Елізабет Лука (, до шлюбу Бірман, за іншими джерелами — БірнбаумRobert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. — University of California Press, 2001. — P. 198.; . 1 січня 1909 — 1992) — румунська революціонерка єврейського походження, учасниця румунського комуністичного руху, доброволиця Інтернаціональних бригад, діячка французького Опору. Авторка кількох книг, твори якої були включені до програму обов'язкового читанняFlorentina Sâmihăian. Peste vremi sau sub vremi — eroii din manuale . Dilema Veche. Nr. 454, 25-31 octombrie 2012.
Біографія У 1933 році, під час навчання в гімназії в Чернівцях, познайомилася з членом комуністичної партії Авраамом Вайсманом і почала брати участь в революційному русі. Заарештована за політичну діяльність 11 травня 1934 року, проте політичної поліції так і не вдалося дізнатися, що вона була членкинею чернівецького комітету партії. Після звільнення бере участь в організації секції «Червоної допомоги» і в 1935 році, за рекомендацією Ленути Тудораке, прийнята в Румунську комуністичну партіюLavinia Betea. Elisabet Luca — o femeie pe frontul din Spania . Jurnalul National. 17 Mai 2005.
Знову заарештована 7 листопада 1935 року, звільнена у 1936 році і спрямована для партійної роботи під керівництвом Симона Бугича в Яссах. Ця робота переривається масовими облавами політичної поліції, яка заарештувала багатьох важливих членів РКП та політичним процесом "106", за допомогою якого уряд намагався покласти край комуністичній партії.
З допомогою брата, секретаря префекта, з Авраамом Вайсманом, з яким одружилася, отримує нові документи і ховається в Чехословаччині. Там вони вирішують приєднатися до Інтернаціональних бригад, щоб битися в громадянській війні в Іспанії. Для цього переїжджають в Базель і зв'язуються з Комуністичною партією Швейцарії, проте в Іспанію відправляють лише чоловіка — Елізабет Бірман залишається, щоб пройти додаткову військово-медичну підготовку в Швейцарії і Франції.
Прибувши в Іспанію, крім виконання безпосередніх функцій в управлінні медичної служби Альбасенте, Бірман пише статті та вірші для бюлетеня румунських добровольців і займається навчанням грамоті санітарного персоналу, а також стає секретаркою Петра Бориле. Із завершенням громадянської війни — живе у Франції, де бере участь у діяльності Опору проти режиму Віші, а в березні 1941 року з Марселя вирушає в МосквуLavinia Betea. Ancheta sotiei «tradatorului» Vasile Luca . Jurnalul National. 17 mai 2005.
В СРСР працює в секції літератури іноземними мовами в Політіздаті, бере участь у діяльності румунської секції Комінтерну і стає секретаркою румунської політикині Анни Паукер. Крім цього, працює на радіо «Вільна Румунія»Lavinia Betea. Sovieticul Vasile Luca . Jurnalul National. 15 Noi 2005, де знайомиться з Василе Лука, з яким одружується. У звільненій Румунії стає членкинею Комітету кінематографії і редакторкою офіційного партійного органу «Скинтеї»Sidi Gross, Erhard R. Wiehn. Zeitzeugin sein: Geschichten aus Czernowitz und Israel. Hartung-Gorre, 2005, s. 71; ці посади Бірман незабаром була змушена залишити в результаті внутрішньопартійної боротьби і антисемітської кампанії уряду Георгіу-Дежа.
Заарештована 16 серпня 1952 року за звинуваченням у «сіонізмі і участі в антипартійній групі Паукер-Лука-Джорджеску». Проти Елізабет Луки використовувалися показання отримані від заарештованого в Чернівцях у 1949 році Авраама Вайсмана, який звинуватив її і Василе Лука в прихильності сіонізму. Звільнена в листопаді 1954 року і аж до реабілітації в 1968 році працювала на заводіRobert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. University of California Press, 2001, p. 246. Відновлена в партії без переривання партійного стажу, в 1971 році, за рішенням секретаріату ЦК РКП, їй була збільшена пенсія.
Книги
Chipuri din secuime. Editura Federaţie Democrate a Femeilor din România, 1946 Legende Vechi, Legende Noui. Editura Scanteia, 1946
Примітки
Посилання
Festivitate cu prilejul deschiderii noului teatru C. F. R. Giuleşti. Participă Gh. Gheorghiu-Dej, Th. Georgescu, P. Groza, Gh. Apostol, Chivu Stoica, Elisabeta Luca, T. Săvulescu