADOCIA". In Yarshater, Ehsan (ed.). Encyclopædia Iranica. Vol. IV: Bāyju–Carpets XIV. London and New York: Routledge & Kegan Paul, pp. 780–786.

Династія Аріаратідів було повалено на початку I століття до н.е. понтійським царем Мітрідатом VI Євпатором, намагаючись повністю підкорити Каппадокійське царствоVan Dam, Raymond (2002). Kingdom of Snow: Roman rule and Greek culture in Cappadocia. University of Pennsylvania Press, p. 17. У свою чергу Римська республіка підтримала каппадокійців у виборі нового царя, яким став Аріобарзан I. Того ж року вірменські війська під командуванням Тиграна Великого увійшли до Каппадокії, скинули царя Аріобарзана та коронували Гордія як нового царя-клієнта Каппадокії, створивши буферну зону проти наступаючих римлян. Коли Рим скинув понтійських та вірменських царів, було встановлено правління Аріобарзана (63 р. до н. е.)Bunbury, Edward Herbert; Hogarth, David George (1911). "Cappadocia". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 5 (11th ed.). Cambridge University Press, pp. 287–288

Після Мітридатових війн держава потрапила під контроль римлян, які поступово позбавили її атрибутів незалежності. У 36 році до н.е. Марк Антоній призначив Архелая на каппадокійський трон. У 17 році царя Архелая викликали до Рима і вбили, після чого країна була перетворена на римську провінціюWeiskopf, Michael (1990). "CAPPADOCIA". In Yarshater, Ehsan (ed.). Encyclopædia Iranica. Vol. IV: Bāyju–Carpets XIV. London and New York: Routledge & Kegan Paul, pp. 780–786.

У 70 році Веспасіан приєднав Малу Вірменію до Каппадокії та зробив об'єднану провінцію прикордонним оплотом. Протягом століть вона залишалася частиною імперії, за різних провінційних перерозподілів. У 314 році Каппадокія була найбільшою провінцією Римської імперії у Малій Азії та входила до складу діоцезу ПонтMitchell, Stephen (2018). "Cappadocia". In Nicholson, Oliver (ed.). The Oxford Dictionary of Late Antiquity. Oxford University Press, p. 290. У 371 році західна частина провінції Каппадокія була розділена на Каппадокію Перша зі столицею в Кесарії та Каппадокію Другу зі столицею в Тіані.

До 386 року регіон на схід від Кесарії став частиною Вірменії Другої, а північний схід - частиною Вірменії Першої. Каппадокія здебільшого складалася з великих маєтків, що належали римським імператорам або заможним місцевим родинам. Каппадокія, яка вже давно перебуває в римській ері, все ще зберігала значний іранський характер. Точна дата появи християнства невідома, але найпізніше з третього століття воно міцно утвердилося в суспільстві, а Церква була повністю розвинена. Каппадокійські отці IV століття були невід'ємною частиною ранньохристиянської філософії.

Протягом більшої частини візантійської епохи вона залишалася відносно незворушною через конфлікти в цьому районі з Сасанідською імперією, але перські війни 610-х і 620-х років поставили Каппадокію на передову. Вторгнення мусульманських арабських армій у середині VII століття призвело до руйнування цивільного та військового порядку у східних провінціях та колосального переміщення населення. Каппадокія стала прикордонним регіоном Візантійської імперії, на який часто здійснював набіги Арабський халіфат. З цього часу Каппадокія була розділена між фемами Анатолік та Арменікон. Прикордонна зона між Кесарією та Мелітеною стала нічийною землею, в якій акріти та газі воювали один з одним, що згадується в епосі «Діген Акрітас». Війна, що складалася з щорічних раззій, а також великих кампаній, завдала великого удару містам і селам.

Протягом X—XI ст. вірмени у значній кількості іммігрували до Каппадокії, частково через імперську політикуCooper, Eric; Decker, Michael J. (24 July 2012). Life and Society in Byzantine Cappadocia. Springer, p. 43. В результаті візантійських військових кампаній та вторгнення сельджуків до Вірменії вірмени поширилися до Каппадокії та на схід з Кілікії в гірські райони північної Сирії та Месопотамії, і зрештою було утворено Вірменське королівство Кілікії. Ця імміграція ще більше зросла після занепаду місцевої імперської влади та створення держав хрестоносців після Четвертого хрестового походу.

Після битви при Манцикерті в 1071 році тюркські клани під керівництвом Сельджукидів почали заселяти Анатолію. Зі зростанням мусульманської влади Каппадокія поступово стала данником Сельджукидів і Данішмендидів, що були створені на сході та заході. За покликом візантійського імператора Олексія I Комніна більшість православного населення залишило Каппадокію, на їхнє місце прибули тюркські кочівники. До середини XII століття Румський султанат встановив тут своє одноосібне панування.

Зі занепадом та падінням Сельджукидів у другій половині XIII століття їх поступово замінили наступні тюркські держави — спочатку бейлік Караман, а потім Османська імперія. Каппадокія залишалася частиною останньої до 1922 року, коли стала частиною сучасної держави Туреччина.

Пам'ятки та туризм Каппадокія є одним з туристичних центрів Туреччини. Це пов'язано з наявністю унікальних пам'яток, створених як силами природи, так і руками людини.

Основні групи пам'яток провінції:

Вулканічні ландшафти — скелі та останці химерних обрисів, створені в процесі вивітрювання. Печерні та підземні міста — поселення, вирубані в м'яких породах скель або під землею. Каньйони — поєднують в собі специфічні фігури вивітрювання і, нерідко, печерні поселення. Велика частина пам'яток Каппадокії розташована в окрузі міста Ургюп. Тут знаходяться Гереме, Зельве, Чавушин, Учхісар та інші музеї просто неба. Мандрівників з різних країн, притягують польоти на повітряних кулях в Кападокії. Неабиякі природні умови та ландшафти відкриваються очам гостей безпосередньо в небі. Розвага не унікальна, але масштаби вражають — в повітря одночасно здіймаються сотні різнокольорових куль. У Каппадокії регулярно проводяться культурні та історичні заходи, включаючи фестивалі, виставки та концерти, де туристи можуть поринути у місцеву культуру та традиції. Регіон Каппадокії також відомий своїми виноробними традиціями. Туристи можуть відвідати виноробні, потрапити на дегустацію місцевих вин та дізнатися більше про процес виробництва вина у цьому регіоні.

Туристичний сервіс в Каппадокії налагоджений на рівні основних курортів Туреччини. Є готелі всіх видів, від будинків садибного типу до специфічних печерних готелів. Транспортне сполучення — автомобільне, на автобусах або маршрутках, дозволяє дістатися до основних визначних пам'яток. Туристичні офіси різних компаній розташовуються у всіх містах, надаючи послуги гідів і всілякі екскурсії по провінції.

Царі Каппадокії

Династія Аріаратідів Аріарат I — 331 — 322 до н. е. Аріарат II — 301 — 280 до н. е. Аріарамн (Аріамн II) — 280 — 250 до н. е.