Джеральдіна (Джеррі) Кобб (англ. Geraldyne M 'Jerrie' Cobb, 5 березня 1931, Норман, Оклахома — 18 березня 2019, Флорида) — американська льотчиця, володарка величезної кількості рекордів швидкості, висоти й дальності польотів, автобіографістка та борчиня за права жінок. Одна з організаторок у 1961 році неофіційного феміністського проєкту Меркурій 13, який об'єднав льотчиць, що прагнули здійснити космічний політ і стати астронавтками. Попри тривалу дискусію і міжнародний розголос, жодна з учасниць групи Меркурій 13 в космосі не побувала.

Передісторія

Народилася 5 березня 1931 року в місті Норман, Оклахома в родині підполковника Вільяма Кобба і Гелени Батлер Стоун Кобб.Харгрейв, Університет Монаш піонерів , Австралія Доступ 12 березня 2010 року Ще у ранньому віці під впливом батька-пілота захопилась авіацією. Кобб навчилась керувати літаком у 12 років на біплані фірми «Вако» свого батька з відкритою кабіною.Джеррі Кобб «Джеррі Кобб, соло-пілот» (автобіографія) У 16 років вона літала навколо Великих рівнин на Piper J-3 Cub, розкидаючи листівки над маленькими містами з рекламою мандрівних цирків. У 17 років Кобб отримала ліцензію приватного пілота. Рік по тому вона отримала ліцензію на комерційні польоти.Харгрейв, Університет Монаш піонерів , Австралія Доступ 12 березня 2010 року

У 19 років Кобб була інструкторкою з навчання пілотування. У 21 рік вона транспортувала військових в усьому світі й пілотувала чотиримоторні бомбардувальники.Інтернет енциклопедія науки, авіаційні піонери 12 березня 2010 року

З огляду на повернення багатьох кваліфікованих чоловіків-пілотів після Другої світової війни Кобб вимушена займатись менш кваліфікованою діяльністю, зокрема, патрулюванням трубопроводів та розпиленням добрив. Попри це вона продовжувала підвищувати свою кваліфікацію як пілотеса багатомоторних літаків, пілотеса-інструкторка та наземна інструкторка.

Кобб встановлювала рекорди зі швидкості, відстані й абсолютної висоти у віці 20 років. Вона стала першою жінкою, яка літала на Паризькому авіашоу в Ле-Бурже, найбільшій авіаційній експозиції у світі. Після чого вона отримала звання «Пілота року» і була нагороджена Золотою медаллю «Амелія Ергарт». Журнал Life назвав її однією з 9 жінок, що увійшли до списку «100 найвидатніших молодих людей у Сполучених Штатах».Джон Шеплер «Астронавт Джеррі Кобб, Меркурій 13 Перші астронавти жінок у НАСА» johnshepler.com Доступ 12 березня 2010

Щоб зібрати гроші на купівлю літака Другої світової війни Fairchild PT-23, Кобб грала у жіночий софтбол у напівпрофесійній команді Oklahoma City Queens.Харгрейв, Університет Монаш піонерів , Австралія Доступ 12 березня 2010 року

До 1959 року вона була льотчицею і менеджеркою компанії Aero Design and Engineering Company, що сконструювала літак Aero Commander, на якому Кобб встановила свої рекорди. До 1960 року вона мала 7000 годин нальотів і встановила три світові авіаційні рекорди: світовий рекорд 1959 року з безперервного польоту на далекі відстані, світовий рекорд 1959 року швидкості для легкомоторних літаків та світовий рекорд 1960 року з набору висоти для легкомоторних літаків, що дорівнював 37010 футів.Жінки Kelli Gant в авіації [Дев'яносто дев'ять] Inc. Доступно 12 березня 2010 року

Входила до об'єднання льотчиць Дев'яносто дев'ять. Кобб — одна із групи жінок, які пішли в Клініку Лавлеса у Нью-Мексико у 1961 році й пройшли ті ж медичні й психологічні тести, що і чоловіки-астронавти з Першої сімки (Меркурій 7).

У травні 1961 року адміністратор НАСА Джеймс Вебб призначив Джеральдіну Кобб консультанткою космічної програми NASA.Інтернет енциклопедія науки, авіаційні піонери 12 березня 2010 року

Меркурій 13

Незалежний дослідник Вільям Рендолф Лавлес (другий) допомагав скласти тести для астронавтів-чоловіків NASA. Йому стало цікаво, як жінки пройдуть ці випробування. У 1960 році Лавлес запропонував Джеральдіні Кобб набрати групу кандидаток в астронавтки й пройти ті ж суворі випробування. Цю групу з 20 відібраних льотчиць Кобб назвала «Флетс» (Fellow Lady Astronaut Trainees — «FLATs»).

На початку 1961 року всі пілотеси пройшли ті ж фізичні тести, які пройшли астронавти з проєкту Меркурій. 13 жінок з групи «Флетс» пройшли тести «Фаза-1», вони й склали групу Меркурій 13.

Кількох жінок відібрали для додаткових тестів. Джеральдіна Кобб, Рея Геррл і Фанк Воллі переїхали в Оклахома-Сіті, для проходження 2-ї фази тестів. Вони складалися з випробування у сурдокамері і психологічних тестів. Кобб була єдиною з жінок, що пройшла Фазу-3 (аеромедичний тест з використанням військової техніки й реактивного літака), інші жінки повинні були прибути у Військово-морську школу авіаційної медицини у Пенсаколі, Флорида, щоб пройти такі самі тести. Проте було оголошено про скасування випробувань.

NASA наполягала на своїй думці, що астронавтами повинні бути кваліфіковані льотчики-випробувачі (чоловіки). Одна з 13 учасниць проєкту була дружиною американського сенатора, і були влаштовані слухання в Конгресі США.

Кобб негайно вилетіла до Вашингтона, щоб спробувати відновити програму тестування. Вона і Джейн Гарт написали листа президенту Джону Ф. Кеннеді й відвідали віцепрезидента Ліндона Б. Джонсона. 17 і 18 липня 1962 року представник сенату Віктор Анфузо ініціював публічні слухання спеціальної підкомісії Комітету палати з питань науки й астронавтики.

Представник NASA Джордж Лоу і астронавти Джон Гленн і Скотт Карпентер заявили, що у NASA немає критеріїв для відбору жінок-астронавток. Вони повідомили, що NASA вимагало, щоб усі астронавти були випускниками військових реактивних випробувальних програм і мали дипломи інженера, недоступні тоді жінкам. Хоча деякі члени Підкомісії співчували жіночим аргументам, слухання закінчилися нічим. Попри розголос, NASA не включило жінок у свою офіційну програму навчання.

Розчарування Припинення проєкту Меркурій 13 і крах надій на співпрацю з NASA завдав Джеральдіні Кобб сильного емоційного удару. Політ у космос став для неї заповітною мрією. У 1962 році вона залишила роботу тест-льотчиці на авіазаводі в місті Оклахома-Сіті й вирушила з місіонерською місією в джунглі Амазонки. На невеликому літаку вона розвозила спорядження, харчові продукти й медикаменти для дослідницьких груп, допомагала індіанським племенам, що живуть на межі вимирання. Її роботу високо оцінила світова спільнота. Кобб була відзначена урядами Бразилії, Колумбії, Еквадору, Франції та Перу.Інтернет енциклопедія науки, авіаційні піонери 12 березня 2010 року«UW Oshkosh Меркурій 13 біографія» Університет Вісконсіна — Ошкош У 1981 році вона була номінована на Нобелівську премію миру за гуманітарну роботу.Харгрейв, Університет Монаш піонерів , Австралія Доступ 12 березня 2010 року

У США повернулася тільки у 1996 році. 1999 року Національна організація жінок провела кампанію, щоб відправити Кобб в космос для дослідження наслідків старіння, аналогічно до Джона Гленна, проте вирушити в космос їй не вдалося.

Джеральдіна Кобб отримала численні відзнаки в галузі авіації, в тому числі «Гармон Трофі» і премію «Золоті крила» Міжнародної Авіації.

Нагороди Золота медаль Амелії Ергарт. Жінка року в авіації. Пілот року від Національної асоціації пілотів. Золоті крила від міжнародної федерації аеронавтики, Париж. П'ять років була консультантом Федеральної авіаційної адміністрації США. Нагорода від уряду Еквадору за нові повітряні маршрути через Анди. 1973 року Президент Річард Ніксон нагородив премією «Трофей Хармона»Джеррі Кобб (Jerrie Cobb) jerrie_cobb_facts.html Джеррі Кобб, факти (автобіографія) Альбін Кребс (21 вересня 1973 р.) 5 Top Pilots Cited , New York Times, доступний 13 березня 2010 року як «Найкраща льотчиця світу» під час церемонії у Білому домі. Включена до Залу слави Оклахоми як «найвидатніший авіатор США». Премія «Піонерка» за допомогу індіанським племенам у джунглях Амазонки. 1979 Премія єпископа Райта за «гуманітарний внесок у сучасну авіацію».Джеррі Кобб Факси Джеррі Кобб Фонд 2007 р. Почесний доктор наук Університету Вісконсину — Ошкош.Університет Вісконсіна-Ошкош - Кобб отримав доступ 12 березня 2010 року

Див. також Група Меркурій 13 та Дев'яносто дев'ять Список космонавток та Список авіаторок Меркурій (космічна програма) Джеміні (космічна програма) Аполлон (космічна програма) Спейс Шаттл

Примітки

Посилання Mercury 13 web site NPR feature on the FLATs Alexis Madrigal, «The Women Who Would Have Been Sally Ride» , The Atlantic, July 24, 2012. (Tagline: «The truth is: the sexism of the day себе пригніченими the science of the day.») Жінка Lovelace в космосі nasa.gov Енциклопедія історії та культури Оклахоми — Кобб, Геральдин М. Фонд Джеррі Кобб