Вулиця Коронації — британська телевізійна мильна опера, створена Granada Television і показана на ITV з 9 грудня 1960 року Програма зосереджується на брукованій вулиці з терасами у вигаданому Везерфілді, містечку, що базується на центрі міста Солфорд, Англія.
Спочатку серіал транслювався двічі на тиждень, але в 2017 році почав виходити шість разів на тиждень Програму створив сценарист Тоні Воррен. Початкову пропозицію Воррена відхилив засновник станції Сідні Бернштейн, але продюсер Гаррі Елтон переконав його створити програму для 13 пілотних епізодів. Відтоді шоу стало значною частиною британської культури.
Вулиця Коронації створена наступником Гранади, ITV Studios, у MediaCityUK і демонструється в усіх регіонах ITV, а також за кордоном. У 2010 році, до свого 50-річчя, серіал був визнаний Книгою рекордів Гіннеса найдовшою телевізійною мильною оперою у світі. Вулиця Коронації , яка спочатку перебувала під впливом традицій кухонного реалізму, відома своїм зображенням приземленої спільноти робітничого класу в поєднанні з легким гумором і сильними характерами. Little, Daran (1998). В даний час шоу в середньому відвідують близько п'яти мільйонів глядачів за епізод. Прем'єра 10 000-го епізоду шоу відбулася 7 лютого 2020 року , а пізніше того ж року відсвяткували своє 60-річчя. Історія
1960-ті роки Перший епізод вийшов в ефір 9 грудня 1960 року о 7 годині вечора, і спочатку не мав критичного успіху; Оглядач Daily Mirror Кен Ірвін передбачив, що серіал триватиме лише три тижні. Телебачення Granada Television замовило лише 13 епізодів, і дехто в компанії сумнівався, що шоу триватиме після запланованого виробництва.Little. Незважаючи на критику, серіал одразу захопив глядачів, підкорених звичайними героями Коронаційної вулиці. Програма також використовувала північноанглійську мову та діалект; ласкаві місцеві терміни, як-от «ех, чак?», «nowt» (, від naught, нічого не означає) і «by 'eck!» вперше стала широко звучати на британському телебаченні.
Ранні епізоди розповідали про студента Кена Барлоу (Вільям Роуч), який отримав місце в університеті, тому знайшов своє походження з робітничого класу, а також про його молодшого брата Девіда (Алан Ротвелл) і його батьків Френка (Френк Пембертон). І Айда (Ноель Дайсон) — щось на кшталт збентеження.TV Times. Цей персонаж був одним із небагатьох, хто пережив багато життя за межами вулиці Коронейшн. Певним чином це пророкує зростання глобалізації. В епізоді 1961 року Барлоу заявляє: «У ці дні ви не можете продовжувати думати лише про свою власну вулицю. Ми живемо з людьми на іншому кінці світу. Є ще про що хвилюватися, ніж про Елсі Таннер (Пет Фенікс) та її хлопці». Роуч — єдиний актор, що залишився в оригінальному акторському складі, що робить його актором, який найдовше пропрацював у «Вулиці Коронації», а також у британській та світовій історії мильних серіалів.
У березні 1961 року «Вулиця Коронації» посіла перше місце в телевізійних рейтингах і залишилася на ньому до кінця року.Little. Раніше в 1961 році вимірювання телевізійної аудиторії (TAM) показало, що 75 % доступних глядачів (15 мільйонів) налаштувалися на Corrie, і до 1964 року в програмі було понад 20 мільйон постійних глядачів, з піком рейтингів 2 грудня 1964 року, 21,36 мільйонів глядачів.Little (1995). Незважаючи на зростання популярності серед глядачів, дехто критикував Вулицю Коронації за застаріле зображення міського робітничого класу та представлення спільноти, яка була ностальгічною фантазією. Після першого епізоду в 1960 році Daily Mirror надрукувала: «Програма приречена з самого початку. … Бо в цьому новому серіалі мало реальності, у якій, мабуть, ми повинні страждати двічі на тиждень».Tinker.
У 1964 році Coronation Street призначив нового продюсера Тіма Аспіналла.Little. Аспінолл вирішив застосувати нову політику мітли, і почалася «Кривава чистка» 1964 року, загалом було звільнено дев'ятьох акторів.Tinker, Jack. Першою учасницею акторського складу, яку виписали, була Лінн Керол, яка грала Марту Лонгерст з другого епізоду та попереднього перегляду програми. Її звільнення було настільки суперечливим, що її колега-акторка Вайолет Карсон (Ена Шарплз) погрожувала звільнитися, але зрештою її переконали не робити цього. ЗМІ широко повідомляли про сюжетну лінію, і коли Лінн Керол здійснила приватну поїздку на виставку ідеального дому Daily Mail у Лондоні, її натовп з боку шанувальників попросили залишити з міркувань громадської безпеки.Tinker. Багато хто, включаючи сценариста «Вулиці коронації» Г. В. Кершоу, вважали вбивство Марти відчайдушним кроком для підвищення рейтингів глядачів.
До 1968 року критики стверджували, що програма більше не відображає життя Британії 1960-х років, десятиліття, коли в країні відбулися значні економічні та соціальні зміни. Гранада поспішила оновити програму з надією представити більше проблемних історій, зокрема Люсіль Г'юїт (Дженніфер Мосс) стала залежною від наркотиків, Джеррі Бут (Грем Габерфілд) у сюжетній лінії про гомосексуальність, Емілі Ньюгент (Ейлін Дербішир) позашлюбна дитина та представлення темношкірої сім'ї, але всі ці ідеї були відкинуті через страх засмутити глядачів.
1970-ті роки Виробнича команда серіалу була випробувана, коли на початку 1970-х багато акторів залишили програму. Коли Артур Леслі раптово помер у 1970 році, його персонаж, орендодавець «Роверс» Джек Вокер, невдовзі помер з екрану. Енн Рід залишила роль Валері Барлоу ; її героїня була вбита в 1971 році, вдаривши себе струмом несправним феном.Little. Рейтинги досягли мінімуму у вісім мільйонів у лютому 1973 року, коли Пет Фенікс покинув роль Елсі Таннер і Доріс Спід (Енні Вокер) взяли двомісячну відпустку через важку втрату.Little. Аудиторія іншої флагманської мильної опери ITV «Перехрестя» помітно зросла в цей час, оскільки її відомий акторський склад, як-от Мег Річардсон (Ноеле Гордон), зріс у популярності. Ці раптові відхилення змусили команду сценаристів швидко розробити персонажів, які раніше були на задньому плані. Ролі переважно молодших персонажів, зокрема Бет Лінч (Джулі Гудір), Дейрдре Гант (Енн Кіркбрайд), Ріта Літтлвуд (Барбара Нокс), Мевіс Райлі (Тельма Барлоу) та Айві Тілдеслі (Лінн Перрі), були створені між 1972 і 1973 роками (з Персонаж Перрі було перейменовано на більш відомого «Тілслі»), а такі персонажі, як Гейл Поттер (Хелен Ворт), Бланш Хант (Патриція Каттс / Меггі Джонс) і Віра Дакворт (Ліз Доун), вперше з'явилися в 1974 році. Ці персонажі залишатимуться в центрі програми протягом багатьох років, а Гейл все ще буде в шоу майже через півстоліття після її першої появи.Little. Комічні сюжети були популярні в серіалі в 1960-х роках, але на початку 1970-х стали рідкісними. Вони були повторно представлені новим продюсером Біллом Подмором, який приєднався до серіалу в 1976 році. До свого призначення він працював над комедійними постановками Гранади.
У вересні 1977 року News of the World процитувала актора Стівена Хенкока (Ернест Бішоп), який сказав: «Вулиця вбиває актора. Я просто виконую роботу, а не граю. Сценаристи перетворили мене на Ерні Бішопа. Я пробував протистояти цьому, але дуже важко не грати роль весь час, навіть вдома». Це було перше побачене громадськістю запеклої суперечки між Генкоком і Granada Television. Генкок заперечував проти системи оплати акторів і погрожував покинути шоу, щоб захистити свої принципи.Podmore. Основна суперечка була між Хенкоком і Подмором, а Подмора прозвали «Хрещеним батьком» британські ЗМІ. Основою аргументу Генкока було те, що різним акторам гарантувалась різна кількість появ у епізодах на рік, тому одні отримували більше грошей, ніж інші. Актори з перших днів програми, у тому числі Пет Фенікс, Доріс Спід і Пітер Адамсон, отримували гарантовану оплату за кожен епізод року, незалежно від того, з'явилися вони насправді чи ні.Podmore.
Подмор не бажав змінювати те, що він називав «складною та добре налагодженою системою», що змусило Хенкока залишитися за своїми принципами та піти у відставку. Тепер проблема змінилася, і сценаристам довелося виписати Ерні, але врятувати його дружину Емілі (Ейлін Дербішир). Було прийнято рішення вбити Ернеста під час невдалого пограбування на фабриці Майка Болдуіна (Джонні Бріггс), де він працював відділом оплати праці. Ернест був убитий одним пострілом у живіт 11 січня 1978 року Це був перший раз, коли насильство такого масштабу було показано на вулиці Коронейшн, і після того, як епізод вийшов в ефір, комутатор Гранади був заблокований розлюченими глядачами. Листи зі скаргами надходили сотнями, і «Лобі проти телевізійного насильства» різко заперечувало рішення Гранади транслювати епізод. Гранада заявив, що сюжет не про насильство, а має на меті показати спустошеність і втрату, яку відчуває вдова Ернеста, Емілі.Podmore. Вулиця Коронації мала конкуренцію в прайм-тайм, і деякі критики припустили, що програма стала самовдоволеною, відійшовши від соціально життєздатних сюжетних ліній і знову представивши застарілий погляд на життя робітничого класу.Liddement.
1980-ті роки Пітер Адамсон, який грав Лена Фейркло з 1961 року, був звільнений у 1983 році за порушення контракту. Телебачення Гранади попередило його за написання несанкціонованих газетних статей, які критикували шоу та акторський склад. Продюсер Coronation Street Подмор звільнив Адамсона, коли з'ясувалося, що він продав свої мемуари після попереднього попередження.Podmore. Звільнення співпало із звинуваченнями Адамсона в непристойному нападі на двох молодих дівчат. У квітні 1983 року газета повідомила, що Адамсона заарештували за непристойний напад на двох восьмирічних дівчаток у басейні. Скарга поліції полягала в тому, що руки Адамсона розбилися, коли давав дівчатам уроки плавання. Телебачення Granada Television надало Адамсону фінансову підтримку через його юридичні проблеми, а в липні 1983 року суд присяжних визнав його невинним
Суперечка Адамсона щодо його мемуарів і газетних статей не була відома громадськості, і ЗМІ повідомляли, що Адамсона було звільнено через ганьбу, яку звинувачення в непристойному нападі принесли Гранаді та бренду Coronation Street. Лен Ферклаф загинув поза кадром в аварії на автомагістралі 7 грудня 1983 року. Щоб демонізувати персонажа, було виявлено, що він повертався додому після роману, зраджуючи своїй дружині Риті (Барбара Нокс). Адамсон відсвяткував смерть персонажа, виголосивши некролог по телебаченню в костюмі гроваря.
У 1988 році актор Крістофер Квінтен, який грав Брайана Тілслі з 27 грудня 1978 року сказав босам Гранади, що збирається переїхати до Сполучених Штатів, щоб одружитися зі своєю тодішньою нареченою, американською ведучою ток-шоу Лізою Гіббонс, і будувати акторська кар'єра в Лос-Анджелесі. Оголошуючи про свою відставку, Квінтен намагався гарантувати, що його роль залишиться відкритою для нього, щоб він міг повернутися у випадку, якщо його перебування в Америці провалиться. У той час його герой був одружений з Гейл, і конференція, присвячена виписці Браяна, намагалася знайти виправданий спосіб виписати його, залишаючи достатньо можливостей для можливого повернення. Було прийнято рішення, що Браян повинен померти.Podmore. Квінтен був у Лос-Анджелесі, коли вирішувалась сюжетна лінія, і після повернення до Сполученого Королівства він був шокований долею Браяна та погрожував полетіти назад до Америки, щоб сцени не могли бути зняті. З ним розмовляла його колега Хелен Ворт, яка зазначила, що він може потрапити в чорний список Equity, якщо він раптово покине програму. Смерть Браяна Тілслі транслювалася 15 лютого 1989 року. Після розпаду шлюбу з Гейл Браян почав проводити вечори на дискотеках і зустрічатися з різними жінками. Він намагався захистити молоду дівчину від групи бандитів біля нічного клубу, але отримав ножове поранення в живіт. Внаслідок отриманих травм він помер. Ножове поранення викликало масу скарг від глядачів, і Мері Уайтхаус виступила з гнівною проповіддю про телевізійне насильство.