Джино Бонікі (25 лютого 1904 — 9 листопада 1933), відомий як Шипіоне, — італійський художник, письменник, поет, карикатурист та ілюстратор книг.
Життєпис Джино Бонікі народився в Мачератах. 1909 року переїхав до Риму, де пізніше поступив до Скуоли Лібера ді Нудо Римської академії витончених мистецтв. Lucchesi, «Scipione [Bonichi, Gino]», Oxford Art Online. Разом із Маріо Мафаєм та Антоньєттою Рафаел заснував групу художників «Римської школи віа Кавур», які були під впливом експресіонізму і виступили проти офіційно затвердженого мистецтва фашистського періоду. «Римська школа», за висловом критика, стала «ураганом у мистецькому житті Риму».
Помер в Арко 9 листопада 1933 року від туберкульозу.
Італійський художник Клаудіо Бонікі (1943 р.) — племінник Шипіоне.
Творчість
Свій перший твір Шипіоне виставив у 1927 році. Приблизно в цей час він також почав публікувати свої вірші та есеї. Інтерес до історії мистецтва змусив Шипіоне вивчити італійських старих майстрів, а також Ель Греко і Гойю. Такі експресіоністи, як Хайм Сутін, Джеймс Енсор і Ґеорґ Ґросс, вплинули на розвиток його стилю, який характеризувався містицизмом й особистою символікою.
Шипіоне, який не дожив до тридцяти років, став центральною фігурою «Римської школи віа Кавур». Група з'явилася як альтернатива «згасаючій величі метафізичного мистецтва і політизованій метушні пізнього футуризму».Герман М. Модернизм: искусство первой половины XX века, 2003.
У період найбільшої своєї активності між 1927 і осінню 1930 роками він випустив свої найважливіші твори, такі як «Натюрморт з капелюшкою» (1929) і «Натюрморт з пером» (1929). Scipione і Marchiori 1944, p. 8. Він виставлявся на Венеціанській бієнале в 1930 році і на першій в 1931 році.
Невеликі картини Шипіоне «Апокаліпсис», 1930, «Католицький князь», 1930, жорстко ритмізовані, напоєні «дантівським» пекельним вогнем. За визначенням мистецтвознавців, ці твори «сприймаються автономним пластичним явищем в італійському живописі, що стикається більш за інші з гіркою тривогою передвоєнної Європи». Його пейзаж «Пьяцца Навона», 1930, таїть в собі відчуття «захопленого катастрофізму». Незвично експресивні, просякнуті болем міські краєвиди, написані художниками групи «Римська школа віа Кавур», виявилися різким контрастом метафізичному застиглому простору.
В останні два роки свого життя туберкульоз, від якого страждав тривалий час, змусив його відмовитися від живопису на користь малюнка. Scipione і Marchiori 1944, p. 5. Pinto 2002, с. 165.
Галерея
Примітки
Список літератури Lucchesi, Sylvia. «Scipione [Bonichi, Gino]», Oxford Art Online Pinto, Sandra. 2002. A history of Italian art in the 20th century. Milano: Skira Editore. Scipione, and Giuseppe Marchiori. 1944. Disegni di Scipione. Bergamo: Istituto italiano d'arti grafiche. Шипіоне (Джино Бонікі) , Scuola Romana