Респу́бліка Марша́ллові Острови́ (, ) — тихоокеанська держава в Мікронезії. Межує на заході та південному заході з територіальними водами Федеративних Штатів Мікронезії, на півдні — з територіальними водами Кірибаті, з інших боків — з нейтральними водами Тихого океану. Довжина прибережної смуги — 370,4 км. Республіка Маршалові Острови розташована на 29 атолах і 5 островах архіпелагу Маршаллові острови, який складається з ланцюгів Ралік і Ратак. Загальна площа суші — 181,3 км²; території, зайнятої лагунами, — км². Населення Маршаллових Островів — особа (2015, оцінка). Столиця — Маджуро.
Першим островом, поміченим європейцями, став атол Бокак, відкритий іспанським мореплавцем Алонсо Де Салазаром 1526 року. Згодом Маршаллові Острови по черзі ставали територією різних колоніальних держав: 1886 року — Німецької імперії, 1914 року — Японській імперії, яка продовжила управляти островами після Першої світової війни вже за мандатом Ліги Націй, 1947 року — включені до складу підопічної території ООН під управлінням США. Як державне утворення, Маршаллові Острови виникли 1983 року в результаті розділу підопічної території ООН Тихоокеанські острови. З 1986 року Острови перебувають у «вільній асоціації» зі США. Маршаллові Острови — член ООН, Південнотихоокеанської комісії та Форуму тихоокеанських островів.
Етимологія Маршаллові Острови названі на честь британського капітана Джона Маршалла (також відомого під іменем Вільям Маршалл), який разом з іншим капітаном, Томасом Гільбертом, на честь якого названі сусідні острови Гільберта, досліджував архіпелаг 1788 року під час перевезення ув'язнених у Новий Південний Уельс.
Природа
Маршаллові Острови — один із найцікавіших природних регіонів у Тихому океані. Цей віддалений архіпелаг у Мікронезії розташований близько до екватора між Австралією, Гаваями та іншими островними державами. За своєю природною різноманітністю він не схожий на материкові регіони — тут майже немає гір чи лісистих джунглів, натомість домінують коралові рифи, лагуни, піщані коси, мангрові зарості та відносно бідна прибережна рослинність.
Мікронезійська держава Маршаллові Острови є скупченням з атолів та островів, розташованих у Тихому океані трохи північніше екватора. Столиця країни, місто Маджуро, розташоване за 3438 км на захід від міста Гонолулу, адміністративного центру американського штату Гаваї, за 3701 км на південний схід від Токіо, столиці Японії, та за 3241 км на південний схід від міста Сайпан, столиці Північних Маріанських островів. Найближчі архіпелаги — Каролінські острови, що належать Федеративним Штатам Мікронезії та Палау й розташовані на південний захід від Маршаллових Островів, та острови Гільберта, що лежать на південному сході й належать Республіці Кірибаті.
Площа суші Маршаллових Островів становить усього 181,3 км², у той час, як площа території, зайнятої лагунами, — 11 673 км². Країна розташувалася на 29 атолах і 5 віддалених островах, які розділені на дві групи: 18 островів у ланцюзі Ралик (у перекладі з маршальської мови «захід») і 16 островів у ланцюзі Ратак (або Радак; у перекладі з маршальської мови «схід»). Обидва ланцюги перебувають приблизно за 250 км один від одного і простягаються з північного заходу на південний схід приблизно на 1200 км. Найважливішими островами є атоли Кваджалейн і Маджуро. Найбільший острів Республіки Маршаллові Острови — Кваджалейн — є водночас атолом з найбільшою лагуною у світі. Попри те, що площа його суші становить усього лише 16,32 км² (або 6,3 милі²), площа лагуни становить 2174 км² (або 839,3 милі²). Усі острови низинні, а атоли складаються з великої кількості моту, загальна чисельність яких у країні перевищує 1100. Найвища точка країни, що досягає всього 10 м, розташована на атолі Лікієп.
Найпівнічнішим островом Республіки є острів Бокак (або Таонгі) у ланцюзі Ратак: він розташований за 280 км на північний захід від атола Вейк, який нині перебуває під владою США й належність якого Маршаллові Острови оскаржують. Найпівденніший острів Маршаллових Островів — атол Ебон, найзахідніший — Уджеланг (вони обоє розташовані в ланцюзі Ралік), найсхідніший — Нокс у ланцюзі Ратак.
Геологія. Рельєф
Двадцять дев'ять із тридцяти чотирьох островів Республіки Маршаллові Острови — атоли (інші острови є піднятими атолами). Згідно з теорією Чарльза Дарвіна, формування атолів відбувалося в результаті занурення вулканічних островів, на поверхні яких поступово росли корали. Відбувалося формування облямувального рифу, а згодом і бар'єрного, який поступово надбудовувався коралами. У результаті виникала суша атолу. Ріст коралів і водоростей найбільш активно проходив у районах рифу, звернених до океану. У результаті, ці зовнішні краї рифу встигали за осіданням вулканічного острова. Внутрішні ж райони острова, навпаки, поринали під воду. Згодом у цих місцях відбулося формування мілководних лагун.
На поверхні рифів поступово накопичувався пісок, який формувався під впливом хвиль і течій, особливо під час сильних припливів і відпливів. У припливній же зоні пляжу утворювалася берегова порода, зовнішній похилий шар з каменів. У результаті в наземних рослин з'являлася опора, на якій вони могли б рости. На острові ж формувалася стійка до високого вмісту солей у ґрунті рослинність, яка своїм корінням скріплювала різні осадові породи й перешкоджала водній та вітряній ерозії. Так формувалися піщані острівці або моту атола.
Піднятий атол є піднятим вулканічним островом, який утворювався у результаті підйому коралової платформи, яка оточує вулканічне плато в центрі острова.
Корисні копалини, виробництво яких можна було б здійснювати у промислових розмірах, на поверхні та у надрах Маршаллових Островів відсутні. Однак, у ході попередніх досліджень, на деяких островах були знайдені фосфати, а у межах територіальних вод країни — скупчення залізо-марганцевих конкрецій, а також кобальту. Одначе, наразі жодних розробок не ведеться.
Клімат
Особливістю регіонального клімату Маршаллових Островів є зміна кліматичних умов з півночі на південь, у тому числі збільшення у даному напрямку кількості опадів. На північних островах країни клімат тропічний, напівпосушливий. Наприклад, на найпівнічнішому атолі Маршаллових Островів — Бокаке — він практично напівпустельний, хоча кількість опадів що випадають на ньому, близька до показників західних прерій США. Це обумовлено кількома факторами: пористістю ґрунтів, сольовими туманами та солоними ґрунтовими водами. Кількість опадів на Маршаллових Островах збільшується в міру руху на південь і досягає свого максимуму на атолі Ебон — найпівденнішому острові країни, розташованому в екваторіальному поясі.
Іншою важливою кліматичною особливістю місцевого клімату є розташування Маршаллових Островів у зоні північно-східних пасатів. Протягом більшої частини року на островах переважають вітри, що дмуть із північного сходу. Вони відрізняються високою вологістю. На всіх островах, окрім найпівнічніших, часто трапляються зливи.
Для архіпелагу типовими є тропічні шторми та урагани, або тайфуни, у період яких спостерігається випадання великої кількості опадів, сильні вітри, які ламають дерева і руйнують будинки, а також високі хвилі, котрі загрожують змити низинні острівці. Трапляються посухи. Причиною кліматичних катаклізмів найчастіше є Ель-Ніньйо.
Щомісячний рівень опадів на Маршаллових Островах становить близько 300—380 мм. На північних островах країни щорічно випадає від 1000 до 1750 мм опадів, на південних — 3000—4300 мм. На північних островах найсильніші дощі трапляються з вересня по листопад, на півдні ж вони випадають цілий рік.
Температурний режим на архіпелазі протягом року залишається постійним. Різниця між найхолоднішим і найтеплішим місяцями становить 1—2 °C. Найнижчі нічні температури зазвичай на 2-4 градуси вищі від найнижчої денної температури. Середньорічна температура на Маршаллових Островах становить 27,8 °C.
Гідрологія
Постійні водойми із прісною водою — велика рідкість для Маршаллових Островів. Проточна вода на островах повністю відсутня. Невеликі потоки води утворюються лише після сильних дощів. Ґрунтові води зустрічаються практично на всіх атолах, окрім найпівнічніших, де клімат найбільш посушливий. Дощова вода, що просочується крізь пористий ґрунт, утворює лінзу злегка солонуватої води. Дістатися до неї можна, виривши колодязь. Через незначну кількість води, що поступає у ці лінзи, і тривалих припливних флуктуацій, лінзи відносно тонкі, як і зона змішання прісної та морської води. На деяких атолах країни, де клімат найбільш вологий, зустрічаються невеликі, здебільшого солонуваті, ставки, які утворилися в результаті ізоляції окремої ділянки лагуни й постійного змішання лагунової солоної води із прісної дощової. Один із прісноводних ставків існує на острові Ліб в ланцюгу Ралік.
Ґрунти
Ґрунти Маршаллових Островів — високолужні, коралового походження (в основному білий або рожевий кораловий пісок), досить бідні. Типово вони пористі, оскільки дуже погано затримують вологу. Також місцеві ґрунти містять дуже мало органічних і мінеральних речовин, за винятком кальцію.
Рослинний світ
Атоли практично не мають ґрунтових комплексів, які могли б підтримувати значне видове багатство, тому флора і рослинність тут обмежені. Кокосові пальми домінують у прибережних зонах і використовуються місцевим населенням для їжі та матеріалів. Важливі для місцевого господарства також є панданус і хлібне дерево, що також стабілізують існуючі ґрунти. Уздовж узбережжя атолів місцями тягнуться прибережні чагарники та трав'яниста рослинність, пристосовані до солоності та нестачі ґрунтового шару.
Лише на декількох незаселених островах архіпелагу збереглися ліси, у яких росте типова для атолів рослинність. На інших острівні екосистеми зазнали значних змін під впливом антропогенного фактора: більша частина місцевої флори була знищена, а замість корінних рослин були висаджені плантації кокосової пальми та хлібного дерева. Інші атоли постраждали від воєнних дій: з 1946 по 1960-й рр. на Бікіні та Еніветоці американцями проводилися випробування ядерної зброї. 1954 року на атолі Бікіні США під кодовою назвою «Браво» випробували свою першу водневу бомбу. За своєю силою вибух у 1000 разів перевищив вибух у Хіросімі, а радіоактивні опади від нього випали на сусідні острови. Ядерні випробування завдали величезної шкоди екосистемам островів.
В останні роки місцевій флорі та фауні загрожує підвищення рівня Світового океану, викликаного глобальним потеплінням. Воно веде до забруднення ґрунтових вод, відступу суші перед океаном.
На Маршаллових Островах росте 80 видів рослин, з яких один — ендемічний для архіпелагу, а два — для Мікронезії. Найпоширенішим видом є кокосова пальма, насадження якої вкривають близько 60 % суші архіпелагу. Ця рослина відіграє ключову роль у житті острів'ян: вона є, з одного боку, джерелом деревини, з іншого, становить основу раціону маршалльців. З маслянистого ендосперму горіхів роблять копру, яка становить основу експорту країни. Серед інших важливих для місцевих жителів рослин зустрічаються пандануси, хлібне дерево, таро і банани. В острівних лісах в основному ростуть пізонії, турнефорції. Зустрічаються мангрові зарості.
Тваринний світ
Найважливішими представниками місцевої фауни є черепахи та морські птахи. На багатьох північних островах — Бікар, Бокак, Бікіні — відкладають яйця зелені черепахи, однак, раніше широко розповсюджена морська черепаха бісса стала рідко зустрічатися у місцевих водах. Багато з Маршаллових островів є великими пташиними базарами, де гніздяться морські птахи. Відомо близько 106 видів птахів, з яких частина є перелітними або гніздиться локально. Єдиними наземними птахами країни є тихоокеанський плодоядний голуб і фіолетовошапочний строкатий голуб, нині вимерлий на більшості островів. Повсюдно зустрічаються ссавці й гекони. Усі дев'ять видів наземних ссавців інтродуковані на Маршаллові Острова.