Ушкодження мозку, нейротравма або мозкова травма — це руйнування або дегенерація клітин мозку. Ушкодження мозку може статися із багатьох причин зовнішнього характеру. У загальному випадку, пошкодження мозку належить до значного, недискримінаційного пошкодження, викликаного травмою, в той час, як селективне пошкодження нейронів хімічними речовинами називають .
Це поняття є загальним для великої кількості різного типу ушкоджень таких як Черепно-мозкова травма (ЧМТ), що є наслідком фізичної травми або від зовнішнього фактора, і терміна , що використовується у певних контекстах, аби відрізнити ушкодження мозку, які виникають після Народження від травм, генетичних порушень, або від вад розвитку.
Відповідно до останніх результатів медичних і реабілітаційних спостережень існує механізм реорганізації роботи мозку при таких ушкодженнях, що називається 'нейропластичність'. Це часто призводить до того, що синапси організують альтернативні маршрути в мережі, аби відновити попередні звички. Нейропластичність це властивість мозку реорганізовувати свою структуру, утворюючи нові нейронні зв'язки протягом життя.
Ознаки і симптоми Симптоми ушкодження головного мозку залежать від тяжкості травми і того, який вплив вони чинять на мозок. Існує три категорії класифікації ступінь ушкодження: це м'які, середні і важкі ушкодження.
Легкі ушкодження мозку До симптомів легкого ушкодження мозку належать головний біль, затьмарення розуму, тінітус, втому, порушення сну, настрою чи поведінки. До інших симптомів належать проблеми із пам'яттю, концентрацією, увагою або мисленням. Ментальна втома є типовою для ситуацій виснаження і пацієнт може не пов'язувати її із попереднім (незначним) інцидентом. Нарколепсія і порушення сну можуть бути типовими хибними діагнозами в такому випадку.
Помірні/важкі ушкодження головного мозку До когнітивних симптомів належать сплутування думок, агресивність, ненормальна поведінка, невиразна мова, коматозний стан або інші порушення свідомості. До фізичних симптомів належать головний біль, який не зникає або гіршає, блювота або нудота, судоми, ненормальне розширення очей, неможливість пробудити людину із сну, слабкість кінцівок і втрата координації.
Симптоми в дітей До симптомів у дітей належать зміни у звичках споживання їжі, стійке роздратування або смуток, порушення уваги, неспокійний сон, або втрату інтересу до іграшок.
Місце ушкодження мозку передбачає симптоми Симптоми ушкодження мозку можуть також залежати від місця травми, і внаслідок цього порушення є специфічним для даної частини ураженого мозку. Величина часто пов'язана із тяжкістю, одужанням і охопленням. Пошкодження часто призводять до порушень чи інвалідності, які можуть значно відрізнятися за ступенем тяжкості.
У випадках важкого пошкодження мозку, дуже імовірність існування областей із постійним порушенням функціонування є великою, включаючи , марення (часто, які є специфічними, ), проблеми мови або руху, і інтелектуальна недостатність. Також можливі індивідуальні зміни. Найважчі випадки призводять до коми або навіть до постійного вегетативного стану. Навіть легкий інцидент може мати довготривалі наслідки або викликати симптоми, які проявлятимуться через кілька років.
Дослідження показують, що існує кореляція між ушкодженнями мозку і мовою і розладами, що належать до цієї категорії. Афазія Верніке пов'язана із , утворення невідомих слів (неологізм), і проблеми із розумінням. Симптоми афазії Верінке виникають при травмуванні заднього відділу .
Пошкодження центру Брока як правило призводить до таких симптомів як опускання при спілкуванні функціональних слів (аграматизм), зміни у вимові звуків, дислексію, дисграфію, і проблеми із розумінням і продуктивністю. Афазія Брока свідчить що ушкодження задньої внутрішньої фронтальної звивини мозку.
Погіршення, які викликані травмою певної ділянки мозку не обов'язково означають, що пошкоджена ділянка мозку відповідає за когнітивний процес, який було порушено. Наприклад, при , здатність читати порушується при ушкодженні двох областей: лівої зорової області і зв'язку між правою візуальною областю і мовними областями (область Брока та область Верніке). Однак, це не означає, що той хто страждає від чистої алексії не має здатності розуміти мову, а лише не існує зв'язку між робочою зоровою корою і областями, що відповідають за мову—і як показують факти хворі на чисту алексію залишають здатність писати, говорити і навіть переписувати листи не розуміючи їх змісту.More Brain Lesions, Kathleen V. Wilkes
Реабілітація Реабілітація після травм головного мозку передбачає спрямування природних здібностей організму до відновлення процесів перенавчання мозку, щоб людина могла одужати якомога швидше та ефективніше.
Реабілітація після травм головного мозку починається в лікарні з правильного харчування та фізіотерапії, щоб зменшити ризик затвердіння м’язів та забезпечити відсутність інфекції в грудній клітці.
Програма фізіотерапії може вимагати участі низки клінічних експертів включаючи фізіотерапевтів, ерготерапевтів та ортопедів. Її повинні керувати фахівці з досвідом лікування неврологічних захворювань.
Види реабілітації:
Стаціонарна реабілітація – це інтенсивна спеціалізована реабілітація для людей, які клінічно та функціонально не готові до виписки додому з гострих станів;
Амбулаторна реабілітація призначена для людей, які почуваються достатньо добре, щоб повернутися додому, але потребують подальшої реабілітації.
Методи лікування та процедури, що використовуються в руховій реабілітації людей з черепно-мозковою травмою середнього та тяжкого ступеня, можуть включати:
1.Тренування локомоції з підтримкою ваги власного тіла;
2.Кардіотренування з використанням обладнання, такого як велоергометр або бігова доріжка;
3.Вправи на діапазон рухів та розтяжку;
4.Практичне навчання для пацієнтів, які не можуть рухатися самостійно або демонструють недостатнє відновлення, включаючи фасилітацію рухів, техніки гальмування та вправи з активною допомогою;
5.Сенсорна стимуляція з використанням різних методів, включаючи слухову, нюхову, смакову, зорову, тактильно-кінестетичну та вестибулярну системи та ін. Реакція тіла на ушкодження мозку На відміну від деяких більш очевидних наслідків які має ушкодження мозку, тіло також має мало помітні фізичні реакції, які важче ідентифікувати. Як правило їх визначає лікар і вони є нормальною фізичною реакцією організму на ушкодження мозку. Відомо, що організм у відповідь на ушкодження мозку продукує цитокіни. Вони несуть різноманітні дії які можуть викликати, посилювати, опосередковувати і /або пригнічувати пошкодження і відновлення клітин. TGFβ ймовірно вносять насамперед нейрозахисну дію, а TNFα може сприяти пошкодженню нейронів і мати захисну дію. IL-1 є опосередкованим фактором при ішемічній, екситотоксичній та фізичній черепно-мозкових травмах, який ймовірно, має різноманітний вплив на глію, нейрони і судинну систему. Цитокіни можуть бути корисними з точки зору відкриття нових терапевтичних стратегій. На сьогодні вони є предметом клінічних досліджень.
Див. також
Дитячий церебральний параліч Енцефалопатія Епілепсія Лоботомія Неврологія Черепно-мозкова травма
Примітки
Література
Посилання