Джекілайн Кокран (; 11 травня 1906 року — 9 серпня 1980 року) — піонерка американської авіації, вважається однією з найбільш обдарованих жінок-льотчиць свого покоління.
У 1953 році першою з льотчиць долає звуковий бар'єр. 1964 року — першою серед жінок удвічі перевищила швидкість звуку. У 1956 році балотувалася в Конгрес США як кандидатка від Республіканської партії від 29-го Виборчого округу (Каліфорнія).
Біографія
Жаклін Кокран (Бессі Лі Пітман) народилася 11 травня 1906 року в Флориді молодшою з п'яти дітей у сім'ї Марії Грант й Іра Пітмана, кваліфікованих мірошників, які переїжджали з міста в місто, щоб будувати і ремонтувати борошномельні млини. Її сім'я не була заможною, як і більшість інших родин в окрузі. Всупереч деякими відомостями, їжа на столі була завждиNolen 2002, pp. 32, 34..
Бессі Пітман у ранньому віці вступила в шлюб з Робертом Кокраном, молодим авіамеханіком з прилеглої військово-морської бази в Пенсаколі. Вони одружилися у Блейклі, Джорджія 13 листопада 1920 року. Через чотири місяці Жаклін народила сина Роберта Кокрана (молодшого). Утрьох вони переїхали у Маямі, де прожили чотири роки. Після розлучення Кокран переїхала назад на Північний Захід Флориди, оселившись в DeFuniak Springs, де тоді жили її батьки. Її син, якому не було і п'яти років, трагічно загинув під час гри з сірниками на задньому дворі — на ньому загорівся одяг.
Кокран пішла працювати перукаркою в Пенсаколі, потім опинилася у Нью-Йорку. Там вона влаштувалася на роботу у престижний салон Сакс на П'ятій авеню. З плином часу Кокран вирішила змінити ім'я, і замість місіс Бессі Кокран з'явилася міс Джекі Кокран.
Кокран підтримувала зв'язок зі своєю родиною всі роки. Після другого шлюбу деякі з її рідних переїхали до неї на ранчо в Каліфорнії.
Кокран знайомиться з Флойдом Бостуїком Одлумом, засновником корпорації «Атлас» і Генеральним директором РКО в Голлівуді, на чотирнадцять років старшим і одним з 10 найбагатших людей у світі. Одлум закохався у Кокран і запропонував їй допомогти створити косметичний бізнес.
Після пропозиції Олдума на початку 1930-х політати на літаку, Кокран почала брати уроки пілотажу на аеродромі Рузвельт у Лонг-Айленд. Вона навчилася пілотувати літак за три тижні, після чого почала літала самостійно і через два роки отримала ліцензію комерційного пілота. Після Відкритого чемпіонату Ванкувера у 1936 році Кокран одружилася з Одлумом, який перед тим розлучився. Олдум був успішним фінансистом, обізнаним у маркетингу, і розумів значення публічності для свого бізнесу. Виробляючи лінійку косметики «Вінгс», Кокран літала на власному літаку всією країною, сприяючи просуванню продукції. Роки потому Одлум для просування лінійки помад «Голлівуд» заручився підтримкою і схваленням Мерилін Монро.«Jacqueline Cochran.» Britannica Online Encyclopædia. Retrieved: July 10, 2013..
Внесок в авіацію
Кокран взяла участь у повітряних перегонах MacRobertson у 1934 році. 1937 року вона була єдиною жінкою у перегонах «Bendix». Згодом домовилася з Амелією Ергарт організувати гонку для жінок«Jacqueline Cochran photo (C1).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009.. Того ж року Кокран встановила новий національний рекорд швидкості. До 1938 року вона стала найкращою льотчицею-жінкою у США. Кокран виграла «Bendix» і встановила новий рекорд трансконтинентальної швидкості, у якому також вівся запис висот польоту (рекорд не серед жінок, а серед усіх пілотів)«Jacqueline Cochran photo (C7).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009..
Кокран стала першою жінкою, яка літала на бомбардувальнику через Атлантику. Виграла п'ять Призів Гармона, це найвидатніше в світі досягнення жінки-пілотеси. Іноді її називають «Королевою швидкості», на момент смерті вона мала більше рекордів швидкості, дальності чи висоти в історії авіації, ніж будь-який інший пілот того часу.
До вступу США у Другу Світову Кокран долучилась до «Крил для Великої Британії» — організації, яка переправляла американські літаки у Велику Британію, і першою з жінок літала на бомбардувальнику «Локхід Хадсон 5» через Атлантику. У Великій Британії вона добровільно вступила у Королівські військово-повітряні сили. Кілька місяців працювала у британському «Повітряному допоміжному транспорті», куди наймали кваліфікованих льотчиць зі Штатів. У вересні 1940 року Кокран написала лист Елеонорі Рузвельт з пропозицією почати призов льотчиць у військово-повітряні сили. Вона вважала, що кваліфіковані пілотеси могли б здійснювати всі внутрішні авіаперевезення, вивільнивши велику кількість чоловіків-пілотів для участі в боях.
Також у 1940 році Кокран написала лист підполковнику Роберту Олдсу, який в той час допомагав організовувати команду авіаперевезень. Команда перевезень спочатку була Кур'єрською службою доставки, але перетворилася на підрозділ ВПС Армії США. У листі Кокран пропонує використовувати льотчиць для бойових дій. На початку 1941 року Олдс попросив Кокран зібрати інформацію: скільки льотчиць зі США готові на переліт в Англію, необхідність в них у США, години нальоту і навички, а також особисту інформацію про льотчиць.
Незважаючи на велику нестачу льотчиків, необхідно було переконати генерал-лейтенанта Генрі «Хап» Арнольда, який командував Авіаційним корпусом, в тому, що льотчиці могли вирішити кадрові проблеми. Він знав, що жінки успішно використовуються у Допоміжному повітряному транспорті в Англії. Тоді ж, у червні 1941 року, Арнольд запропонував Кокран привезти групу кваліфікованих льотчиць, щоб оцінити їх досвід. Він обіцяв їй, що ніяких рішень щодо льотчиць ВПС США прийматися не буде тих пір, поки вони не погодяться на польоти.
Кокран відібрала за анкетами 76 найкваліфікованіших пілотес. Критерії відбору були високі — принаймні 300 годин нальоту, але у більшості льотчиць їх було понад 1000. Загалом, 25 льотчиць пройшли повні випробування, і два місяці по тому, в березні 1942 року вони вирушили до Великої Британії разом з Кокран, щоб літати у «Повітряному допоміжному транспорті».
Хоча Кокран у вересні 1942 року була в Англії, генерал Арнольд доручив формування Women's Auxiliary Ferrying Squadron (WAFS) Ненсі Гаркнесс Лав. Ескадрилья WAFS формувалася на Авіаційній Базі Кастл у Вілмінгтоні, Делавер, з груп льотчиць. Її завдання полягало у переправленні військових літаків до Англії. Почувши про WAFS, Кокран відразу ж вилетіла до США з Великої Британії. Досвід роботи у Британії переконав Кокран, що пілотеси можуть підучитися і вирішувати набагато складніші завдання, ніж перегін літаків. Генерал Арнольд дозволив розширення спектра діяльності льотчиць і санкціонував створення з жінок Льотного загону навчання (WFTD), на чолі з Кокран. У серпні 1943 року, за згодою Білого дому, WAFS і WFTD об'єдналися для створення «Жіночої служби пілотів ВПС США» (WASP) з Кокран — директоркою і Ненсі Лав — начальницею відділу доставкиRegis, pp. 102—103..
Кокран як директорка Жіночої служби пілотів військово-повітряних сил керувала навчанням сотень льотчиць на колишньому аеродромі Avenger Field у Техасі. За її військову роботу вона отримала медаль США «За видатну службу»PDF Jacqueline Cochran." Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009.«Jacqueline Cochran photo (C10).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009. і Хрест льотних заслуг (США).
Після війни Кокран стала першою жінкою, що подолала звуковий бар'єр (з Чаком Єгером), першою жінкою, що перелетіла через океан, а також встановила багато інших рекордів у авіації.
Після війни
У кінці війни Кокран працювала журналісткою, висвітлюючи найважливіші повоєнні події. Вона була свідком капітуляції японського генерала Томоюки Ямасіта на Філіппінах, потім стала першою жінкою (не японкою), яка в'їхала на територію Японії після війни, брала участь у Нюрнберзькому процесі у Німеччині.
У 1948 році Кокран була переведена в резерв ВПС США, де дослужилася до підполковницького чину.
Авіаційні рекорди Після війни Кокран почала літати на нових реактивних літаках, встановлюючи на них численні рекорди; вона стала найвидатнішою льотчицею-льотчицею і отримала прізвисько «Надзвукова».
Майор Чак Єгер і Жаклін Кокран 18 травня 1953 року, над озером Rogers Dry Lake, штат Каліфорнія, розігналися на реактивному Canadair F-86 Sabre канадських ВПС до середньої швидкості 652,337 миль/год. Так Конран стала першою льотчицею-жінкою, що подолала звуковий бар'єр«Jacqueline Cochran photo (C17).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009..
Кокран також була першою жінкою, яка приземлилася і злетіла з авіаносця, першою жінкою, яка досягла подвійної швидкості звуку, першою жінкою, яка керувала перельотом бомбардувальника через Північну Атлантику (1941), вона — перша льотчиця, яка здійснила сліпе (за приладами) приземлення, єдина жінка — президент Міжнародної Федерації Аеронавтики (1958—1961), перша жінка-пілотеса, що управляла перельотом реактивного літака через Атлантику, перший пілот, який піднявся вище 20,000 футів з кисневою маскою і перша жінка, яка брала участь у Трансконтинентальних перегонах «Bendix». Кокран досі належить найбільша кількість рекордів дальності перельоту і швидкості; більша, ніж у будь-якого іншого льотчика чи льотчиці.
Завдяки інтересу до всіх форм авіації Кокран керувала дирижаблем «Goodyear Blimp» на початку 1960-х з капітаном дирижабля «Goodyear Blimp» Р. Ст. Кросиром в Акроні, Огайо.
Меркурій 13
У 1960-х Жаклін Кокран спонсорувала програму Меркурій 13 з перевірки здатності жінок бути астронавтками. Тринадцять пілотес пройшли ті ж самі попередні тести і випробування, як і астронавти-чоловіки за програмою Меркурій«The Women of the Mercury Era.» mercury13.com. Retrieved: October 24, 2009.. Ця програма не була ініціативою NASA, хоча очолювалася двома членами Комітету з науки NASA, один з яких, Вільям Рендолф Лавлес II, був близьким другом Кокран і її чоловіка. Хоча Кокран спочатку підтримувала ініціативу Меркурій 13, надалі вона була прихильницею відстрочення проходження подальших фаз тестування і авторкою листів до керівництва Флоту і NASA. Вона висловлювала сумнів щодо необхідності такої програми для NASA і, можливо, значно сприяла її закриттюAckmann 2003, pp. 152, 154—155..
Конгрес провів слухання, щоб визначити, було чи виключення жінок з програми з підготовки астронавтів дискримінаційним, під час якого Джон Гленн і Скотт Карпентер свідчили проти залучення жінок до програми космічних польотів. Жодна з льотчиць, які пройшли тести, не була льотчицею-випробувачкою військових реактивних літаків (оскільки на той час жінкам це заборонялося), не мала диплому інженера, а це були два основних критерії при відборі потенційні астронавти. Хоча у всіх учасниць відбору було у середньому більше годин нальоту, ніж у астронавтів-чоловіків, «NASA вимагало, щоб всі астронавти були випускниками Військових реактивно-дослідних інститутів і мали диплом інженера. У 1962 році жінки не приймалися на подібні курси і не могли відповідати цим вимогам. Так була закрита програма Меркурій 13Weitekamp, Margaret A. „Lovelace's Woman in Space Program.“ NASA. Retrieved: March 25, 2010.».
Політична діяльність
Як давня республіканка, близька до політики і збройних сил, Кокран стала близькою подругою генерала Дуайта Ейзенхауера. На початку 1952 року вона з чоловіком спонсорською підтримкою допомогли провести великий мітинг у Медісон Сквер Гарден у Нью-Йорку на підтримку Ейзенхауера у президентських перегонах«Jacqueline Cochran PDF document (O).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009.«Jacqueline Cochran PDF document (P).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009..
Зусилля Кокран переконали Ейзенхауера балотуватися на пост Президента США у 1952 році, і вона зіграла одну з головних ролей у його успішній кампанії. Ставши ще ближчими друзями після перемоги на виборах, Ейзенхауер, Кокран і її чоловік часто зустрічалися на їх Каліфорнійському ранчо і після того, як він залишив крісло президента. Частину своїх мемуарів Ейзенхауер написав в гостях у Кокран«Jacqueline Cochran PDF document (R).» Eisenhower archives. Retrieved: October 24, 2009..