Уґаритська література (угаритська) — мала література півночі стародавнього Леванту, яка створювалася уґаритською мовою (центральносемітська група семітських мов) у місті-державі Уґарит (нині північно-західна Сирія) з 14 і до початку 12 століття до н. е.. Завдяки віднайденню великого клинописного архіву на глиняних табличках, що містить, зокрема, і художні тексти, ця «мала» література одного містечка стала не такою вже й малою, як за обсягом, так і за значенням. Це єдина західносемітська (ханаанська) література 2 тисячоліття до н. е., що вціліла настільки добре, якщо не рахувати давньоєврейську літературу, котра збереглася завдяки значно пізнішим записам усних переказів. Уґаритські тексти відіграють надзвичайно важливу роль в юдаїці та біблійних студіях. Уґаритська література пов’язана з фінікійською, однак більшість дослідників усе ж розглядають її окремо, оскільки Уґарит не входив до Фінікії, а підпорядковувався Хетському царству і мав тісні зв’язки з хуритами.

Вцілілі уґаритські літературні пам’ятки — це записи фольклорних поетичних творів (міфи та епос), а також храмові ритуали («сценарії» дій) та інші культові тексти. Ці жанри загалом близькі до відповідних у хетській та хуритській літературах, але представляють цілком відмінну західносемітську культуру та релігію. Ще велике значення мають приватні і дипломатичні листи, які дозволяють краще зрозуміти контекст. В уґаритських архівах також знайдені численні тексти аккадською мовою.

Уґарит

Уґаритська література була поширена на території міста-держави Уґарит, центр якого знаходився на 12 км на північ від сучасного порту Латакія (Сирія). Місто знаходилося на сучасному пагорбі Рас-Шамра (так іноді називають і сам Уґарит). До міста також належало кілька поселень-супутників. Уґарит було заселено вже в неолітичну добу. У 2 тисячолітті до н. е. місто було заселене аморейцями, тож припускають, що уґаритська мова є пізнім етапом розвитку аморейськоїPardee, Dennis. Ugaritic // The Ancient Languages of Syria-Palestine and Arabia / Roger D. Woodard, editor. — Cambridge University Press, 2008. — P. 5-6. Тексти уґаритською відомі лише з середини 14 століття до н. е. Населення міста-держави складало 20-30 тисяч осібКоган, Л.Е. Угаритский язык // Языки мира: Семитские языки. Аккадский язык. Северозападносемитские языки. ― М. : Academia, 2009. ― С. 205.. У цей період Уґаритське царство було важливим васалом Хетської держави (до 1350 року до н. е. було під владою Єгипту). Раптова загибель уґаритської цивілізації припадає на 1180-1170-ті роки до н. е. Причиною вважається напад «народів моря» перед яким (близько 1200 року) місто було зруйноване землетрусом. Після цього на території міста існувало невелике поселення «народів моря», але уґаритська культура зникла.

Упродовж 170 років свого існування Уґаритське царство був квітучим центром міжнародної морської торгівлі, багатомовним і мультикультурним містом. Тексти уґаритською мовою складають більшість письмових пам’яток із Уґарита, хоча там же були знайдені таблички і написи іншими мовами регіону (аккадською, хуритською, хетською, єгипетською і шумерською).

Мова

Уґаритська мова — умовна назва для мови пам’яток із міста-держави Уґарит, самоназва якої невідома.

Уґаритська мова належить до центральносемітської групи семітських мов, де разом із ханаанськими (фінікійська, давньоєврейська) та арамейськими мовами складає північно-західну підгрупу, протиставлену арабським мовам. Однак подальше уточнення місця уґаритської мови лишається предметом полеміки. Уґаритську визначають або як одну з трьох незалежних складових північно-західної підгрупи, або як архаїчний та периферійний ханаанський діалектТам само..

Наразі уґаритська мова є однією із найкраще вивчених давніх семітських мов.

Уґаритські тексти записані особливим клиноподібним алфавітом, що складається з 30 знаків. Вважається, що цей алфавіт походить від найдавніших західносемітських алфавітних знаків («протосинайське» і «протоханаанське» письмо) і є їхньою адаптацією для письма на глині, що було обумовлено входженням Уґариту в зону впливу месопотамської клинописної цивілізації.

Міфологія

В Уґариті було знайдено велику кількість міфологічних текстів. Ці тексти надзвичайно важливі для реконструкції ханаанської та уґаритської релігійної думки, оскільки практично всі інші свідчення про релігію ханаанців походять із зовнішніх джерел — єврейської Біблії та від кількох давньогрецьких письменників. Ці джерела часто суттєво спотворюють зображення ханаанської релігії.

Тексти достатньо повно зображають уґаритський пантеон і дозволяють побачити міцний взаємозв’язок між культурою Уґариту на культурою південнішого регіону Ханаану. Боги уґаритських міфів згадуються на території всього Ханаану.

Верховний правитель над усіма богами в уґаритських текстах — це бог-творець Ел (більш правильна вимова: «Ілу»). Він зображується як патріархальна фігура із сивим волоссям і бородою, що очолює божественну родину, тобто усіх богів пантеону. Його називають «батьком дітей Ела», «творцем створінь», «батьком людства», «добрим, співчутливим богом» та «батьком років». Він є тим богом, котрий в епічних поемах «Керет» й «Акхат» дає людям дітей задля збереження родової лінії, що є важливою темою історій у біблійній «Книзі Буття» (12-33). Він живе на горі, де сходяться великі води. Його житло — це намет, а не палац. Можна побачити велику кількість подібного між богом Елом та Богом Ізраїлю, і, власне, зображення Бога у «Книзі Буття» має багато сильних паралелей до уґаритського матеріалу, включно з використанням імені «Ел» для Бога патріархів (див. зокрема Бут. 33:20 та Вих. 6:2-3). Ел одружений із Асірат (Ашерат; Ашера у єврейській Біблії), яка є матір’ю богів. Вона відіграє важливу роль у «Циклі про Ваала», де отримує дозвіл Ела на будівництво Ваалом палацу, котрий позначатиме лідерський статус Ваала на божественній радіPitard, Wayne T. Canaanite Literature // From an Antique Land : An Introduction to Ancient Near Eastern Literature / edited by Carl S. Ehrlich. — Rowman & Littlefield Publishers, Inc., 2011. — P. 278-279..

Ваал був покровителем міста Уґарит і відігравав найважливішу роль у міфологічних уґаритських текстах, що збереглися. «Цикл про Ваала» оповідає про те, як із дозволу Ела він став правителем ради богів. Ваал — бог бурі, який посилає на землю дощ, а також забезпечує родючість рослин і тварин. До відкриття уґаритських таблиць він був добре відомий із давньоєврейської літератури як головний опонент Бога Ізраїлю у серцях і душах євреїв.

Поруч із Ваалом часто згадується його сестра Анат, юна і мінлива богиня, тісно пов’язана з війною і полюванням. Вона жорстоко підтримує Ваала, б’ється з ворожими йому монстрами, погрожує Елу, щоб отримати блага для свого брата. Іноді її нестримність створює проблеми. Наприклад, вона вбиває юнака Акхата.

Ще один важливий, хоч і службовий, бог у міфологічних текстах — це ремісниче божество Котар-ва-Хасіс. Він активно підтримує Ваала, коли той прагне очолити раду богів. Він виготовляє зброю, яку Ваал використовує, щоби перемогли морське божество Ямму, його суперника у боротьбі за лідерство. Він будує великий палац Ваала. Він також відіграє роль і в епосі про Акхата, коли дає хлопцю чарівний лук, який бажає отримати Анат.

Кілька інших богів згадуються у міфологічних текстах, а ще більше імен богів, яким служили в Уґариті, містять ритуальні таблиці.

Корпус текстів

Уґаритські тексти — це найбільша і єдина дійсно істотна колекція ханаанських літературних та релігійних текстів. Літературні тексти пізнього бронзового віку було знайдено в домашніх архівах по всьому місті, тоді як у царському палаці їх майже не булоPitard 2011, p. 277-278.. Найвражаючий архів було знайдено під час першого сезону розкопок (1929-1932) у будинку, який нині називають Домом верховного жерця. Він розміщувався на акрополі міста поміж двома найбільшими уґаритськими храмами. Саме тут знаходилися три багатотабличні оповідні поеми, а також кілька коротких міфів. Окрім цього, збірка в цьому домі містить багато культових текстів, включно зі списками богів та жертовними текстами, певну кількість листів і адміністративних текстів.

Другий дім, який називають Домом хуритського жерця, було розкопано під час двадцять четвертого сезону у 1961 році. Тут міститься друга за величиною колекція релігійних текстів. Таблиці, які також включають велику кількість хуритських релігійних текстів, записаних алфавітним уґаритським письмом, було знайдено в одній кімнаті будинку («cella aux tablettes»). Поміж них є кілька ритуалів та міфологічних текстів, а також велика кількість глиняних моделей овечих печінок і одна модель овечих легень, які використовувалися у ворожінні.

Ще дев’ять будинків в Уґариті зберегли суттєві колекції текстів. Багато було знайдено у кількох місцях царського палацу. Переважна більшість цих текстів — адміністративні, що стосуються міжнародних, правових та економічних питань. Також було знайдено особисті листи до і від членів царської родини. Більшість листів і багато адміністративних текстів написані уґаритською, однак є також численні тексти аккадською, зокрема міжнародне листування, юридичні та адміністративні тексти. За межами палацу важливі документи було знайдено у будинках кількох високопосадовців (наприклад, у Рашапабу і Рапану). У цих місцях було знайдено широкий діапазон документів, зокрема офіційні урядові адміністративні тексти, імовірно принесені додому з царського палацу, особисті правові документи, а також навчальні тексти уґаритською й аккадською. Найостанніші відкриття було зроблено у домі ще одного високопосадовця на ім’я Уртену. Близько 500 таблиць знайдено у цьому будинку між 1971 та 2002 роками.

Таким чином, корпус уґаритських текстів (KTU або CAT) досить різноманітній. Традиційно тексти поділяють на наступні групи:

Тексти літературного і культового характеру: неоднорідна група, що складається із власне літературних віршованих творів (епос, гімни, заклинання) та з текстів культового характеру (наприклад, списки жертвопринесень). Листи. Правові документи. Господарчі документи. Писарські вправи (зокрема, списки алфавітних знаків). Написи на печатях, ярликах тощо. Інші тексти.

Уґаритські тексти, що записані аккадським клинописом, не є зв'язними творами. Це просто глоси або списки слів.

Останнє видання KTU/CAT містить 1409 текстівDietrich, Manfried; Loretz, Oswald; Sanmartín, Joaquin. The Cuneiform Alphabetic Texts from Ugarit, Ras Ibn Hani and Other Places / Die Keilalphabetischen Texte Aus Ugarit, Ras Ibn Hani Und Anderen Orten (CAT / KTU). — Münster : Ugarit-Verlag, 2013. — 3rd enlarged edition. — 782 p. — (Alter Orient Und Altes Testament).. Більшість із них були видані в одному томі. Розкопки тривають донині, тож цей текстовий корпус поступово зростає.

Таблички з уґаритськими текстами зберігаються в музеях Дамаска, Алеппо і в Луврі.

Час і умови створення, авторство

Колофони деяких текстів датують їх часом правління царя Нікмадду (на жаль, точно не відомо про якого Нікмадду мова), а це 14 століття до н. е. Відомо також ім’я писаря, якому була доручена ця робота, — Елімілк. Також згадується один із виконавців текстів — верховний жрець і начальник пастухів Атанпарлан. Зокрема, йому приписується вціліла версія міфу про боротьбу Ваала Могутнього і МотаШифман, И.Ш. Угаритско-финикийская литература // История всемирной литературы в 9-ти томах. Том 1. — М. : Наука, 1983. — С. 131..