Тувалу (; до 1975 року — Острови Елліс) — тихоокеанська держава у Полінезії. Межує на півночі та північному сході з територіальними водами Кірибаті, на сході — з територіальними водами Токелау, на південному сході — з водами Самоа та Островів Волліс і Футуна, на півдні — з водами Фіджі, на південному заході та заході — з водами Соломонових Островів. Протяжність прибережної смуги — 21 км. Тувалу розташована на п'яти атолах і чотирьох островах архіпелагу Тувалу. Загальна площа суші — 26 км². Населення країни — 10 837 осіб (2012, оцінка). Столиця — Фунафуті.
Острови Тувалу були відкриті іспанським мореплавцем Альваро Менданья де Нейра в 1568 році. 1892 року архіпелаг став британським протекторатом Острови Елліс, а в 1916 році — частиною британської колонії Острови Гілберта та Елліс. На референдумі 1974 року полінезійське населення Островів Елліс проголосувало за відділення від мікронезійських Островів Гілберта (згодом Кірибаті), і вже в наступному році архіпелаг став окремою британською колонією Тувалу. Незалежність острови здобули в 1978 році. Тувалу — член ООН, Південнотихоокеанської комісії та Форуму тихоокеанських островів.
Етимологія Свою сучасну назву архіпелаг дістав лише в 1975 році, і в перекладі з мови тувалу вона означає «восьмеро, що стоять разом» (мається на увазі вісім традиційно населених островів Тувалу; дев'ятий — Ніулакіта — був заселений відносно недавно). Європейський першовідкривач островів, Альваро Менданья де Нейра, назвав архіпелаг «лагунні острови», а в 1819 році архіпелаг дістав назву «Острови Елліс», яка використовувалась протягом майже всієї колоніальної епохи.
Природа Утворена низкою коралових атолів та рифових островів, Тувалу має унікальні екологічні системи, дивовижну морську біорізноманітність і одночасно неймовірну вразливість до змін клімату. Природа країни — це складне поєднання крихких коралових рифів, мальовничих лагун, обмеженої наземної рослинності та багатого морського життя.
Географічне положення
Полінезійська держава Тувалу являє собою скупчення з атолів і островів, розташованих у Тихому океані трохи південніше екватора. Столиця країни, місто-атол Фунафуті, розташована за 1050 км на північ від міста Сува, столиці Фіджі, і за 4000 км на північний схід від Сіднея, найбільшого міста Австралії. Найближчі архіпелаги — острови Гілберта, що належать Республіці Кірибаті та розташовані на північний захід від Тувалу, і острови Волліс і Футуна, що лежать на південний схід і належать Франції.
Площа суші Тувалу становить всього 26 км²Tuvalu: Atolls, Major Villages & Agglomerations — картографічний портал www.citypopulation.de , а площа території, зайнятої лагунами, — понад 494 км². Країна розташувалася на п'яти атолах (Нанумеа, Нуї, Нукулаелае, Нукуфетау, Фунафуті), трьох низинних коралових островах (Нануманг, Ніулакіта, Ніутао) і одному атоловому/рифовому острові (Ваїтупу), що розтягнулися з північного заходу на південний схід на 595 км. Найбільшим островом архіпелагу (з розрахунку площі суші, а не водної поверхні лагуни) є атол Ваїтупу (5,09 км²), а найменшим — Ніулакіта (0,4 км²). Всі острови низинні, а атоли переважно складаються з кількох острівців, або моту, які піддаються негативному впливу прибережної ерозії (переважно західні сторони острівців, звернені до океану). Найвища точка країни досягає лише 5 м.
Найпівнічнішим островом Тувалу є атол Нанумеа, а найпівденнішим — Ніулакіта. Найменша відстань між двома островами архіпелагу становить 67 км (Нукуфетау / Ваїтупу), а найбільша — 172 км (Нуї / Ваїтупу).
Геологія. Рельєф
П'ять із дев'яти островів Тувалу — атоли (інші острови являють собою підняті атоли). Згідно з теорією Чарлза Дарвіна, формування атолів відбувалося в результаті занурення вулканічних островів, на поверхні яких поступово виростали корали. Відбувалося формування рифа, що окантовував їх, а згодом і бар'єрного рифа, який поступово надбудовувався коралами. У результаті виникала суша атола. Зростання коралів і водоростей йшло найбільш активно в районах рифів, звернених до океану, у результаті ріст цих зовнішніх країв рифа встигав компенсувати осідання вулканічного острова. Внутрішні ж райони острова навпаки занурювалися під воду. Згодом у цих місцях відбулося формування мілководних лагун.
На поверхні рифів поступово нагромаджувався пісок, який формувався під впливом хвиль і течій, особливо під час сильних припливів і відпливів. Біля припливної зони пляжу утворювалася берегова порода, зовнішній похилий пласт із каменів. У результаті у наземних рослин з'являлася опора, на якій вони могли б зростати. На острові формувалася рослинність, стійка до високого вмісту солей у ґрунті, яка своїм корінням скріплювала різні осадові породи і перешкоджала водній та вітряній ерозії. Так формувалися піщані острівці атола — моту.
Піднятий атол (макатеа) являє собою піднятий вулканічний острів, що утворився в результаті підйому коралової платформи, яка оточує вулканічне плато в центрі острова.
Клімат
Клімат Тувалу жаркий, тропічний, перебуває під впливом південно-східних пасатів. Чітко виділяються два сезони: сезон дощів і сезон посух. Вологий сезон, у період якого випадає до 60 % опадів, триває з листопада по квітень, а посушливий — з травня по жовтень. Середньорічна кількість опадів становить близько 3000 мм, хоча іноді ця цифра може сягати 4000 мм. Таким чином, клімат на Тувалу вологіший, ніж на розташованих на північ островах Гілберта (Кірибаті) і розташованих на південь островах Фіджі. На північних островах країни клімат посушливіший, ніж на південних, і вони більш схильні до посух, які можуть тривати до трьох місяців. Температура повітря протягом усього року залишається високою, варіюючись від 26 до 32 °C.
Острови Тувалу лежать у зоні пасатів у південно-західній частині Тихого океану на кордоні екваторіальної зони штилів. Переважні напрямки вітру — з північного сходу або південного сходу. Східні/південно-східні напрямки вітру переважають з травня по жовтень. Тувалу піддається негативному впливу тропічних циклонів, які часто досягають руйнівної сили. Наприклад, у результаті циклону «Бебе» зруйновано майже всі житлові споруди на островах; понад 90 % дерев було повалено, а решта 10 % — сильно пошкоджено; двоє людей загинуло; два кораблі сіли на мілину. Тільки завдяки фінансовій підтримці іноземних держав на Тувалу вдалося відновити колишню інфраструктуру, знищену циклоном.
Зміна глобального клімату
Значну загрозу майбутньому країни представляє глобальне потепління, зокрема пов'язане з ним підвищення рівня Світового океану, у результаті якого низькі острови — не вище 5 м — можуть опинитися під водою. У період з 1993 по 1999 рік океанічні води щорічно наступали на суходіл зі швидкістю 22 мм, а в 1995 році — 40 мм, що значно перевищувало загальносвітові показники.
Серед інших негативних наслідків зміни клімату — прибережна ерозія, ерозія навколишніх рифів, інтрузія солоності, брак питної води, погіршення стану ґрунтових вод, економічної ситуації в країні (в тому числі загроза сільському господарству), збільшення ризиків для здоров'я населення.
Погані життєві умови на головному острові країни Фунафуті, викликані зростанням населення атола, непродуманим землекористуванням, дефіцитом питної води та низкою інших факторів, лише посилюють нинішню ситуацію. У разі реальної загрози населенню Тувалу розглядаються плани з його евакуації (можливо, у Нову Зеландію, Австралію або Фіджі).
Утім, далеко не всі вчені поділяють точку зору про швидке затоплення архіпелагу, широко розповсюджену серед громадськості та ЗМІ. Відповідно до однієї з думок, підняття рівня Світового океану в районі Тувалу може бути тимчасовим явищем, яке визначається кліматичними, океанографічними, геологічними та низкою інших параметрів. Крім того, зміна прибережної смуги моту атолів відрізняється високою динамічністю: земля, відступаючи перед океаном в одній частині острова, може збільшитися в інший, що було помічено, наприклад, на острові Ваїтупу.
У «Звіті про стан клімату в південно-західній частині Тихого океану за 2022 рік» Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) констатувала, що рівень моря в південно-західній частині Тихого океану підвищується приблизно на 4 міліметри на рік, що трохи перевищує середній глобальний показник. Це загрожує низинним територіям, як-от Тувалу та Соломонові Острови, які із часом можуть опинитися під водоюPacific island sea levels rising faster than global average, WMO says. // Reuters. August 18, 2023, 3:20 AM GMT+3Рівень моря в частині Тихого океану підвищується швидше, ніж у середньому у світі — агентство ООН. // Автор: Вікторія Коломієць. 18.08.2023, 14:19.
Гідрологія За невеликої площі, низької висотності та пористості ґрунтів на островах Тувалу відсутні річки. Замість цього, вода, просочуючись крізь землю, утворює лінзу злегка солонуватої води. Тому місцеві жителі змушені збирати дощову воду з дахів і зберігати її в бетонних цистернах. У минулому острів'яни отримували воду для господарських потреб із виритих колодязів, але через проникнення солоної морської води та стічних вод у підземні лінзи ґрунтові води стали забрудненими.
Ґрунти Ґрунти Тувалу сформовані на базальті, мають коралове походження і дуже бідні на органічні речовини. Ґрунт переважно сформований із залишків рифових матеріалів, коралів, вапняних водоростей, форамініфер і молюсків, тому склад місцевих ґрунтів переважно карбонатний. Вони відрізняються високою лужністю, пористістю (через що дуже погано затримують вологу) і низькою родючістю. При цьому родючість залежить від кількох факторів: насамперед, вмісту і пропорції органічних матеріалів, а також частки коралового матеріалу. Кількість мінеральних речовин у ґрунтах Тувалу низька, за винятком кальцію. На островах також є фосфатні (сформувалися з посліду морських птахів) та гумусні ґрунти (останні — у місцях мангрових заростей).
Рослинний світ
Рослинний світ атолів досить одноманітний. Пов'язано це з тим, що значна частина суші островів засаджена кокосовими пальмами та іншими харчовими рослинами . На берегах ростуть сцеволи, турнефорції, пандани. У внутрішніх частинах островів — папороті (серед яких виділяються великі Asplenium nidus), канавалезія, мангрові зарості, інша чагарникова рослинність, гаї кокосових пальм, хлібних дерев, плантації бананів. Часто зустрічаються широколистяні породи дерев — охрозія, гуеттарда, калофіллум та інші. Всього на Тувалу зареєстровано 86 видів судинних рослин, з яких 44 є місцевими. Жодна з них не є ендеміком.
Тваринний світ Тваринний світ країни украй бідний і представлений переважно інтродукованими видами. Зі ссавців зустрічаються свині, щури, собаки та кішки. Орнітофауна загалом включає близько 30 видів птахів. Популяція морських птахів на островах незначна, оскільки їх традиційно відловлюють місцеві жителі. На непотривожених людиною моту гніздяться фрегати, баклани, буревісники. Широко поширені дрібні ящірки, змії, сухопутні краби, раки-самітники. Одним з найунікальніших видів є Lepidodactylus tepukapili — рідкісний вид геконів, ендемік кількох островів. Морське середовище Тувалу представлене шістьма основними типами екосистем: океанічна, зовнішніх рифів, лагунних рифів, лагунного дна, ізольованих рифів і природних каналів, що з'єднують океанічні та лагунові води. Всього у прибережних водах живе близько 350 видів риб і 30 видів коралів .
Охорона природи
Хоча Тувалу має невелику площу суші, сукупність островів і вод навколо становить складну мережу екологічних систем. Їх можна умовно поділити на: 1) океанічні та відкриті рифові системи; 2) лагунні та прибережні екосистеми; 3) мангрові зарості та прибережні рослинні угруповання. Через підвищення рівня моря, посилення штормів та ерозію узбережжя всі вони знаходяться під серйозною загрозою.