Козіма Вагнер (, ім'я при народженні Франческа Гаетана Козіма Ліст, Francesca Gaetana Cosima Liszt; 24 грудня 1837, Белладжо, Ломбардо-Венеційське королівство — 1 квітня 1930, Байройт, Баварія, Веймарська республіка) — співзасновниця і багаторічна керівниця Байройтського фестивалю, друга дружина і муза німецького композитора Ріхарда Вагнера (1813—1883).

Козіма була дочкою угорського композитора і піаніста Ференца Ліста. У 1857 році вона вступила в шлюб з диригентом Гансом фон Бюловим, народила двох дітей. У 1863 році почався роман з Вагнером, і в 1870 році вони одружилися. З ним Козіма заснувала Байройтський фестиваль, призначений для постановок вагнерівських опер в повній відповідності до задуму композитора. Після смерті Вагнера в 1883 році Козіма очолила Байройтський фестиваль, присвятивши решту свого життя збереженню і прославлянню його спадщини.

Козіма Вагнер була переконана в необхідності дотримуватися оригінальних задумів композитора і протистояла будь-яким театральним інноваціям. Цього підходу дотримувалися і її спадкоємці вже після відходу Козіми від керівництва фестивалем в 1907 році. Через це, а також через те, що Козіма розділяла націоналістичні і антисемітські погляди свого чоловіка, її спадщина викликає суперечливі оцінки.

Сім'я і дитинство

Франческа Гаетана Козіма Ліст була другою дочкою композитора Ференца Ліста, якому в той час було 26 років, і французької письменниці та світської дами Марії д'Агу. Батьки не перебували в шлюбі. Заради Ліста, який був молодший за неї на 6 років, Марія розлучилася з графом Шарлем д'Агу і покинула Париж, де вони проживали. Ліст багато гастролював Європою, і Марія подорожувала разом з ним. Козіма народилася 24 грудня 1837 року в готелі на італійському курорті Белладжо і отримала ім'я на честь святого Косми, покровителя лікарів. Батьки продовжили подорож Європою, залишивши Козиму і її старшу сестру Бландіну під опікою годувальниці, що було поширеною практикою в той час. У 1839 році у Ліста та д'Агу народилася третя дитина і єдиний син Даніель.

У 1839 році Марія спробувала повернутися в Париж разом з дочками, але її мати відмовилася визнати позашлюбних дітей. Це означало і неможливість відновити колишнє положення в суспільстві. Дочки Ліста стали жити у його матері Анни, пізніше до них приєднався і Даніель. У наступні роки відносини між Лістом і д'Агу зіпсувалися, і до 1845 року вони спілкувалися тільки через посередниківWatson, Derek (1989). The Master Musicians: Liszt. London: J.M. Dent & Sons Ltd. ISBN 978-0-460-03174-5. Pp. 69-70.. Ліст заборонив матері і дочкам спілкуватися одна з одною, і незабаром Марія припинила спроби домогтися зустрічі. Хоча вони жили в одному місті, вони змогли зустрітися лише через п'ять років — в 1850 році.

Юність За словами біографа Козіми Джорджа Марека, Анна Ліст була «простою, неосвіченою, наївною, але доброю жінкою». Сестра Бландіна була гарнішою, Козіма з довгим носом і широким ротом виглядала «гидким каченям». Ставлення батька до дітей було прохолодним, але він дбав про те, щоб вони отримали хорошу освіту. Дочки були влаштовані в привілейовану закриту школу мадам Бернар.

У 1847 році батько познайомився з Кароліною Вітгенштейн, дружиною російського генерала, що вже жила окремо від чоловіка. До осені 1848 року в них зав'язався роман, Кароліна стала супутницею Ліста до кінця його життя. Коли у 1850 році батько до свого обурення дізнався, що його дочки бачаться з матір'ю, за його вказівкою Кароліна забрала їх зі школи і помістила під нагляд своєї 72-літньої колишньої виховательки мадам Патерсі. Мадам Патерсі наглядала за Бландіною і Козімою протягом 4 років. Біограф Козіми Олівер Гілмс порівнював її виховання у мадам Патерсі з виїздкою коней, однак на думку Марека воно, хоча і суворе, врешті виявилося позитивним для Козіми, яка отримала необхідні навички для життя.

10 жовтня 1853 року батько відвідав будинок мадам Патерсі, вперше з 1845 року побачивши своїх дочок. Разом з ним приїхали два інших композитора — Гектор Берліоз і Ріхард Вагнер. За спогадами присутньої при цьому дочки Кароліни Марі, Козіма була «в гіршій порі дорослішання, висока і незграбна, з землистим кольором обличчя … вся в батька. Тільки її довге золоте волосся з незвичайним відблиском було прекрасним». Після сімейного застілля Вагнер прочитав присутнім уривок з останнього акту майбутньої «Загибелі богів». Козіма не справила на нього враження, у щоденнику він тільки зазначив, що обидві дівчини були дуже сором'язливі. Шлюб з Гансом фон Бюловим

Коли його дочки почали дорослішати, Ліст влаштував їх переїзд в Берлін незважаючи на гнівні протести матері. У Берліні вихователем дівчат стала Франциска фон Бюлова, чий син Ганс, піаніст і диригент, був найбільш видатним учнем Ліста. Ганс теж брав участь у вихованні дівчат — давав їм музичну освіту. Бюлов був вражений прогресом Козіми, і скоро у них розвинулися романтичні відносини. Ліст поставився до цього з схваленням, а 18 серпня 1857 року в берлінському соборі Святої Ядвіги Ганс і Козіма одружилися. У медовий місяць Ганс, Козіма і її батько відвідали Вагнера в його будинку під Цюріхом. У наступному році вони знову відвідали Вагнера, і перед прощанням Козіма вразила його емоційною сценою, про яку композитор згадував: «Вона впала на коліна і покрила мої руки сльозами і поцілунками. … Я розмірковував над таємницею, яку не міг осягнути».

Козіма, що отримала виховання в Парижі, не могла звикнути до життя в Берліні, у той час відносно провінційному місті. Її старанням взяти участь у місцевому суспільному житті, за спогадами Марі Вітгенштейн, заважали «завищена самооцінка і вроджена уїдливість». Принаймні перший час Козіма проявляла інтерес до кар'єри чоловіка, переконуючи його більше часу приділяти музиці. Один раз вона вигадала для нього лібрето опери з життя легендарного чарівника Мерліна, яке, однак, не отримало ніякого розвитку. Через завантаженість Бюлова концертною діяльністю Козіма довго залишалася вдома сама і у цей період писала статті й робила переклади для франкомовного журналу Revue germanique. У грудні 1859 року після довгої хвороби помер її двадцятирічний брат Даніель. У його честь дочка Козіми, яка народилася 12 жовтня 1860 року, була названа Даніелою. У 1862 році її спіткало нове горе: Бландіні, яка була одружена з юристом і майбутнім прем'єр-міністром Франції Емілем Олів'є, померла при пологах. Друга дочка Козіми, яка народилася в березні 1863 року, отримала ім'я Бландіні Елізабет Вероніка .

Бюлов був гарячим шанувальником Вагнера: у 1858 році він готував вокальну партитуру для «Трістана та Ізольди», а у 1862 році робив чистовий екземпляр партитури «Нюрнберзькі мейстерзінгери». Їхні стосунки стали дружніми, і у 1862 році фон Бюлови гостювали у Вагнера у Вісбадені. У щоденнику Вагнер описує, як Козіма «перетворювалася» під час виконання ним «Прощання Вотана» з «Валькірії». У самого Вагнера в той період особисте життя була неспокійне: він був все ще одружений з актрисою Міною Планер (вона померла в 1866 році) і мав кілька романів на стороні. 28 листопада 1863 року Вагнер відвідав Берлін. Поки фон Бюлов репетирував концерт, Вагнер і Козіма вирушили у екіпажі в довгу поїздку по Берліну і між ними сталося бурхливе пояснення. Шлюб з Вагнером

Мюнхен і Трібшен

У 1864 році матеріальне становище Вагнера виправилося завдяки новому патрону, вісімнадцятирічному Людвігу II, що вступив на баварський престол. Він оплатив борги композитора і призначив йому щорічне щедре утримання. Монарх також подарував Вагнеру особняк в Мюнхені й другий будинок на березі Штарнберзького озера. За порадою Вагнера Бюлов прийняв пропозицію стати «королівським піаністом» при дворі Людвіга, він з дружиною переїхав до Мюнхена і придбав будинок недалеко від Вагнера, нібито для того, щоб Козіма могла працювати секретарем Ріхарда. З 29 червня 1864 року Козіма і Ріхард провели більше тижня разом на Штарнберзькому озері, поки до них не приєднався Ганс. За спогадами покоївки Вагнера, «було видно, що між фрау Козімою і Ріхардом Вагнером щось відбувається». Вона також розповідає, як одного разу Бюлов виявив дружину в спальні Вагнера, але не зажадав пояснень ні від неї, ні від нього. Дев'ять місяців потому, 10 квітня 1865 року Козіма народила дочку Ізольду. Бюлов настільки обожнював Вагнера, що визнав дитину своєю і зареєстрував як «законну дочку» Ганса і Козіми фон Бюлових. У тому ж році 10 червня фон Бюлов диригував прем'єрою «Трістана та Ізольди» в Баварській оперіOsborne, Charles (1992). The Complete Operas of Wagner. London: Victor Gollancz Ltd. ISBN 978-0-575-05380-9. P. 131..

Вплив Вагнера на Людвіга починав викликати все більше обурення в оточенні монарха. Коли Вагнер зажадав від короля звільнити одночасно кабінет-секретаря і прем'єр-міністра, невдоволення досягло межі, і Людвіг був змушений вислати Вагнера з Баварії. Однак він продовжував підтримувати композитора матеріально. У березні 1866 року Вагнер прибув до Женеви, а пізніше відправився у Люцерн і там, у містечку Трібшен, арендував розташований на березі озера заміський будинок. Витрати по оренді оплатив король .

На запрошення Вагнера фон Бюлов з дітьми прибули у Трібшен на літо. На короткий час фон Бюлови повернулися до Мюнхена, і потім Ганс відбув у Базель, а Козіма знову приїхала у Трібшен. У цей період фон Бюлов написав одному другові: «з лютого 1865 у мене не було жодного сумніву щодо вкрай делікатної природи цієї ситуації». Щоб захистити Козіму від публічного скандалу, Вагнер обманом переконав Людвіга зробити в червні 1866 року заяву про чистоту шлюбу фон Бюлових і кару, яка обрушиться на того, хто посміє стверджувати інше. До цього часу Козіма була вагітна другою дитиною від Ріхарда — дочкою, яка народилася у Трібшені 17 лютого 1867 року і яка отримала ім'я Єва. Тим часом Бюлов, призначений директором Баварської опери і як раніше відданий Вагнеру, керував приготуваннями до прем'єри «Нюрнберзькі мейстерзінгери». 21 червня 1868 року вона з успіхом пройшла під керуванням Бюлова. Незабаром після цього Козіма приїхала у Трібшен. Вагнер пояснив це королю тим, що вона не могла виносити постійних образ у Мюнхені й бажала усамітнення.

У жовтні 1868 року Козіма попросила у чоловіка розлучення. Спочатку фон Бюлов відмовлявся його дати, а відсутність дружини пояснював стороннім її поїздкою до зведеної сестри у Версаль. У червні 1869 року, відразу після народження її третьої і останньої дитини від Ріхарда — Зігфріда, Козіма написала фон Бюлову, за її словами, в «останній спробі досягти порозуміння». У відповідному листі Бюлов визнавав, що Козіма «присвятила скарби свого серця і розуму вищій суті». Через необхідність дотримання юридичних процедур шлюб остаточно був розірваний берлінським судом 18 липня 1870 року. Після розлучення фон Бюлов припинив контакти з Вагнером і Козімою, він ніколи більше не розмовляв з першим і найближчі одинадцять років — з другою.

25 серпня 1870 року Ріхард і Козіма повінчалися у протестантській церкві, хоча Козіма, хрещена в католицтві, перейшла у лютеранство тільки через два роки. Ліст не був сповіщений про шлюб заздалегідь і дізнався про нього з газетWatson, Derek (1989). The Master Musicians: Liszt. London: J.M. Dent & Sons Ltd. ISBN 978-0-460-03174-5. Pp. 146.. 25 грудня, в день, коли Козіма завжди відзначала свій день народження, хоча він насправді припадав на 24 число, вона прокинулася від звуків музики. На сходах будинку у Трібшені запрошений Вагнером камерний оркестр виконував твір, який став відомим як «Зігфрід-ідилія».

Байройт