То́го, офіційно Тоголезька РеспублікаСловарь географических названий зарубежных стран / Отв ред. А. М. Комков. Ред. коллегия: Г. .Г Арутюнова, Е. В. Горовая, Л. Г. Иванов и др. — М. : Недра, 1986. — 459 с. (с. 368), — держава на заході Африки; межує на заході з Ганою, сході з Беніном, півночі з Буркіна-Фасо; площа — 56 800 км²; столиця — Ломе.
Історія Про стародавню історію Того відомостей дуже мало. Археологічні знахідки свідчать про те, що давні племена вміли виробляти гончарні вироби та обробляти залізо. Назва Того перекладається з мови еве як «землі, що лежать за лагунами». У другій половні XV століття сюди прибули португальські колонізатори, після чого була налагоджена работоргівля. У кінці XVIII століття на місці поселення народу еве було засноване місто Ломе.
У 1884 році Густав Нахтігаль підписав угоду з кількома вождями про встановлення протекторату Німецької імперії над Того разом з частиною території сучасної Гани. Його кордони були визначені після захоплення німецькими військами внутрішніх районів країни та підписання угод з Францією та Великою Британією. 1 січня 1905 року територія сучасного Того була оголошена німецькою колонією Тоголенд.
Під час Першої світової війни Тоголенд був окупований Великою Британією та Францією, тому був оголошений англо-французький кондомініум. 7 грудня 1916 року цей кондомініум розпався, відбувся розподіл на англійську та французьку зону. 20 липня 1922 року Велика Британія отримала мандат Ліги Націй на управління західною частиною Того, а Франція — східною. У 1945 році країна отримала право направляти 3 представників до парламенту Франції. Після Другої світової війни був введений режим опіки ООН, а управління збереглося за Великою Британією і Францією.
28 жовтня 1956 року після референдуму Того отримала офіційний статус автономної республіки у складі Франції. У лютому 1958 Франція надала Того статус республіки, але при цьому зберегла за собою право контролювати питання оборони, зовнішніх зв'язків та фінансів. У квітні 1958 року на виборах до Палати депутатів перемогла партія Комітет єдності Того. Новий уряд очолив Сілванус Олімпіо.
27 квітня 1960 року Того проголосила незалежність. На виборах президента переміг Сілванус Олімпіо, який набрав 99 % голосів виборців. Тоді опозиція бойкотувала вибори. 9 квітня 1961 року була прийнята Конституція Тоголезької Республіки, відповідно до якої вищим законодавчим органом стали Національні збори.
У грудні 1961 року були заарештовані керівники опозиційних партій, звинувачені у підготовці антиурядового заколоту, був виданий декрет про розпуск опозиційних партій. 13 січня 1963 року відбувся військовий заколот, у ході якого був вбитий Сілванус Олімпіо, у Того було оголошено надзвичайний стан. Військові передали владу тимчасовому уряду на чолі з Ніколасом Груніцьким. У травні 1963 року Груніцький був обраний президентом країни, нове керівництво проводило політику розвитку відносин з Францією.
13 січня 1967 року внаслідок військового перевороту до влади прийшов Гнассінгбе Еядема. На діяльність політичних партій була накладена заборона, у листопаді 1969 року була створена партія «Об'єднання тоголезького народу» і введена однопартійна система. Після військового режиму Ейадема був обраний президентом республіки і переобраний у 1986 році.
У 1983 році стартувала програма приватизації державного майна, у 1991 році була дозволена діяльність політичних партій. Загалом, Ейадема керував країною 38 років, переобираючись декілька разів. У 1993 році Європейський Союз заморозив партнерство з Того, розцінивши переобрання Ейадеми у 1993, 1998 та 2003 роках як захват влади. ЄС відновив міжнародні відносини з Того лише у 2004 році.
5 лютого 2005 року Ґнассінґбе Ейадема помер. За конституцією були закриті всі кордони країни, а виконувачем обов'язків повинен був стати голова Національних зборів Фамбаре Уаттаре Натчабе. Але оскільки він на той час знаходився у Беніні, військові передали владні повноваження сину Ейадеми — Фору Ессозімні Ґнассінґбе. До конституції була внесена поправка, яка дозволяла Ґнассінґбе знаходитись на посту президента до 2008 року.
Міжнародні організації назвали дії військових державним переворотом та призвали провести у Того вибори. У лютому 2005 року в Ломе пройшла акція протесту проти антиконституційної зміни влади. Уряд Того у відповідь на це запровадив заборону на проведення маніфестацій та мітингів.
У червні 2012 року почалися демонстрації проти внесення змін до виборчого кодексу країни. Під час протестів постраждало як мінімум 30 осіб.
Організаторами демонстрацій є коаліція груп «Операція: Порятунок Того», яка добивається скасування системи, що дозволяє президентам Того перебувати при владі необмежений час. Крім того, протестуючі добиваються скасування поправок, внесених минулого тижня до виборчого кодексу країни. На думку протестуючих, реформи прийняті на користь правлячої партії, яка перебуває у влади вже більше чотирьох десятилітьМінімум 30 осіб постраждали за три дні демонстрацій у Того .
Географія
Північну частину Того займають рівнини, центральну — плато зі середніми висотами 200—400 метрів над рівнем моря, на півдні — приморські рівнини з лагунами і невисокі брилові гори, які перетинають країну з південного заходу на північний схід.
Найвищою точкою у Того є гора Агу — 986 метрів, вона входить до складу горної системи Атакора.
Найдовшою річкою у Того є Моно, її довжина становить 467 кілометрів. Ця річка тече на південь. Уздовж гирла річки проходить кордон з Беніном. Озеро Того є найбільшим у країні, його площа становить близько 50 км², а глибина — 2,5 метрів.
На території Того ведеться видобуток корисних копалин, такі як алюміній, боксит, вапняк, графіт, доломіт, залізо, золото, кам'яна сіль, каолін, мармур, уран, фосфати та хром.
Клімат Того — екваторіальний, тому спекотний (на півдні вологий, а на півночі — напівсухий). Середньорічна температура — +24…+27 °C.
Більша частина країни покрита саванами, 10 % території Того займають ліси. Останнім часом відбувається скорочення лісових масивів і це вже призводить до збіднення фауни.
Економіка
Економіка Того є слабко розвинутою. Основою економіки залишається сільське господарство, яке забезпечує 34 % національного прибутку і надає роботу 69 % працездатного населення.
Родюча земля займає 11,3 % поверхні країни, більшість якої є розробленою. Серед основних сільськогосподарських культур переважають маніок їстівний, жасмин, рис, кукурудза, просо. На експорт вирощуються кава, бавовна та какао.
Продукція морського (вилов анчоуса, макрелі, сардинелли, оселедця і тунця) і річкового (тилапія та інш.) рибальства потреби внутрішнього ринку покриває лише частково. Розвивається лісівництво — насадження дерев кайседра, манго і тика.
На території Того знаходяться великі родовища фосфатів. Їх видобуток становить 2,1 млн тонн на рік. Є також і запаси вапняку, мармуру, солі. Електроенергія виробляється за рахунок водних ресурсів. Промисловість забезпечує тільки 20,4 % національного прибутку, оскільки складається тільки з декількох підприємств легкої та будівничої промисловості.
Товари імпорту — механізми, обладнання, нафтопродукти і продукти харчування. Основні партнери по імпорту — Франція (21,1 %), Нідерланди (12,1 %), Кот-д'Івуар (5,9 %), Німеччина (4,6 %), Італія (4,4 %), ПАР (4,3 %) і Китай (4,1 %). Основу експорту складають какао, кава, реекспорт товарів, фосфати і бавовна. Головні партнери по експорту: Буркіна-Фасо (16,6 %), Китай (15,4 %), Нідерланди (13 %), Бенін (9,6 %) і Малі (7,4 %).
Транспорт
Перша залізниця прокладена вздовж узбережжя Атлантичного океану в 1905 році. Загальна протяжність з/д — 568 км. Розгалужена мережа автомобільних доріг — 7,52 тис. км (з твердим покриттям — 2,376 тис. км) — 1999. Велика частина доріг потребує капітального ремонту.
Протяжність водних шляхів (о. Того, річки Моно і Гбага) — 50 км. Морські порти — Ломе (введений в експлуатацію 1968 року, модернізований наприкінці 1990-х) і Кпеме (спеціалізований порт для вивозу фосфатів). У 2004 році морський торговий флот нараховував 17 суден, 9 аеропортів і злітно-посадкових майданчиків (2 мають тверде покриття). Міжнародні аеропорти діють із середини 1950-х у Ломе (Токуен) і з 1970-х у Ніамтугу. Внутрішні авіаперевезення розвинені слабо.
Туризм
Іноземних туристів приваблюють мальовничі лагуни і пляжі узбережжя Атлантичного океану, розмаїття флори і фауни, самобутність культури місцевих народів, а також умови для спортивного полювання на деякі види диких тварин. Того першою з держав Західної Африки розпочала розвивати індустрію туризму. 1980-ті — період туристичного буму в країні. Стан політичної нестабільності на початку 1990-х негативно позначився на туристичній індустрії (у 1993 році готелі столиці були зайняті на 10 %). Наприкінці 1990-х туризм знову стає важливою складовою національної економіки.
Політика
За формою державного правління Того є республікою. Конституція країни була прийнята за результатами референдуму 27 вересня 1992 року, у 2002 та 2005 роках до конституції були внесені поправки.
Голова держави — президент, він обирається строком на 5 років, але кількість термінів не обмежена. Президент Того має право розпустити парламент — Національні збори.
Виконавча влада належить уряду та прем'єр-міністру, які назначаються президентом.
Законодавчий орган — однопалатні Національні збори, до складу яких входить 81 депутат. Обирається на п'ятирічний строк шляхом прямих загальних виборів.
Збройні сили
Тоголезька армія вважається найбільш організованою та оснащеною у Тропічній Африці. Кількість військовослужбовців становить 9000 осіб. Франція грає важливу роль у підготовці військових кадрів та технічному оснащенні армії Того.
Військові в останні десятиліття грають значну роль у політиці цієї країни. Ґнасінґбе Ейадемі вдалося провести 40 років при владі в країні лише завдяки військовим переворотам та впливу військових. Міжнародні організації з захисту прав людини пов'язують військових Того з численними порушеннями прав людини в країні.
Витрати на оборону країни складають близько 1,6 % (в 2006 р.) ВВП.
До складу збройних сил Того входять: сухопутні війська; військово-морські сили () військово-повітряні сили (, FAT) національна поліція ().
Міжнародні відносини Відносини з Україною
Демографія
Населення
Того належить до поліетнічних країн. 98 % населення становлять корінні африканські народи й етнічні групи (бл. 45). Більшість їх належить до двох мовних груп — гвінейської (мови ква) і вольтської (мови гур). Ква мовами говорять аджа, ане, ген (гуен), йоруба-ана, ла, того (аватіме, аделе, акебу, акпосо, логба та ін.), уачі, фор, еве та ін. Гур мовами — басари, гурма, каб'є, конкомба, котоколі, ламба (лама), лосо, моба, сомба, тамберма і чокосі. У прикордонних районах з Буркіна-Фасо живуть близько 20 тис. мосі та фульбе. Етнічною різноманітністю відрізняються північні області, південні заселені в основному еве (найчисленніший з народів країни — понад 50 % населення). 1/3 тоголезців — каб'є. 1 % населення становлять французи, ліванці й сирійці. З 50 місцевих мов і діалектів найпоширенішими є бассарі, каб'є, котоколи, моба, хауса і еве. Офіційною мовою та мовою бізнесу є французька.
Того є однією з найбільш густонаселеніших країн Субсахарської Африки (середня густота населення — 84,5 чол. на 1 км²., у м. Ломе — більше 800 чол. Середньорічний приріст населення становить 2,27 %. Народжуваність — 34,36 на 1000 чол., смертність — 11,64 на 1000 чол. Дитяча смертність — 67,66 на 1000 новонароджених. 43,9 % населення — діти до 14 років. Жителі, що досягли 65-річного віку, становлять 2,6 %. Середній вік населення — 17,6 років. Очікувана тривалість життя — 53,05 роки (чоловіки — 51,07, жінки — 55,09).
Сільське населення становить 80 % людей. Найбільші міста (у тис. чол.): Сокоде (51), Кпаліме (30), Лама-Кара (30) — 2002. Інші великі міста — Атакпаме, Бассар, Цевіє. Емігранти з Того живуть у Гані (1 тис. чол. — 2002), Кот-д'Івуарі і країнах ЄС.
Релігія