Любий друг (альбом)

«Любий друг» — другий студійний альбом української співачки Христини Соловій, що вийшов 26 жовтня 2018 року на лейблі «Суперсиметрія».

Христина Соловій заявила про себе 2013 року на співочому шоу «Голос країни», та під керівництвом продюсера Святослав Вакарчука випустила дебютний альбом «Жива вода» (2015), який переважно складався з пісень лемківською мовою. Протягом наступних трьох років співачка змінила сценічний образ, відмовившись від виконання народних пісень на користь авторських композицій, та оновила звучання, замінивши склад музикантів та саундпродюсера і записавши з ними авторський альбом.

«Любий друг» вийшов 26 жовтня 2018 року та містив 11 пісень, написаних Христиною Соловій, серед яких «Хто, як не ти», «Fortepiano» та «Шкідлива звичка», що вийшли як сингли. Реліз привернув увагу не лише завдяки новому образу співачки, яку порівнювали із Ланою Дель Рей, але й через провокативну рецензію медіа «СЛУХ». За підсумками року Христина Соловій була номінована на отримання премії Yuna як «Найкраща виконавиця» та увійшла до списку «100 найвпливовіших жінок України» за версією журналу «Фокус».

Історія створення

Відхід від лемківських пісень Христина Соловій — українська співачка зі Львова, про яку вперше дізналися 2013 року в третьому сезоні співочого телешоу «Голос країни». Двадцятирічна дівчина заспівала лемківську пісню «Горе долом», розчулила Святослава Вакарчука та потрапила до його команди. Вже після першого ефіру лідер «Океану Ельзи» запропонував підопічній записати альбом. Соловій не виграла в конкурсі, проте після його закінчення Вакарчук дійсно взявся до продюсування співачки.

Дебютний альбом Соловій «Жива вода» вийшов восени 2015 року. Він складався з десяти народних пісень в авторському аранжуванні та двох власних композицій. Попри акцент на народних піснях, виконаних лемківською мовою, найбільш успішною стала саме авторська «Тримай»: на неї зняли відеокліп, що за декілька днів зібрав понад 1 млн переглядів на YouTube. Влітку 2016 року Соловій зібрала власний концертний колектив і вперше взяла участь в українських музичних фестивалях, запланувавши тур по Україні на наступний рік.

Наприкінці 2016 року Соловій зізналась, що, хоча дебютний альбом і став її здійсненою мрією, надалі вона може відійти від лемківських пісень, що складали 90 % «Живої води». З одного боку, співачка визнавала, що її минулі композиції — «не зовсім те, що [вона] хотіла донести музикою і текстами». З іншого — під впливом публічних виступів, побачивши реакцію глядачів, вона почала переосмислювати власну творчість: «Музика, яку я пишу зараз, — це вже не фолк. Ці пісні — рефлексія прожитих днів. Вони про людей, яких я знала».

Зміна музикантів і саундпродюсера Робота над другим альбомом Христини Соловій розпочалася 2016 року. Співачка отримала повну підтримку від Святослава Вакарчука, зокрема студію, саундпродюсера та досвідчених сесійних музикантів — все те, що мала й під час роботи над дебютною платівкою. Автором більшості музичних ідей залишався продюсер Милош Єлич, більш відомий як клавішник і аранжувальник «Океану Ельзи». На другому альбомі він намагався використати ті підходи, що вже працювали на першому, і досягнути того звучання, якого б могла очікувати аудиторія Соловій. Під його керівництвом було записано сингл «Хто, як не ти?», який вийшов наприкінці 2016 року та став хітом. Решту пісень з альбому шанувальники почули вже на початку наступного року під час концертного туру «Жива вода»: окрім «Хто, як не ти?», Соловій презентувала композиції «Про весну», «Хвиля», «Fortepiano» та «Стежечка». Оголошуючи пісню «Хвиля» на концерті в Дніпрі, співачка припускала, що новий альбом матиме водяну або морську тематику, а в інтерв'ю на радіо «FM Галичина» передбачала, що він може вийти восени 2017 року.

Разом зі зміною концепції нового альбому — авторські пісні замість народних — стала змінюватися і роль самої Соловій. Коли створювалася «Жива вода», її вплив був майже відсутнім: співачка не мала жодного досвіду, «прийшла з відкритим ротом» і не брала участь в прийнятті рішень. Під час запису авторського альбому вона натомість стала більш рішучою. Перш за все, Соловій змінила свій склад музикантів, пояснюючи це не браком їхнього досвіду чи професіоналізму, а прагненням «збільшити рівень легкості та природності у нових композиціях». Вона очікувала від першого колективу, що вони будуть їй як сім'я, і розчарувалася, зрозумівши, що це лише сесійні музиканти. Співачка вирішила зібрати новий склад з однодумців, залишивши від попереднього лише власного брата Євгена, разом із яким створювала пісні. Рішення визрівало близько року, і в березні 2018 року Соловій оголосила кастинг, розпочавши пошук нових музикантів. Зі звільненими учасниками старого колективу, які залишилися ображеними на співачку, вона пізніше не спілкувалася, окрім бас-гітаристки Марти Ковальчук, що приєдналася до гурту Ultramarine Girls Band.

Роль Вакарчука на новому альбомі суттєво зменшилася та обмежувалася лише фінансовою підтримкою. Також Соловій зрештою домоглася заміни Єлича, на якому наполягав лідер «Океану Ельзи», бо не зійшлася з ним у поглядах і була незадоволена прогресом запису платівки. Авторитарний підхід продюсера, який хотів записати «Живу воду 2», не влаштовував співачку, через що в них постійно виникали перепалки. Під час його відпустки Соловій зібрала всі записані матеріали, залишила студію та продовжила роботу вже з новою командою. Відтоді артистка з Єличем більше не спілкувалася, але, прагнувши реалізувати власні ідеї, не шкодувала про свій вчинок: «Я не можу бути милою зі всіма — це не дозволяє мені отримувати потрібний результат. Доводиться говорити іноді правду».

Студійна робота Проміжок між першою і другою платівкою Христини Соловій склав три роки, але, за словами співачки, перші два з них «просто нічого не відбувалося, або [вони] йшли не тим шляхом», а по-справжньому інтенсивна робота тривала лише протягом останнього року. За цей час на альбомі змінилося три саундпродюсери. З Милошем Єличем було записано такі пісні, як «Хто, як не ти?» та «Fortepiano». Продюсером ще двох композицій — «Про весну» та «Стежечка» — був Олексій Саранчин, відомий український джазовий піаніст, якого порадив Єлич, коли йому самому бракувало часу. Закінчували запис із Павлом Литвиненком із гурту «Бумбокс», з яким Соловій познайомилася випадково, коли треба було терміново знайти клавішника на підміну для виступу в Маріуполі. Після того Литвиненко, що до того ж був учнем Саранчина, допоміг зробити аранжування акустичної версії «Хто, як не ти?» та кавер-версії «Горя чуть слышно» () Дмитра Шурова для виступу на радіо. Соловій сподобалися результати співпраці з музикантом, тому решту альбому вони записали разом.

Частина пісень записана із колишніми музикантами Соловій, серед яких В'ячеслав Крученицький (родес, рояль, синтезатори, електрогітара), Олексій Морозов (електрогітара) і Марта Ковальчук (контрабас). Більший внесок належав новому концертному колективу співачки, до якого, окрім Литвиненка, увійшли Микита Юдін з гурту Way Station (електрогітара), Денис Швець (ударні) й Артем Таранін (бас-гітара). На найбільшій кількості інструментів зіграв саме Литвиненко: синтезатори, бас-синтезатор, родес, рояль, струнні, ударні, духові, бас-гітара. Також на альбомі можна почути музикантів «Океану Ельзи»: Єлич виконав декілька партій на клавішних інструментах, а Владімір Опсеніца зіграв в одній із пісень на гітарі, випадково опинившись в студії.

Сама Соловій була автором більшості пісень і виконавцем усіх вокальних партій. Вона описувала процес створення нових композицій таким чином: «Для того, щоб написати пісню, мені достатньо чіпкої фрази чи рими. Награю її на фортепіано і лише після цього несу до студії. Якби мені вистачало вміння, я б навіть акомпанувала собі під час запису. Але зараз роблю акцент на вокалі». У вихідних даних альбому вказано, що співачка ще грала на ударних і духових, але насправді вона лише була автором ритмічних малюнків окремих композицій і придумала партії для труб. Як музикант Соловій відзначилася лише в двох піснях, зігравши на фортепіано вступ до «Океану» й акомпанемент у «Поки любиш».

Запис альбому розпочинався в київській студії Boutique 888, розташованій у Будинку звукозапису; звукорежисер — Ігор Пригоровський. Окремі партії барабанів записувалися в малій концертній студії «БЗЗ»; також деякі сесії проходили в студії «Bambrafone в ЗвукоЦесі». Закінчували запис альбому з Литвиненком у студії String Machine, а мастеринг платівки відбувався в лондонській Metropolis Studio.

Учасники запису

Зміст альбому Альбом вийшов 26 жовтня 2018 року на лейблі «Суперсиметрія» та містив одинадцять пісень. Його опублікували на YouTube-каналі Христини Соловій, а також на музичних сервісах Google Play, iTunes, Deezer і Spotify.

Тексти та музика Христина Соловій охарактеризувала альбом таким чином:

В українськомовних текстах альбому підіймаються теми трагічного кохання, пошуку себе, емоційні та меланхолійні історії, розказані простими словами. Наскрізною темою всіх пісень стала постать головного героя платівки, того самого «любого друга» героїні. Тексти насичені ліричними образами, що працювали на емоційному рівні: «Серденько розривається», «Не читати 100 разів твої листи», «Я тепер тебе ніколи ні за що не відпущу», «І порвалась червона ниточка, з нею — наша історія», «Якби в морі сліз не втопитися». З музичного погляду, «Любий друг» — це попмузика, що поєднує звучання акустичної та електрогітари, звичайні й електронні барабани, партії фортепіано й оркестрові аранжування. Суттєвою відмінністю від дебютного альбому стала менша роль саме акустичної гітари та більший акцент на електронному звучанні.

Ще під час запису платівки, на початку 2018 року, редактор видання Karabas Live Філ Пухарєв послухав нові пісні співачки та порівняв її першу авторську роботу з перетворенням Попелюшки на Снігову королеву: «Ті, хто чекають від наступного альбому Соловій сиквел „Живої води“, будуть здивовані. Якщо перший — стрімка гірська річка, то другий — красиво танучий льодовик. Від трьох треків, які я почув в студії, віє холодом та Lykke Li, ба навіть ретроманською меланхолією Лани Дель Рей». У медіа «СЛУХ» нові пісні порівнювали з альбомом Vivienne Mort «Досвід», наголошуючи на пом'якшеній артикуляції співачки, якої не було на її дебютній платівці, а у виданні «Варіанти» — із львівськими колективами Jonathan Livingston й «Один в каное». Сама Соловій розповідала, що на написання нових пісень її надихали саундтреки, зокрема музика до фільму «Великий Гетсбі», написана , Massive Attack і багато французьких естрадних виконавців, як-от Серж Генсбур, Мішель Жонас, Марі Лафоре, Шарлотта Генсбур, і гурт Air.

Список пісень

Альбом починається з оркестрової увертюри, автором якої став Павло Литвиненко. За нею іде чільна композиція «Любий друг» — одна з двох пісень, написаних не у Львові, а вже після переїзду Соловій у Київ. Вона присвячена рідності душ і їхньому існуванню в різних часах і просторах і натхнена атмосферою телесеріалу «Твін Пікс». Друга пісня «Хвиля» була написана за чотири роки до виходу альбому, коли співачка зрозуміла, що за будь-якою сумною або неприємною подією обов'язково прийде наступна «хвиля». Наступна композиція «Океан» — переклад вірша «Memento море» Марії Кевліної: спочатку Соловій поклала на власну мелодію оригінальний твір російською мовою, і вже пізніше переклала його українською.