УСК (футбольний клуб) — футбольна команда, створена у Львові восени 1906 року. Складова частина Українського Спортового Кружка — першої етнічно української організації фізкультурного профілю, що діяла при Львівській академічній гімназії.
Передісторія У серпні 1901 р. за розпорядженням Міністерства віровизнань і освіти Австро-Угорщини () Іван Боберський, видатний діяч українського спортивного руху, почав працювати у руській (тобто українській) цісарсько-королівській Академічній Гімназії Львова, яка містилася в будинку Народного дому по вулиці Театральній, 22. Це був найстарший український учбовий заклад із високим освітянським рівнем, де головні заняття провадили рідною для українців мовою.
Там учитель отримав тижнево 20 учбових годин, які цілковито поглинав предмет німецької мови і літератури. Попри професійну зайнятість, знаходив час на скерування молоді на прогресивніші заняття.
По всій Галичині, завдяки активності Боберського, почали розвиватись гімнастика і рухові ігри. Так звані «шкільні забави» набирали все більшої популярності. Врешті, в навчальному році-1903/04 цісарсько-королівська Рада рескриптом із 16.09.1903 р. (ч.33941) рекомендувала дирекції Української Академічної Гімназії впровадити до шкільної програми заняття гімнастикою.
Будучи заступником голови руського (українського) товариства гімнастичного «Сокіл», яке на той час, швидше за все, знаходилося у будинку по вул. Підвальній, 7, що його знесли у перші роки XX століття, а 1905 р. на цьому місці збудували будинок страхового товариства «Дністер» із просторим гімнастичним залом по вул. Руській, 20, Боберський порозумівся із сокільським правлінням щодо умов винайму залу для занять учениками гімнастичними вправами.
Серед поважних і шанованих фахівців-викладачів Академічній Гімназії на чільне місце пробився філолог-германіст та вчитель руханки і гімнастики — Іван Боберський, який із завзяттям запроваджував досі невідомі, але захоплюючі для української шкільної молоді заняття. У «Звіті дирекциї ц.к. Академічної гімназиї у Львові на шкільний рік 1903/1904», виданому 1904 р., вперше вміщено на 27 сторінках збірку Боберського: «Забави і гри рухові», де не йшлося про виграш одного над другим, але в іграх перемога була бажаною над супротивником. Це перша друкована згадка про становлення українського спорту, в якій автор послідовно розписав і впорядкував предмети руханки за темами. Знайшлося місце і для «гри з м’ячем»: 1906 р. вийшла окрема книжка «Копаний м’яч» — друга українською мовою після видання Володимира Лаврівського.
Отак Боберський долучився до поширення та популяризації англійської гри, званої foot-ball — фотбаль, яка після показового протистояння польських соколів Львова і Кракова у липні 1894 р. у Стрийському парку, не зайнятою учасниками тодішньої господарської виставки, набувала все більшої популярності на теренах Галичини.
Цісарсько-королівська шкільна Рада рескриптом із 31.10.1905 р. (ч.41663) затвердила дійсного учителя І. Боберського і надала йому титул професора, який власним прикладом і завдяки уродженому хисту залучав до спорту все більшу кількість учнів. Допомагав йому дипломований фахівець із гімнастики Іван Сохацький.
Заснування Осінь 1906 р. народила Львову Спортовий Кружок, який діяв при АГ педагогічного товариства. За спогадами Едварда Жарського: «Це була кузня перших пропагаторів спорту і спортових талантів». На сторінках ювілейного видання «СТ Україна Львів — 25-ліття» (опубліковане 1936 р.) подано, що при Академічній Гімназії у Львові 1906 р. засновано Український Спортовий Кружок. Із роками всі дослідники історії футболу, як в Україні, так і в Польщі «підтверджували» цю дату. Тож фактом залишається те, що українські учні-гімназисти з літа 1906 р. активно займалися спортом і завзято копали м’яча.
Проте, і швидше за все, школярі так і не зареєстрували «кружок». Засвідчує це і відсутність подібного запису в архівній книзі «Кадастр товариств». Попри це, ученики п’ятих класів під пильним оком Боберського все ж гуртувались у даному Кружку. Ймовірно, на цей час ще не існувало і найвідомішого львівського клубу Pogon. Українські гімназисти, крім усіляких спортивних приладів, мали 17 пар «фотбалевих» черевиків, 10 сорочок і м’ячів. Отож весело грали в «союзняка» (похідне слово від англійського Association Football).
«Для гри у футбол, — писав Боберський, — вимагалася рівна і проросла дрібною травою або посипана піском галявина. Гравці повинні ставити ворота так, щоби захистити очі від сонця чи вітру. У кожній команді обирали проводиря, якому підпорядковувались інші партнери. Початок ведення гри визначали за допомогою жереба. Найчастіше це були два патички або стебла різних розмірів, які тримав у руці суддя матчу. Хто що витягнув, те й обирав. Команди повинні відрізнятися кольорами вбрання або відзнакою. У ці моменти «футболістів» виручали перев’язані через плече хустки або лєнти. Під час гри не вільно допускатись сварок і не псувати її власними примхами…»
08.08.1908 головою «Сокола-Батька» обрали того ж Боберського, тому спортове життя українців стрімко набрало обертів. Із новою силою «союзняк» рушив у народ із початком навчального 1908/09 року, коли Академічна Гімназія «переїхала» у нове приміщення по вул. Льва Сапіги (тепер Степана Бандери, 8), де були гімнастична зала і майданчик у подвір’ї, тіловиховна ділянка запрацювала повною силою.
Як згадував Степан Гайдучок, учень АГ: «…тепер пошестю є копаний м’яч». Восени 1908 р. «Спортовий Кружок» провів 8 поєдинків.
Із початком 1909 року до назви «Спортовий кружок» гімназисти додали слово Український. Тим самим зробили наголос на своїй ідентичності. У Кружку нараховувалось 110 членів, які об’єдналися в 11-ти класних дружинах, які 21.03.09 поділилися на кілька спортових секцій, у тому числі й копаного м’яча, яка нараховувала 5 команд.
Перші матчі 20 травня 1909 року на Янівських оболонях 4-та команда УСК перемогла 3-ю — 4:1. Це — прем’єрний футбольний поєдинок Кружка, який зафіксований документально. І взагалі перший футбольний матч за участі етнічно українських команд.
23.05.09 перша, тобто старша, дружина прийняла назву The little bears («Маленькі ведмеді») і зладила собі форму у жовто-синіх кольорах. Того ж дня зіграли матч із 2-ю командою, яку перемогли — 4:0. Суддя в полі — Боберський. На лініях І.Сохацький та О.Сеник.
27.06.09 гімназисти провели поміж собою показовий матч. Головою УСК обрали Петра Франка, учня 7-го «А» класу, якого згодом замінив Михайло Заворотнюк. Спортивну осінь з учениками провів Боберський, але з весни 1910 р. його замінив Юрій Самотюк.
Футбольні дружини УСК проводили свої мечі на Янівських оболонях, Кайзервальді, званим «Цісарським ліском», розміром 50 м. ширини і 400 м. довжиною, але з борознами, що не служило нормальній грі. Хорошою була площа на Вульці (125х75 метрів) і на майдан по вул. Льва Сапіги. Однак усі ці площі належали військовим.
Ученики, у пошуках власної площі, створили фонд на закуп земельної ділянки і спільно з іншими філіями започаткували збірку коштів. У перший рік зібрали 600 корон.
Склад першої команди творили: Василь Косаревич, Анатоль Лукашевич, Григорій Лучаківський, Роман Степанів, Антін Зелений, Петро Франко, Степан Цимбала, Михайло Заворотнюк, Стефан Кизима, Степан Гайдучок. Однак поміж ними не було уставлених позицій. Найболючішим місцем залишалась позиція воротаря. Найбільше гравці прагнули у лінію нападу.
5 вересня 1909 року, на запрошення Боберського, до АГ прибув член празького SK Slavia (1907-1909) Вацлав Льомоз, якого у Львові називали В’ячеславом. У день приїзду чех провів на Вульці (ділянка, де зараз Училище фізичної культури) тренування і показав гімназистам елементи гри та як правильно поводитись з м’ячем і віддавати передачі партнеру та завдавати ударів з місця і злету, але так, аби м’яч не літав верхом. Радив не копати м’яча шпіцом черевика, а підйомом ноги.
12.09.09 українські гімназисти зустрілись із резервною командою Гасмонеї (Hasmonea ІІ). Цього разу місце у воротах зайняв Петро Франко; у залозі (обороні) грали — Григорій Лучаківський і Василь Косаревич; в помочі (півобороні) — Степан Гайдучок, Ярослав Секела, Степан Цимбала; в нападі — Федір (Теодор) Черник, Євген Ломницький, Вацлав Льомоз, Михайло Заворотнюк, Антін Зелений. Степан Цимбала через запізнення не грав. Єврейський клуб виявився краще організованим і переміг — 3:1. М’яч для українців забив Льомоз. Суддя — доктор Рудольф Гібел із Pogoni.
16.09.09 гравці УСК І завдали поразки дружині бурси РТП — 8:0, а 18.09.09 удруге обіграли бурсаків-ремісників — 4:0.
Наступного дня львів’яни відбули у подорож до Стрия, де повинні були зіграти у фотбаль із тамтешньою дружиною, але з незалежних від команд причин до матчу не дійшло.
26.09.09 о 15:15 на майданчику циклістів (Placu Cyklistów) при Стрийській рогачці УСК завдав поразки полякам з львівської Погоні (третій резерв — Pogon IV) — 1:0. Суддя — Льомоз. За українців грали: Лукашевич; Косаревич, Лучаківський; Зелений, Степанів, Остапчук; Гайдучок, Кизима, Заворотнюк, Цимбала і Франко.
29.09.09 о 15:30 суперники вдруге вийшли на гру. Тепер українці поступились — 1:5. Гол престижу на рахунку сина Каменяра, Петра Франка. Цього ж дня Льомоз полишив Львів (отримав повістку до війська).
Наступного дня професор Боберський у залі 3-го «А» класу провів з гравцями розбір останньої гри і наголосив, що воротар, попри пропущені м’ячі, держався добре; заложники копали м’яча слабо; поміч також слабо подавала м’ячі нападникам, які, у свою чергу, трималися далеко від чужих воріт.
01.10.09 українські учні у Львові о 14:00 на грищі (полі) ТРЗ (Towarzystwa Zabaw Ruchowych) помірялись силами із третім резервом львівських Чорних (Czarni IV). Знову поразка — 1:4.
Ще тричі українці сходили з грища (поля, Placu Cyklistów) переможеними поляками. 03.10.09 о 10:00 поступились Pogoni IV — 2:6. Ця гра «була недотепна, а гравці бігали мляво і комбінували лихо». Склад УСК: Нарожняк, Цимбала, Косар, Зелений, Степанів, Гриць Лучаківський, Гайдучок, Кизима, Заворотнюк, Франко, Мацюрак.
12.10.09 о 14:00 вийшли на гру проти львівських чехів, яким поступилися — 0:2.
16.10.09 Боберський з двома викладачами повіз до Тернополя львівських гімназистів (першу і другу дружини). Мета поїздки: поширення копаного м’яча серед тамтешніх українських гімназистів. Місцевий професор Сидоряк — палкий прихильник ігор і забав серед молоді, не приховував задоволення із візиту. Гості зі Львова, смачно пообідавши в «ученичій кухні», оглянули місто. О 13:10 у салі «Міщанського Братства» Боберський провів годинну лекцію на футбольну тему. Після цього львів’яни на площі «Коло різні», розмітили грище розміром 110х65 метрів і приступили до показового матчу, який тривав з 15:00 до 16:10. Грали не тільки учні, але й учителі. Перемогла 1-ша команда — 2:0. У часі гри воротар другої дружини пошкодив ключицю. Це свідчення того, що гра була завзятою. Хоча, як зазначив Боберський, гра виявилась млявою. На прощання професор запросив тернополян до Львова і не тільки для гри в «союзняка», а для ширшого знайомства з темою тіловиховання.
17.10.09 із 16:00 до 17:00 на грищі Вульки зіграли унічию (1:1) з чеським Теаm.
20.10.09 на полі Towarzystwa Zabaw Ruchowych з 15:15 до 17:00 українці, за свідченням очевидця, грали «без орієнтації» і програли полякам із Czarni IV — 1:9. Гол утіхи забив Петро Франко. Суддя — чех Горак.
23.10.09 гімназисти зустрілись з Hasmonea II. Суддя пан Кан, який представляв той же клуб. Матч тривав з 13:00 до 14:20. Після того, як рахунок став 2:0 на користь українців, суперник відмовився продовжити гру і зійшов із поля.
Підбадьорені успіхом гімназисти наступного дня викликали на гру чехів. Однак ті не з’явились на полі.
27.10.09 із 14:10 до 16:00 програли Pogoni IV — 0:2. Суддя — Кухар із Pogoni.
30.10.09 УСК провів ще один матч. Цього разу грали на майданчику по вул. Лєона Сапіги з польськими соколами зі Збаража. Матч тривав з 15:00 до 16:15 і завершилась перемогою гостей — 3:1. Рахунок «розмочив» Петро Франко.