Муракамі Харукі (; 12 січня 1949, Кіото) — японський письменник і перекладач. Його твори перекладені 50 мовами світу.
Біографія Народився 12 січня 1949 року в Кіото. Дитинство провів у портовому місті Кобе. Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.
Дід — буддистський священник, утримував невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову та літературу, а у вільний час також займався буддистським просвітництвом. Муракамі навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університету Васеда. 1950 року сім'я письменника переїхала до м. Асія — передмістя порту Кобе (префектура Хіого). 1974 року Муракамі відкрив свій джаз-бар «Пітер Кет».
На початку 1990-х вів ток-шоу для опівнічників на одному з комерційних каналів в Токіо, де розмовляв про західну музику й субкультуру. Випустив кілька фотоальбомів і путівників по західній музиці, коктейлях і кулінарії. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.
У 1980 році Муракамі продав бар, а на життя вирішив заробляти своїми творами. І не помилився. 1982 року він завершив «Полювання на овець», отримавши премію Нома у категорії нових авторів. З цього роману почався його шлях до мільйонних тиражів і всесвітньої популярності. Про цю книгу автор говорить: «…від оповідання я отримував небувале почуття задоволення. Коли ви читаєте цікаву історію, ви просто продовжуєте читати. Коли я пишу цікаву історію, я просто продовжую писати».
«Вівці», опубліковані через сім років у США, відкрили американцям абсолютно новий тип письменника. Це був прорив Муракамі на Захід, захоплені оглядачі з New York Times Book Review назвали його «міфотворцем тисячоліття».
1982 року за роман «Погоня за вівцею» Муракамі був визнаний гідним літературної премії Номі для письменників-початківців. Його наступний роман «Країна Див без гальм і Кінець Світу» одержав у 1985 році престижну премію Танідзакі. У 1996 році за книгу «Хроніки механічного птаха» письменник був нагороджений літературною премією Йоміурі.
1987 року Муракамі Харукі запросили викладати в Принстонському університеті (Нью-Джерсі), тому він переїхав жити до Сполучених Штатів. У 1992 році він йде викладати до університету ім. Вільяма Горварда Тафтса (Каліфорнія).
Теракт у Токійському метро і землетрус 1995 року в Кобе сильно приголомшили письменника й стали причиною повернення на батьківщину. Терактам, скоєним сектантами в Токіо, присвячена остання його робота «Underground», що є збірником розповідей жертв та свідків трагедії.
Особисте життя Одружений, дітей немає. Письменник веде здоровий спосіб життя, кинув курити, захоплюється плаванням, марафонським бігом і щороку бере участь у декількох марафонах.
Муракамі полюбляє музику, а його колекція записів налічує близько 40 000 примірників.
Перекладацька діяльність Переклав з англійської на японську ряд творів Скотта Фіцджеральда, Трумена Капоте, Джона Ірвинга, Джерома Селінджера, Раймонда Карвера та інших американських прозаїків кінця XX століття, а також казки ван Альсбурга й Урсули Ле Гуїн.
Активізм Муракамі заявив, що для Китаю та Кореї природно й далі відчувати образу на Японію за її агресію під час війни. «По суті, японці, як правило, не мають уявлення про те, що вони також були нападниками, і ця тенденція стає чіткішою», — сказав він. В іншому інтерв'ю Муракамі заявив: «Питання історичного розуміння має велике значення, і я вважаю, що важливо, щоб Японія приносила прямі вибачення. Я думаю, що це все, що Японія може зробити — вибачитися, поки країни не скажуть: „Ми ще не цілком змирилися з цим, але ви вибачалися достатньо. Гаразд, давайте залишимо це зараз“».
У 2022 році Харукі Муракамі під час Російського вторгнення в Україну, що є частиною Російсько-Української війни, підтримав Україну. Письменник провів спецвипуск на радіо, закликаючи до миру. Він складався з близько десяти музичних композицій. Програма Харукі Муракамі називається «Радіо Муракамі». Звучить на хвилі Tokyo FM та інших радіостанціях з мережі 38 FM.
Бібліографія
Романи РікНазваОригінальна назваАнглійська назваПримітки1979Слухай пісню вітру風の歌を聴けKaze no uta wo kikeHear the Wind SingПерша частина «Трилогії Щура»1980Пінбол 19731973年のピンボール1973-nen-no pinbooruPinball, 1973Друга частина «Трилогії Щура»1982Погоня за вівцеюПереклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4067-1羊をめぐる冒険Hitsuji o meguru bōkenA Wild Sheep ChaseТретя частина «Трилогії Щура»1985Країна Див без гальм і Кінець Світу世界の終わりとハードボイルド・ワンダーランドSekai no owari to hâdoboirudo wandārandoHard-Boiled Wonderland and the End of the World1987Норвезький лісノルウェイの森Noruwei no moriNorwegian Wood1988Танцюй, Танцюй, ТанцюйПереклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-6360-1 ISBN 978-966-03-6369-4ダンス・ダンス・ダンスDansu dansu dansuDance, Dance, DanceПродовження «Трилогії Пацюка»1992На південь від кордону, на захід від сонця国境の南、太陽の西Kokkyō no minami, taiyō no nishiSouth of the Border, West of the Sun1994,1995Хроніка заводного птахаПереклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4754-0ねじまき鳥クロニクルNejimaki-dori kuronikuruThe Wind-Up Bird ChronicleРоман у трьох книгах1999Мій любий «Супутник»スプートニクの恋人Spūtoniku no koibitoSputnik Sweetheart2002Кафка на пляжі海辺のカフカUmibe no KafukaKafka on the Shore2004Після темрявиアフターダークAfutādākuAfter Dark20091Q84Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4981-0 ISBN 978-966-03-3579-0ISBN 978-966-03-3571-41Q84Ichi-kyū-hachi-yon2013Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощіПереклад О. В. Забуранна, ISBN 978-617-12-2444-5色彩を持たない多崎つくると、彼の巡礼の年Shikisai wo motanai Tasaki Tsukuru to, Kare no Junrei no ToshiThe colorless Tsukuru Tasaki and the year of his pilgrimage2017Вбивство командора騎士団長殺しKishidanchō-goroshiKilling Commendatore
Збірки оповідань
Рік Назва Оригінальна назва Англійська назва1983Повільним човником в КитайChugoku-yuki no suro botoA Slow Boat to China1983Гарний день для кенгуруKangaru-no biyoriA Fine Day for Kangarooing1984Спалити сарайHotaru, Naya wo yaku, sono tano TanpenFirefly, Barn Burning and Other Short Stories1986Повторний наліт на булочнуPan-ya Sai-ShugekiThe Second Bakery Attack1990TV-ЛюдиTV Pihpuru-no gyaku-shugekiTV People1993The Elephant Vanishes(збірка оповідань з різних збірників англійською мовою)1994Майже до сліз чужа моваYagate Kanashiki GaikokugoEventually I feel lost in a foreign language1995Павукоподібна мавпа в ночіYoru-no KumozaruSpider-monkey at Night1996Привиди ЛексінгтонаRekishinton no YuhreiLexington Ghosts2000Всі божі діти можуть танцювати神の子どもたちはみな踊るKami no kodomo-tachi wa mina odoruAfter the Quake2005Загадки Токіо東京奇譚集Tōkyō KitanshūBlind Willow, Sleeping Woman2014Чоловіки без жінок女のいない男たちOnna no inai otokotachiMen Without Women
2007 рік — «Про що я говорю, коли говорю про біг». Збірка автобіографічних нарисів, об'єднаних темою марафонського бігу.
Екранізації Слухай пісню вітру (; 1980) за мотивами однойменного роману, режисер Казукі Оморі; Дівчина, вона — стовідсоткова (; 1983) короткометражний фільм за мотивами оповідання Про зустріч зі стовідсотковою дівчиною погожим квітневого ранку, режисер Тото Ямакава; Напад на пекарню (; 1985) короткометражний фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Тото Ямакава; Танці з гномами (; 2003) короткометражний фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Емелі Карлссон Гра; Тоні Такітані (; 2004) екранізація оповідання Тоні Такія, режисер Джун Ічікава; На південь від кордону (; 2006) епізод 53.2 Театру телебачення (Польща) за мотивами однойменного оповідання, режисер Лукаш Барчик; Всі Божі діти можуть танцювати (; 2008) екранізація однойменного оповідання, режисер Роберт Логеваль; Норвезький ліс (; 2010) екранізація однойменного роману, режисер Ань Хунг Тран; Другий напад на пекарню (; 2010) короткометражний фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Карлос Куарон; Щоденник звуків (; 2012) український короткометражний фільм за мотивами оповідання Сліпа іва та спляча дівчина, режисер Гліб Лук'янець; Стовідсоткова дівчина (; 2015) американський короткометражний фільм за мотивами оповідання Про зустріч зі стовідсотковою дівчиною погожим квітневого ранку, режисер Йохан Ставсьо; Палаючий (; 2018) фільм за мотивами оповідання Спалити сарай, режисер Чанг-Іст Лі; Бухта Ханалей (; 2018) фільм за мотивами однойменного оповідання, режисер Дайсі Мацунага; Сядь за кермо моєї машини (; 2021) фільм заснований на однойменній оповіді Харукі Муракамі з його збірки «Чоловіки без жінок», режисер Рюсуке Хамагуті.
Переклади українською Харукі Муракамі. Погоня за вівцею; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2004. — 318 с. — (Серія «Література»). — ISBN 966-03-2581-9 Харукі Муракамі. Танцюй, танцюй, танцюй. : [роман: У 2 т.]; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2005. Т. 1. — (Серія «Література»). — 350 с. — ISBN 966-03-2884-2 Харукі Муракамі. Танцюй, танцюй, танцюй. : [роман: У 2 т.]; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2006. Т. 2. — (Серія «Література»). — 319 с. — ISBN 966-03-3115-0 Харукі Муракамі. Хроніка заводного птаха; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2009. — 762 с. — ISBN 978-966-03-4754-0 Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.1; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 505 с. — ISBN 978-966-03-5293-3 Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.2; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 447 с. — ISBN 978-966-03-3579-0 Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.3; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 543 с. — ISBN 978-966-03-5605-4 Харукі Муракамі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі; пер. з яп. О. В. Забуранної. Х. : КСД, 2017. — 304 с. — ISBN 978-617-12-2444-5 Харукі Муракамі. Про що я говорю, коли говорю про біг. Переклад: Олександр Михельсон. Обкладинка: Ольга Штонда. Львів: Yakaboo Publishing, 2020. 160 стор., ISBN 978-617-7544-43-1
Цитати Світ без любові — все одно що вітер за вікном. Ні помацати його, ні вдихнути. Раніше я думав, люди дорослішають рік від року, поступово так … А виявилося — ні. Людина дорослішає миттєво. На світі не буває хибних думок. Бувають думки, які не збігаються з нашими, ось і все. Чим старша людина, тим більше в її житті того, чого вже не виправити. Все, що в нас зникає — навіть якщо воно зникає навіки, — залишає після себе дірки, що не заростають ніколи.Обіймаючи один одного, ми ділимося своїми страхами.Якщо кожен буде вірити, що все скінчиться добре, у світі не буде чого боятися.Як не старайся, коли боляче — болить.Потрібно вихлюпувати почуття назовні. Гірше, якщо перестати це робити. Інакше вони будуть накопичуватися та укріплятися всередині. А потім — вмирати.Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.Мабуть, серце ховається в твердій шкаралупі, то ж розколоти її дано не всім. Може, тому у мене до пуття не виходить любити.Бути чесним один до одного та хотіти допомогти — ось головне.Будь-яка порожнеча обов'язково чим-небудь заповнюється.Людині дарується надія, і вона використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.Вся наша реальність складається з нескінченної боротьби між тим, що дійсно було, й тим, що не хочеться згадувати.Немає таких секретів, що не вириваються з серця назовні.Найважливіше — не те велике, до чого додумалися інші, а те маленьке, до чого прийшов ти сам.Що таке самотність? Вона схожа на почуття, яке накриває тебе, коли в дощовий вечір стоїш біля гирла великої річки та довго-довго дивишся, як величезні потоки води вливаються в море.Пам'ять зігріває людину зсередини. І в той же час рве її на частини.Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей — за морем.Якщо дивитися здалеку, що завгодно здається красивим.Часто трапляється, що саме з дрібниці починаються найважливіші в світі речі.Рухатися з високою ефективністю в невірному напрямі ще гірше, ніж взагалі нікуди не рухатися.Коли тобі ні з ким поділитися самотніми думками, думки починають ділити тебе між собою.Якщо все буде так, як тобі хочеться, то жити стане нецікаво.
Примітки
Посилання