Венді Беррі Лоуренс (; 2 липня 1959) — астронавтка НАСА. Здійснила чотири космічних польоти на шатлах: STS-67 (1995, «Індевор»), STS-86 (1997, «Атлантіс»), STS-91 (1998, «Діскавері») і STS-114 (2005, «Діскавері»), полковник ВМС США.

Біографія

Венді Лоуренс народилася 2 липня 1959 року в місті Джексонвіль, штат Флорида. У 1977 році закінчила середню школу в місті Олександрія, штат Вірджинія. У 1981 році здобула ступінь бакалавра в галузі машинобудування у Військово-морській Академії США, в місті Аннаполіс (штат Меріленд). У 1988 році здобула ступінь магістра в галузі морського машинобудування у Массачусетському технологічному інституті, місто Кембридж, штат Массачусетс, під час навчання окремі курси прослухала в Океанографічному інституті у Вудс-Холі.

До НАСА Після закінчення Військово-морської Академії США, у липні 1982 року з відзнакою закінчила Льотне училище, стала морською льотчицею. Лоуренс має понад 1 500 годин нальоту на шести різних типах вертольотів і виконала понад 800 посадок на борту суден. Вона була однією з перших двох жінок-пілотес вертольота, які пройшли службу в Індійському океані у складі бойової групи авіаносців. Після завершення інституту, у 1988 році, вона була призначена пілотесою вертольота у «протичовнову» ескадрилью.

Підготовка до космічних польотів У березні 1992 року була зарахована у загін НАСА у складі чотирнадцятого набору, кандидатом в астронавти. Стала проходити навчання за курсом Загальнокосмічної підготовки. По закінченні курсу, у липні 1993 року отримала кваліфікацію «спеціаліст польоту» і призначення в Офіс астронавтів НАСА.

Польоти в космос

Перший політ — STS-67, шаттл «Індевор». З 2 по 18 березня 1995 року, на той час — найтриваліший політ шатла, як спеціалістка польоту. Екіпажем проводилися роботи в космічній обсерваторії багаторазового використання ASTRO-2. Астронавти благополучно приземлилися на авіабазі Едвардс у Каліфорнії. Тривалість польоту склала 16 діб 15 годин 8 хвилин.

Другий політ — STS-86, шаттл «Атлантіс». З 26 вересня по 6 жовтня 1997 року, в якості спеціалістки польоту. У програму польоту STS-86 входило проведення сьомої стиковки шаттла з російської орбітальною станцією «Мир», доставка та повернення вантажів, виконання різних експериментів.Тривалість польоту склала 10 діб 19 годин 21 хвилину.

Третій політ — STS-91, шаттл «Діскавері». З 2 по 12 червня 1998 року як спеціалістка польоту. STS-91 став останнім польотом шатлу до орбітального комплексу «Мир» за програмою «Мир — Шаттл». Крім проведення дев'ятої і останньої стиковки шаттла з російським орбітальним комплексом, програма польоту STS-91 передбачала доставку і повернення вантажів, виконання різних експериментів. Вантажний відсік «Діскавері» був скомпонований не так, як зазвичай. У його передній частині була встановлена зовнішня шлюзова камера, нагорі якої розміщувалася стична система шаттла ODS з стикувальним агрегатом типу АПАС. За шлюзової камерою був встановлений тунельний адаптер з люком для виходу у відкритий космос. Від нього в напрямку до одинарному модулю Spacehab SM йшов перехідний тунель. У кількох попередніх польотах використовувався подвійний модуль Спейсхеб, але на цей раз він не вмістився, тому що за модулем у вантажному відсіку була встановлена поперечна ферма, на якій був розміщений спектрометр AMS. Тривалість польоту склала 9 діб 19 годин 55 хвилин..

Четвертий політ — STS-114, шаттл «Діскавері». З 26 липня по 9 серпня 2005 року, в якості спеціалістки польоту. Мета експедиції позначена як «Повернення до польотів». Це перший політ шатла після катастрофи «Колумбії» в 2003 році. Завдання експедиції: перевірка нових систем безпеки шатла, доставка продовольства і води для екіпажу МКС, перевірка можливості ремонту пошкодження теплової захисту крил шатлів, заміна вийшов з ладу гіродина і установка зовнішньої складської платформи ESP-2 на шлюзову камеру «Квест». «Діскавері» доставив на МКС близько вантажів у багатоцільовий вантажний модуль «Рафаелло» і повернув з МКС на Землю близько відпрацьованих матеріалів. За результатами обстеження «Діскавері» на орбіті виявлено близько 25 ушкоджень («сколів») термозахисту корабля. За заявою НАСА, нормою є 145—150 сколів за один старт. Тривалість польоту склала 13 діб 21 година 32 хвилини.

Загальна тривалість польотів у космос — 51 день 3 години 56 хвилин.

Після польотів 19 серпня 1998 року, залишаючись астронавткою НАСА, стала заступницею директора Відділу стратегії і планів в Директораті перспективних систем та технологій Національного розвідувального управління США (це Управління відповідає за ведення супутникової фото-розвідки). У червні 2006 року покинула загін астронавтів і звільнилася з НАСА.

Особисте життя Вона любить біг, веслування, тріатлон і садівництво. Радіоаматорка з позивним KC5KII. Її батько, віце-адмірал Вільям П. Лоуренс (у відставці), проживає в місті Кроунсвіллі, штат Меріленд. Її мати, Анна Хейнс, проживає в місті Алвадор, штат Орегон.

У 2019 році під час вручення їй Нагороди для видатних випускників Військово-морської академії США Лоуренс публічно розкрила, що одружена з колишньою науковицею NASA Кеті Вотсон.Pride Month — Wendy Lawrence, U.S. Navy Officer and NASA Astronaut

Нагороди та премії

Нагороди: Медаль «За космічний політ» (1995, 1997, 1998 і 2005), Медаль «За відмінну службу» (США), Медаль «За похвальну службу» (США) і багато інших.

Див. також

Список космонавтів і астронавтів (і кандидатів). Хронологія пілотованих космічних польотів.

Примітки

Посилання

Biography of Wendy B. Lawrence