Олег Лойка (, Слонім — , Слонім) — білоруський поет, письменник і літературознавець. Член-кореспондент АН Білорусі.
Біографія Народився в сім'ї фельдшера. Закінчив філологічний факультет БДУ (1953), аспірантуру при кафедрі білоруської літератури БДУ (1956). З 1956 — викладач білоруської літератури, з 1985 — завідувач кафедри БДУ. У 1991-1996 роках — декан філологічного факультету БДУ. Керував університетським об'єднанням «Зліт» (1964-1989).
В останні роки життя жив у Слонімі. Був одружений, мав дочку Антоніну, сина Павла та онуків Віталія, Олега і Надію.
Творчість Дебютував віршами в 1943 («Барановицька газета»). Автор збірок поезії «На юначому шляху» (1959), «Задумані переліски» (1961), «Дороги і мріяння» (1963), «Блакитне озерце» (вірші та поеми, 1965), «Щоб не плакали коні» (1967), «Дивосил» (1969), «Коли в дорозі ти …» (вибране, 1971), «Щирість» (1973), «Почуття» (вірші та поема, 1976), «Лінія життя» (1978), «Скрижалі» (вибране, 1981), «Нерівні дати» (1983), «Грайна» (1986), «Проліски в окопах» (1987), «Балади війни і миру» (1989), «Тала весна» (вірші та поеми, 1990). Для дітей вийшли книги віршів «Як Тоня відлуння шукала» (1962), «Хоровод дивовижних пригод» (1966), «Біля млина» (1972), «Де хто ночує?» (1977), «Про діда Аяяй і бабку Оёёй» (1984). Написав романи-есе «Як вогонь, як вода» (1984) і «Франциск Скорина, або Сонце молодикове» (1990), повість «Скорина на Градчанах» (1990), сценарій документального фільму «Максим Богданович» (знятий у 1990). Автор 100 книг, остання прижиттєва вийшла в 2003 році.
Переклав білоруською мовою книгу вибраних творів П. Верлена «У місячному сяйві» (1974), Й. В. Гете «Побачення і розлука» (1981), окремі твори російських, українських, литовських, латиських, польських та інших поетів. Перекладач і упорядник 2-томної антології польської поезії «Від Бугу до Вісли», куди увійшли вірші 180 поетів.
Виступав як критик і літературознавець. Видав монографії «Адам Міцкевич і білоруська література» (1959), «„Нова земля“ Якуба Коласа: Витоки, велич, краса» (1961), «Максим Богданович» (1966), «Зустрічі з днем сьогоднішнім» (1968), «Білоруськf поезія початку XX століття» (1972), збірка літературно-критичних статей і творчих портретів «Поезія і час» (1981), доповіді на V Міжнародний з'їзд славістів «Білорусько-польські літературні взаємозв'язки в XIX ст.» (з Н. Перкіним, 1963), на IX з'їзд — «Традиції літератури стародавньої Русі в білоруській літератури» (з В. Чемерицьким, А. Коршуновим, 1982), навчальний посібник для студентів вузів «Історія білоруської літератури: дореволюційних період» (ч. I — 1977, ч. II — 1980, 2-е допрац. вид. ч. I і II — 1989). Автор програм зі старобілоруської літератури і білоруської літератури XVIII — початку XX століть. Один з укладачів хрестоматії для вищих навчальних закладів «Білоруська література XIX століття» (з С. Олександровичем і В. Рагойшею, 1971, 2-е доопрацьоване видання з В. Рагойшею, 1988).
Визнання
Член Спілки письменників СРСР (з 1960). Доктор філологічних наук Професор. Нагороджений орденом Дружби народів, медаллю Франциска Скорини, польською медаллю «Заслужений перед польською літературою», ін. медалями. Лауреат Державної премії БРСР імені Якуба Коласа (1990) за роман-есе «Франциск Скорина, або Сонце молодикове». Лауреат премії БДУ імені Володимира Пічети.
Пам'ять Іменем Олега Лойка названа вулиця у Слонімі.
Література
Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X; Лойка Алег // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995.; Аксак В. Вянок памяці: Алег Лойка // Радыё Свабода 19 ліст. 2008, 18:06.